У понеділок, 31 серпня, на полях саміту ШОС у Бішкеку відбулася двостороння зустріч голови КНР Сі Цзіньпіна з кремлівським диктатором Путіним, в рамках якої серед іншого обговорювалося і питання завершення повномасштабної російсько-української війни. Деталі – далі в матеріалі ForUA.
В останній день літа в кулуарах саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС) відбулася закрита зустріч очільників КНР та РФ. Однак, одразу слід зауважити, що це не була зустріч у форматі віч-на-віч: у перемовинах взяли участь російський міністр закордонних справ Лавров, заступник голови росуряду Оверчук, заступник керівника путінської адміністрації Орєшкін, речник Кремля Пєсков, помічник Путіна Ушаков, міністр економічного розвитку РФ Решетніков, міністр енергетики Цивільов і голова російського фонду «Росатому» Лихачов. Натомість китайська сторона була представлена главою тамтешнього МЗС, дипломатичним важковаговиком Ван І, керівником генерального офісу ЦК КПК Цай Ці та іншими - більш другорядними чиновниками.
Путін під час протокольної зйомки, усіляко оминаючи тему «СВО», намагався зробити акцент на питанні переведення безвізового режиму між КНР та РФ на постійну основу, «якщо китайська сторона вважатиме це за можливе і корисне». Безвізовий режим як пілотний проєкт для ростуристів Китай, нагадаємо, запровадив у вересні 2025-го, Росія для китайських - на початку 2026-го після чого обидві сторони продовжили термін дії безвізу до кінця 2027 року.
Якщо говорити про коментарі товариша Сі, то він висловився, скажімо так, з китайською обтічністю. Зокрема, зауважив, що під його «стратегічним керівництвом і за спільних зусиль» зв’язки Китаю та Росії зміцнюватимуться й надалі. «Ми впевненими кроками рухатимемося вперед до більш прекрасного майбутнього», - запевнив китайський лідер.
Путінський речник Пєсков за підсумками зустрічі повідомив, що основну увагу було приділено двостороннім відносинам та торговельно-економічній взаємодії. Він додав, що сторони коротко обмінялися думками щодо міжнародного порядку денного й «побіжно» обговорили «українську кризу».
«Зустріч пройшла традиційно у дуже конструктивній та дружній атмосфері. І Сі, і Путін довіряють один одному і використовують цю взаємну довіру, щоб торкатися найскладнішого», - сказав Пєсков.
«Найскладніше» для рашистів в економічній парадигмі стосунків з КНР анонсував путінський помічник Ушаков, давши зрозуміти, що це кейс «Сили Сибіру-2». Нагадаємо, проєкт газопроводу «Сила Сибіру-2» протяжністю 2,6 тис. км був вперше запропонований ще у 2006 році як флагманський проєкт, покликаний збільшити постачання російського газу до Китаю. За задумом очільників країни-агресорки, він повинен щорічно постачати до Піднебесної через Монголію 50 млрд кубометрів блакитного палива з арктичних газових родовищ Ямала. Проте з того часу Пекін і Москва так і не змогли погодити проєкт через розбіжності щодо ціни газу. За повідомленням низки західних інформагентств, китайці наполягають на неприйнятно низькій для рашистів ціні, а також неспівмірному розподілу ризиків між сторонами.
Вельми показово, що ще у травні, під час візиту Путіна до Пекіна, віце-прем’єр РФ Новак стверджував, що деякі контракти щодо будівництва трубопроводу наближаються до «остаточної угоди», однак КНР зберігає повне мовчання з цього приводу.
Після нинішньої «стрілки» в кулуарах ШОС у Бішкеку китайці теж не випустили з цього приводу ані пари з вуст, а відтак можна припустити, що реалізація такого бажаного наразі для держави-терористки газового проєкту пробуксовує.
Повертаючись до питання російсько-української війни в контексті зустрічі керманичів КНР та РФ слід звернути окрему увагу на репліки кремліського речника. Пєсков, як зазначалося вище, намагався переконати, що Сі Цзіньпін та Путін практично не обговорювали російську агресію проти України, але при цьому він заявив, що сторони говорили про війну «рефреном», що буквально означає «повторювали багато разів». Тобто, як бачимо, кремлівський трубадур заблукав у трьох соснах, що з огляду на те, що він бреше кожного разу, коли відкриває рота, зовсім не дивно.
«Пєсков заявив, що Україна під час переговорів обговорювалася лише побіжно... Насправді це не так. Сьогодні практично кожен аспект співробітництва Китаю та Росії прямо або опосередковано стосується війни проти України. Торгівля дає Росії гроші. Постачання технологій та компонентів підтримує промисловість. «Іскандери» літають, бо Росія закуповує рідкоземельні метали в Китаї. Закупівля російських енергоресурсів забезпечує валютні надходження. Дипломатична взаємодія зменшує міжнародну ізоляцію Москви. Тому зовсім не обов’язково годинами говорити про Україну, щоб фактично говорити про війну. Набагато важливіше, про що домовляються Пекін і Москва у сфері економіки, технологій, енергетики та міжнародної політики», - наголошує політолог на військовослужбовець ЗСУ Віктор Таран.
До речі, після завершення нинішнього саміту ШОС Сі Цзіньпін та Путін попрощаються ненадовго. Вони знову зустрінуться в ході майбутнього саміту БРІКС, що відбудеться в середині вересня, якщо звісно інформація про намір голови КНР вперше за сім років відвідати Індію на чолі делегації у складі 400 офіційних осіб і представників ділових кіл зрештою підтвердиться.
Наразі ж Індія в особі глави уряду Нарендри Моді, на відміну від мовчазного китайського очільника, гучно і однозначно закликає Путіна припини врешті-решт війну проти України. Зокрема, в рамках того ж таки саміту ШОС у Бішкеку Моді закликав «переходити від нескінченної війни» до негайного закінчення бойових дій. Індійський прем’єр підкреслив, що «людство відкидається на крок назад» щодня, поки триває війна.
«Дякую, пане прем’єр-міністре. Ми цим шляхом і рухаємося»,- сказав у відповідь Путін після завершення виступу Моді. На відео зустрічі Путіна з очільником уряду Індії видно, як кількахвилинний виступ пана Моді щодо війни кремлівський диктатор уважно слухав, невпинно і нервово смикаючи ногою. Хочеться вірити, що ця картинка, яка облетіла усі провідні світові медіа, стане для деяких західних лідерів наочною ілюстрацією жалюгідності кремлівського диктатора, з яким вони ще й досі носяться, як курка з яйцем, побоюючись, зокрема й пустопорожнього ядерного шантажу Москви.
Автор: Тетяна Мішина
