У вівторок, 27 жовтня, лідери Фінляндії та Норвегії Олександр Стубб та Йонас Гар Стьоре провели телефонну розмову з кремлівським диктатором Путіним, обговоривши з ним російсько-українську війну, а також питання безпеки в Європі. Детальніше про це – далі в матеріалі ForUA.
Розмова президента Фінляндії Олександра Стубба і прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гар Стьора з правителем РФ Путіним, що відбулася 27 жовтня стала несподіванкою для багатьох, позаяк на рівні Євросоюзу (ЄС) рішення про відповідний контакт не було. Проте Стубб і Стьоре, які зіграли першу скрипку на нещодавніх перемовинах у Осло зі спецпосланником президента США Стівом Віткоффом, судячи з усього, вирішили не втрачати «смичок» скандинавської миротворчої ініціативи і ризикнули вступити в діалог з країною-агресоркою автономно від ЄС.
«Обговорення було відвертим та змістовним. Ми сусідні з Росією країни. Результат цієї війни вплине на нашу і європейську безпеку в цілому. Для припинення війни необхідні прямі переговори», - процитувала заяву Стубба, зроблену за підсумками переговорів із Путіним, канцелярія фінського президента.
«Проведено обмін думками з питань врегулювання української кризи з урахуванням переговорів Путіна зі спеціальним посланником президента США Стівеном Віткоффом у Санкт-Петербурзі 21 жовтня та контактів Стубба та Стьоре з Віткоффом та Володимиром Зеленським в Осло», - йдеться натомість у заяві прес-служби Кремля. «Путін дав оцінку поточної ситуації в зоні конфлікту в Україні, нагадавши про його першопричини. Наголошено, що досягнення справедливого довгострокового миру можливе лише за повного та безумовного врахування законних інтересів Російської Федерації. При цьому звернуто увагу на конфронтаційну політику країн ЄС та НАТО, яка веде до затягування бойових дій», - додали в Москві.
Водночас президент Володимир Зеленський, попередньо зазначивши, що даний контакт превентивно був узгоджений з Києвом, підкреслив, мовляв лідери Фінляндії та Норвегії «чітко сказали» Путіну про необхідність реальних деескалаційних кроків щодо української енергетики на інфраструктури. Він подякував Стуббу та Стьоре «за детальний бриф і цю активність на підтримку нашої країни».
Проте рідкісний прямий контакт європейських політиків з недоімперією влаштував не усіх. Як заявила прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, глави Фінляндії та Норвегії не мали повноважень говорити від імені європейських союзників. «Я дуже скептично ставлюся до цієї ініціативи Норвегії та Фінляндії. Вона не погоджена ні з ким із нас. Важливо, щоб ми діяли спільно», - обурилася пані Фредеріксен в інтерв’ю радіостанції DR, акцентувавши на тому, що колективна Європа бачить у РФ ворога.
Дійсно, про намір готуватися до довгострокового протистояння з Москвою йдеться у комюніке, прийнятому 26 жовтня за підсумками зустрічі оборонної європейської групи п’яти держав (E5), що відбулася в Парижі, яка об’єднує Францію, Великобританію, Італію, Німеччину та сусідню Польщу.
«Росія є найбільш гострою і довгостроковою загрозою євроатлантичній безпеці та стабільності», - підкреслюється в комюніке E5. Міністри оборони п’яти європейських країн також зазначили, що європейському континенту слід відігравати велику роль у забезпеченні власної безпеки, яку вони розуміють як стримування Росії спільно з Північноатлантичним Альянсом. «Підвищення відповідальності Європи має починатися з розширення можливостей європейських союзників усередині НАТО», – йдеться у заяві Е5.
Ідея схваленого у Парижі комюніке, як очікується, цього тижня отримає подальший розвиток в ході наміченого на 29-30 жовтня саміту ЄС-Канада, на якому Євросоюз представлятиме глава Єврокомісії та автор проголошеної у 2025 році концепції перетворення Європи на «сталевого дикобразу» Урсула фон дер Ляєн. «Зливи» у провідних західних медіа свідчать про те, що у проєкті спільної заяви, підготовленої до саміту у Монреалі йтиметься про те, що ЄС та Канада планують поглиблювати оборонну співпрацю «від Арктики до Чорного моря», максимально зміцнюючи партнерство у сфері безпеки.
Тим часом росЗМІ в унісон констатують, що ані саміт ЄС-Канада, ані дзвінок до Кремля лідерів Фінляндії та Норвегії не змінять позицію Москви, яка як не бачила, так і не бачить Євросоюз за столом мирних
переговорів. Позиція ж українських експертів більш оптимістична.
«Александр Стубб і Йонас Гар Стьоре провели телефонну розмову з Путіним. Ця подія викликала помітний резонанс і достатньо гостру дискусію в Європі і Україні. Як ставитись до цих переговорів? Моя відповідь - їх треба сприймати спокійно, раціонально, як закономірну і навіть необхідну складову переговорного процесу, який зараз лише розпочинається. По-перше, це продовження того переговорного процесу, який розпочався рівно тиждень тому саме в Осло, якраз за участю Стубба і Стьоре. По-друге, це продовження зусиль, спрямованих на те, щоб Європа стала прямим учасником мирних переговорів по завершенню російсько-української війни. І це те, що відповідає інтересам України, тому що участь європейців в мирних перемовинах посилює наші переговорні позиції. Так, є певні ревнощі і протиріччя в європейському середовищі відносно того, хто саме має представляти Європу в переговорах з Росією. Ця проблема обговорюється вже більше року. І ніяк не домовляться з цього приводу. По факту ініціативу взяли на себе лідери Фінляндії і Норвегії. Якщо у них виходить і Путін готовий з ними розмовляти, то добре. Для нас добре те, що йдеться про лідерів, які активно допомагають Україні і яким Україна довіряє», - зазначає політолог Володимир Фесенко.
