В українській столиці вперше за вісім років побував Військовий комітет НАТО – орган, який консультує Альянс з питань військової політики та стратегії. Про те, чому цей історично-колективний візит відбувся саме на даному етапі нашого супротиву путінській Росії — далі в матеріалі ForUA.
Про те, що у Києві, який останнім часом особливо сильно потерпає від ракетно-дронових атак рашистів побувала, м’яко кажучи, представницька делегація НАТО з огляду на питання безпеки стало відомо вже постфактум, коли високі гості залишили межі України.
До складу делегації увійшли представники всіх 32 країн-членів Альянсу. Власне про візит повідомив голова Військового комітету НАТО адмірал Джузеппе Каво Драґоне. За його словами, делегація приїжджала до Києва 6 жовтня, «щоб підтвердити непохитну підтримку України та обговорити питання, пов’язані з війною і подальшою співпрацею».
Під час візиту представники військових відомств країн НАТО зустрілися з головнокомандувачем ЗСУ генерал-майором Михайлом Драпатим. Сторони обговорили військові пріоритети воюючої України, поточну ситуацію на полі бою, а також, що вельми і вельми показово, «уроки війни, які можуть бути важливими для підвищення готовності Альянсу до нинішніх та майбутніх загроз».
У вітчизняному Генштабі повідомили, що Драпатий та його команда також поінформували делегації НАТО про те, яку додаткову підтримку Україні можуть надати держави-члени Альянсу. Натомість вищезгаданий пан Драґоне зазначив, що цьогорічний візит став першим фізичним відвідуванням України Військовим комітетом НАТО за вісім років. При цьому він особливо наголосив, що Україна весь цей час залишалася на порядку денному Альянсу, а рішення про підтримку Києва «продовжували прийматися». За словами голови Військового комітету НАТО, нинішня поїздка стала виконанням обіцянки, яку він дав главкому Драпатому у серпні. Вона відбулася після візиту Північноатлантичної ради НАТО до Києва у червні. «Зв’язок між Альянсом і Україною стає все міцнішим», - резюмував Драґоне у спеціальному відеозверненні.
Принагідно зазначимо, що востаннє Військовий комітет НАТО відвідував Україну у квітні 2018 року. Тоді засідання під керівництвом голови комітету генерала Петра Павела (чинний президент Чехії — Ред.) пройшло у Львові та області. Делегація відвідала Академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного та Яворівський навчальний полігон. Основними темами були реформування українського сектору оборони та подальший розвиток співпраці з Альянсом.
Цілком очевидно, що за 8 років, котрі минули з моменту львівського засідання гостей з НАТО жодних проривних рішень по лінії Київ-Брюссель ухвалено не було. Більш того, після повернення у минулому році до Білого дому Дональда Трампа питання євроатлантичної інтеграції України безпосередньо у самому блоці було покладено під сукно, позаяк на перший план вийшли внутрішні суперечки багатьох членів Альянсу з політикою чинного глави Америки. І цікаво, що саме під час нинішнього візиту до Києва представників Військового комітету НАТО усіх 32-х країн-членів держсекретар США Марко Рубіо вирішив публічно констатувати, що вступ України до НАТО наразі не обговорюється та перебуває поза поточним порядком денним. За його словами, Сполучені Штати зосереджені переважно на пошуку шляхів припинення російсько-української війни.
Примітно, що безпосередньо протягом дня 6 жовтня, тобто у день перебування в Україні поважного НАТО-десанту Київ не зазнав інтенсивного обстрілу, проте пізній вечір саме цього дня став початком надзвичайно важкої та масштабної повітряної атаки, яка зрештою переросла у тривалий масований комбінований удар.
Попри те, що конкретики за підсумками засідання Військового комітету НАТО у Києві не має, його дійсно можна назвати без перебільшення історичним.
По-перше, тому що зібрати і делегувати до української столиці представників одразу усіх 32-х країн-членів Альянсу — задача непроста з огляду на різне бачення цими державами причинно-наслідкових зв’язків путінської «СВО».
По-друге, і це надважливо, як випливає з заяви Джузеппе Каво Драґоне, серед інших, обговорювалося і питання уроків російсько-української війни, з чого може випливати, що наразі саме ЗСУ надають практичні поради Альянсу, а не навпаки. З огляду на це у вітчизняному сегменті соцмереж жартують, мовляв, наразі можна констатувати, що де-факто не Україна вступила до НАТО, а навпаки - НАТО вступило в Україну. Жарти-жартами, але по факту картина виглядає саме так.
Між тим, станом на зараз дві третини українців вбачають у Європейському Союзі (ЄС), а не в НАТО надійного та довгострокового партнера у сфері безпеки та оборони. Про це свідчать оприлюднені днями результати опитування Info Sapiens, проведеного на замовлення Центру «Нова Європа».
Ставку на ЄС в безпековій парадигмі роблять 64,6% опитаних. 32,0% не погоджуються або скоріше не погоджуються з тим, що Євросоюз може відігравати роль тривалого партнера в безпеково-оборонній сфері. Позитивна оцінка при цьому здебільшого поміркована: 49,7% «скоріше погоджуються» і 14,9% «повністю погоджуються».
Також дослідження показало, що майже половина українців (46,6%) виступають за інтеграцію вітчизняної оборонної промисловості у програми ЄС, оскільки очікують від цього збільшення масштабів виробництва та зміцнення самодостатності України.
Водночас 29,8% не впевнені у надійній співпраці через ризик європейської бюрократії, а 18,3% виступають проти через можливу втрату Україною гнучкості та контролю над власною промисловістю.
Якщо ж говорити загалом, то поточний суспільний запит (опитування було проведено під завісу вересня) на інтеграцію передбачає збереження української суб’єктності, швидкості ухвалення рішень і контролю над ключовими виробничими активами. Відверто кажучи, така превентивна обачність наших співгромадян не може не тішити.
Також дане опитування показало, що збільшення військової допомоги Україні з боку ЄС є найважливішим для опитаних в контексті посилення безпекової і оборонної співпраці з євроблоком.
У відкритому запитанні саме пропозицію щодо збільшення військової допомоги назвали 34,9% респондентів. Також до п’ятірки найпоширеніших відповідей увійшли посилення фінансової підтримки України – 19,1%, сприяння припиненню війни або мирним переговорам – 11,2%, посилення санкцій і тиску на Росію – 9,7%, а також загальне збільшення допомоги та залученості ЄС – 8,3%.
Автор: Наталія Ромашова
