Поки фронт гостро потребує якісно навченої піхоти, в тилу розгортається серйозна кадрова та бюрократична криза.
Один із найефективніших навчальних центрів Збройних Сил України, сформований добровольцями з нуля, опинився на межі розформування.
Про це у проєкті «Гончарова Podcast» розповів військовослужбовець Сергій Примаков. Деталі про причини руйнування унікальної інфраструктури виживання українського бійця читайте нижче.
Від добровольчої ініціативи до системи виживання
158-й навчальний центр створювався у 2022 році не за наказом згори, а як пряма відповідь на виклики повномасштабної війни. Група вмотивованих добровольців, ветеранів та бійців із бойовим досвідом об’єдналася, щоб розробити принципово нову модель підготовки штурмовиків.
Головною філософією центру стала теза: «У критичній ситуації ти не піднімешся до рівня своїх очікувань, а спустишся тільки до рівня своєї підготовки».
На відміну від стандартних навчальних центрів, 158-й центр будував процес на трьох ключових принципах:
- Людиноцентричність та збереження життя: підготовка спрямована на те, щоб боєць гарантовано повернувся з завдання живим.
- Принцип «Роби як я»: інструкторський склад виходив на бойові завдання разом із курсантами, адаптуючи досвід під новітні технології (FPV, наземні робототехнічні комплекси).
- Ідейна мотивація та лідерство: побудова високого бойового духу, що перетворювало звичайних бійців на мобільний «ударний кулак».
Ефективність підходу була настільки високою, що інші бригади почали відправляти сюди свої підрозділи для підвищення кваліфікації.
П'ять факторів руйнування навчального центру
Попри доведену ефективність, центр та концепція штурмових військ зіштовхнулися з потужним тиском:
- Злам концепції «ударного кулака»: замість створення окремого роду штурмових військ або збереження єдиного мобільного резерву Главкома, підрозділи почали розпорошувати по різних армійських корпусах.
- Зачистка інструкторського кістяка: досвідчених інструкторів та офіцерів масово виводять «за штат» та «в розпорядження», через що унікальний колектив розмивається.
- Абсурд кадрових призначень: на посади в центр почали призначати людей із мобілізаційного резерву без бойового досвіду та розуміння специфіки сучасного штурмового бою.
- Пріоритет лояльності над професіоналізмом: через зміну управлінської вертикалі структури почали переформатовувати за принципом особистої лояльності, а не збереження професійних здобутків.
- Демотивація особового складу: перманентні кадрові «перетряхи» під час війни нищать морально-психологічний стан бійців та єдину концепцію підготовки.
Ілюзія «армії роботів» та реальність фронту
Коментуючи заяви про можливу «армію роботів» чи гуманоїдних дронів, які повністю замінять людину на полі бою, Сергій Примаков назвав це ілюзією.
Технології (FPV-дрони та наземні роботизовані комплекси) активно допомагають штурмовикам, проте остаточний контроль над територією виконує виключно людина. Якщо держава допустить знищення таких осередків, як 158-й навчальний центр, армія ризикує втратити головне — якісно підготовленого і мотивованого бійця.