Окремо наголосивши на тому, що Києву не можна покладатися в переговорах лише на американців, «особливо на такого специфічного і ненадійного переговірника як Стів Віткофф», експерт додав: «Якщо з’явиться паралельний переговорний трек за участю європейців, та ще з таким досвідченим дипломатом і переговорником як Александр Стубб, який буде взаємопов’язаний з американським переговорним треком, то це лише збалансує переговорний процес і зменшить ризики, пов’язані з Віткоффом. В контактах з Путіним потрібно мати не лише сильного переговірника, якому ми можемо довіряти, потрібна людина, яка б могла не просто «зчитати» психологічні комплекси Путіна (його агресивне заперечення України як такої; образи на колективний Захід, і на Європу зокрема, тощо), а й знайти оптимальну тональність в спілкуванні з Путіним і поступово знайти способи впливу на нього, втягуючи його в предметно-функціональний переговорний процес, замість безплідних обговорень російських ультиматумів. Тобто, йдеться не лише про класичні перемовини з Путіним, які можуть і не спрацювати, а ще й про певну політико-переговорну психотерапію до Путіна. Це надзвичайно складна місія. Тут потрібен переговірник на рівні Генрі Кіссінджера. Я не знаю, наскільки Александр Стубб готовий для такої екстраординарної місії. Але у нього є значний професійний потенціал і досвід для цього. І на даний момент я, на жаль, не бачу інших європейських лідерів, які б були здатні на таку місію. Тому я щиро бажаю Александру Стуббу і Йонасу Гар Стьоре продовжити їх переговорну місію з Путіним, і удачі в її поступовій реалізації».
На переконання Володимира Фесенка, в будь-якому разі швидкого результату в цих переговорах не буде, позаяк для завершення війни на виснаження знадобляться контакти, «які будуть вкрай складними, тривалими і такими ж виснажливими».
У тому, що ключовою метою дзвінка кремлівському злочинцю владного тандему Стубб-Стьоре було передати «деескалаційний» меседж Києва переконаний політолог Ігор Петренко. «Зеленський сказав прямо: потрібні реальні кроки деескалації щодо енергетики та інфраструктури. Українська вимога пішла до Кремля голосами двох сусідів Росії, а відповідь повернулася до України в той самий день. Так працює канал доставки, і керує ним Київ. Для союзних Україні європейських лідерів це перший такий прямий контакт із Путіним після Макрона, понад рік тому, і використали його саме так. За кілька днів до дзвінка Ушаков розтлумачив, навіщо Москві європейці: мало говорити з Києвом, треба говорити з усією Європою, бо її позиція може виявитися ключовою. Звучить як запрошення. Насправді це спроба переписати, хто з ким воює. Якщо війну затягують ЄС і НАТО, то Україна стає одним пунктом у розмові Росії з Заходом, десь між санкціями, замороженими активами і розширенням Альянсу. У такій розмові вимога «не бийте по енергетиці» звучить як дрібниця, яку можна обміняти на щось велике», - акцентує експерт.
Принагідно нагадавши про те, що до тристоронньої зустрічі команд України, США і Росії в Абу-Дабі лишаються тижні, політолог підсумував: «Якщо удари по енергетиці за ці тижні не поменшають, відповідь на передане послання буде видно без жодного пресрелізу Кремля. Зеленський у цій комбінації зробив практичну річ: звів дзвінок двох сусідів Росії до вимоги, яку можна виміряти. Він не просив передати Путіну загальні слова про мир чи діалог. Він попросив передати конкретне, і це конкретне не розмиєш розмовами про першопричини. Європейці біля переговорів корисні Україні доти, доки носять українські вимоги і повертаються з відповідями. Фінляндія і Норвегія цієї ролі поки тримаються чітко. Кремль запропонує Європі окрему розмову про її власну безпеку, з першопричинами й без України, і від того, чи погодиться вона на таку розмову, залежить більше, ніж від будь-якого дзвінка».
Тим часом, реагуючи на слова прем’єр-міністерки Данії Метте Фредеріксен, яка скептично віднеслася до телефонної розмови фінського та норвезького лідерів з Путіним, Йонас Гар Стьоре у відповідь наголосив, що за чотири роки російського повномасштабного вторгнення в Україну «Європа так і не спромоглася сформувати спільний підхід до переговорів з Росією». Своєю чергою прем’єр Фінляндії Петтері Орпо пояснив, що це продовження процесу в Осло: «Сам факт того, що ми намагаємося досягти миру та започаткувати мирний процес, є цінним».
Між тим глава уряду Швеції Ульф Крістерссон назвав «вельми ризикованим» факт проведення переговорів, які можуть розколоти єдину позицію Європи. «Якщо подивитися на те, що Росія робить на місцях щодня, то, на мою думку, немає нічого, що вказувало б на те, що вони прагнуть миру – вони прагнуть покори», - підкреслив пан Крістерссон. А ось прем’єр-міністр сусідньої Польщі Дональд Туск розповів, що отримав від лідерів Фінляндії та Норвегії детальну інформацію про телефонну розмову з Путіним, і зазначив, що вони були «стримано оптимістичними» відносно подальших мирних переговорів.
Автор: Наталія Ромашова
