У четвер, 8 жовтня, стало відомо про безпрецедентний у дипломатії хід — відкликання посла. Зокрема, свого амбасадора в Україні демонстративно попросило повернутися на батьківщину МЗС Північної Кореї. Про те, чому у стосунках між Києвом та Сеулом згустилися темні хмари — далі в матеріалі ForUA.
Міністерство закордонних справ Південної Кореї напередодні оголосило про відкликання посла в Україні Пак Кі Чана на тлі суперечки між Києвом і Сеулом щодо розголошення інформації про репатріацію північнокорейських полонених. «Уряд вирішив відкликати посла в Україні на Батьківщину», - йдеться у відповідній заяві зовнішньополітичного відомства «Країни ранкової свіжості». Водночас у міністерстві додали, що розраховують на врегулювання усіх невирішених питань між двома державами та продовжать консультації з Україною.
За даними видання The Shosun Daily, посольство Південної Кореї у Києві працюватиме й після повернення посла, позаяк його відкликання «є своєрідною формою дипломатичного протесту та не означає закриття представництва». Зазначається, що рішення ухвалили через шість днів після того, як президент Південної Кореї Лі Чже Мьон пригрозив додатковими заходами, якщо українська влада не визнає порушення домовленості про нерозголошення інформації про передачу Півдню двох північнокорейських військовополонених.
Як відомо, на початках конфлікту радник президента Зеленського з комунікацій Дмитро Литвин заперечив, що Україна порушила домовленість з Південною Кореєю. Однак адміністрація корейського президента зажадала від Києва офіційних пояснень та вибачень. Власне ці вибачення, що публічно підтвердив міністр закордонних справ Південної Кореї Чо Хьон країна отримала від його українського колеги Андрія Сибіги, однак «ці вибачення не виправдали очікувань» Сеула. Яких ще вибачень очікували південнокорейські можновладці пан Чо Хьон не уточнив.
Задля повноти картини та розуміння ситуації зупинимося на бекграунді цього скандального дипломатичного треку. Отже, виступаючи 23 вересня з трибуни Генасамблеї ООН президент Зеленський, серед іншого, сказав і про передачу Сеулу двох північнокорейських військових, яких захопили в полон ЗСУ у Курській області в січні 2025 року. Питання про те, що робити з полоненими солдатами КНДР, без зайвого розголосу вирішувалося Києвом та Сеулом понад рік. Південна Корея не дуже прагнула приймати їх у себе. І цьому є певне пояснення.
Зокрема, відповідно до ст. 3 конституції країни, вихідці з Півночі вважаються такими ж громадянами Республіки Корея, як і південнокорейці, та мають право проживати на території країни. З огляду на це, президент Лі Чже Мьон, який прагне покращити відносини з Пхеньяном, довго не наважувався дати притулок двом громадянам КНДР, щоб уникнути передбачувано негативної реакції Північної Кореї. Однак і відсилати бранців на батьківщину не поспішали, оскільки це означало б відправити їх на вірну смерть: військова доктрина КНДР категорично забороняє солдатам здаватися в полон, вважаючи це державною зрадою. Власне тому й не дивно, що самі вояки, які опинилися в українському полоні, за неофіційною інформацією просилися до Південної Кореї, а не додому.
Коли нинішній господар Банкової, виступаючи на Генасамблеї ООН розповів, що два північнокорейські полонені вже знаходяться у Південній Кореї вибухнув гучний скандал. «Мені невідомо, які обставини спонукали українську сторону розкрити ці відомості всупереч домовленості про конфіденційність, однак це викликає глибокий жаль», - написав у соцмережі X президент Республіки Корея Лі Чже Мьон. Невдовзі після цього з офіційним коментарем виступив старший секретар президента зі зв’язків із громадськістю Сон Гі Хон.
Він висловив «дуже глибокий жаль з приводу одностороннього розкриття Україною інформації та її подальшої неправдивої заяви про відсутність домовленості про нерозголошення» і зажадав від Києва офіційних вибачень.
«Сам собою цей факт є дуже серйозним: він підриває довіру між двома урядами і завдає серйозної шкоди дружнім відносинам між двома країнами», - зазначив Сон Гі Хон. Чиновник додав, що Сеул «розглядає можливість вживання додаткових заходів, які можуть бути потрібними у зв’язку з даною ситуацією», не уточнивши, втім, про які саме заходи йдеться.
При цьому, як стверджують у Сеулі, на збереженні інформації про північнокорейських полонених у таємниці наполягав саме Київ. У нашій країні начебто побоювалися, що добровільна відмова від можливості обміняти північнокорейських найманців на українських воїнів, які наразі перебувають у російському полоні викличе в Україні хвилю суспільного обурення. Враховуючи той факт, що міністр закордонних справ Сибіга зрештою приніс вибачення південнокорейській стороні, можна припустити, що позиція Сеулу щонайменше не є цілком та повністю брехливою. Інакше за що, запитується, вибачатися?
Утім, у цієї медалі, як і в будь-якої іншої є й зворотна сторона. Не секрет, що Південна Корея веде надзвичайно обережну політику щодо російсько-української війни і дує не те, що на молоко - на холодну воду. Попри фінансову та гуманітарну підтримку України, Сеул завжди апелює до законодавчої заборони на постачання летальної зброї в зони активних бойових дій. І при цьому Південна Корея намагається не розірвати остаточно відносини з путінською Росією.
У даному контексті вельми показово, що нинішній дипломатичний скандал спалахнув саме тоді, коли Київ посилив тиск на Сеул з вимогою надати сучасні системи ППО, а в медіа (зокрема, в The Guardian) з’явилися розслідування про те, що Південна Корея продовжує постачати пальне в країну-агресорку РФ через підсанкційні танкери.
Таким чином, не можна виключати, що історія з північнокорейськими тепер уже екс бранцями дала Сеулу зручний дипломатичний привід поставити на паузу будь-які дискусії про надання Україні зброї, зокрема Patriot.
Принагідно нагадаємо: про те, що участь у боях проти ЗСУ на боці Росії беруть північнокорейські військовослужбовці, розвідка Південної Кореї заговорила ще восени 2024 року. Москва та Пхеньян довго цього не підтверджували, але у квітні 2025-го обидві країни цей факт визнали. Проте РФ та КНДР так і не розкрили чисельність контингенту, хоча, згідно зі статистикою Прикордонної служби ФСБ РФ, у 2024 році на територію путінської недоімперії в’їхало понад 13,2 тис. північнокорейців. Це приблизно відповідає даним Національної розвідувальної служби Південної Кореї, яка стверджувала, що на боці рашистів воювало до 15 тис. солдатів з КНДР. Між тим, не далі як у серпні поточного року президент Зеленський, посилаючись на дані розвідки, повідомив, що Росія планує додатково залучити від 30 до 50 тисяч вояків із Північної Кореї. За військову підтримку Москва, додав глава держави, розраховується з Пхеньяном технологіями - зокрема, за технічної підтримки РФ у КНДР вже розгорнули власне виробництво нових ударних безпілотників типу «Шахед».
Тим часом надвечір четверга, 8 жовтня, у вітчизняному зовнішньополітичному відомстві повідомили, що попри рішення Сеула про відкликання посла, Україна залишається відкритою до відновлення діалогу. «Цього тижня ми запрошували до МЗС посла Республіки Корея в Україні для представлення нашої позиції та пошуку конструктивних рішень. Йому була доведена позиція української сторони», - зазначив речник МЗС Георгій Тихий. Він окремо акцентував, що у даній ситуації дипломатія має переважати над емоціями.
Автор: Наталія Ромашова
