Президент США Дональд Трамп, який після повернення до Білого дому систематично «роздавав на горіхи» НАТО і навіть погрожував, що Штати вийдуть з цього військово-політичного клубу, наразі фактично увімкнув тактику шантажу щодо Північноатлантичного Альянсу. Про що власне йдеться і чому це важливо для України – далі в матеріалі ForUA.
Президент США Дональд Трамп очікує допомоги від НАТО в Ормузькій протоці, а також від Китаю. «Якщо не буде реакції або якщо реакція буде негативною, я думаю, це буде дуже і дуже погано для майбутнього НАТО», – сказав нинішній господар Овального кабінету, по суті, шантажуючи союзників. За словами головного республіканця, НАТО має надати військову підтримку, починаючи від тральщиків і закінчуючи силами, здатними знищити «злочинців» уздовж іранського узбережжя.
Крім того, Трамп пригрозив відкласти квітневу зустріч на вищому рівні з китайським лідером Сі Цзіньпіном, якщо Пекін не допоможе з безпекою в Ормузькій протоці. Натомість дещо згодом речниця Білого дому Керолайн Левітт заявила, що запланована зустріч з Сі не перебуває під загрозою скасування, але може бути відкладена, позаяк американський лідер продовжує максимально зосереджувати свою увагу на конфлікті з Іраном.
Тим часом відомий, як політик-яструб міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський висловив занепокоєння через те, що Трамп назвав НАТО «вони», а не «ми», а британський прем’єр-міністр Кір Стармер повідомив, що з групою партнерів обговорює план розблокування Ормузької протоки, але не в межах Альянсу.
А ось у Німеччині відхилили заклик Трампа разом захищати Ормузьку протоку. Зокрема, міністр оборони ФРН Борис Пісторіус наголосив, що це «не наша війна, ми її не починали». Він також додав, що операція США та Ізраїлю проти Ірану почалася без жодних консультацій із союзниками. Водночас канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що спричинена американо-ізраїльськими ударами війна проти Ірану може закінчитися лише політичним врегулюванням.
Слідом за німцями відмовилися брати участь у місії в Ормузькій протоці Іспанія та Польща, а фінська міністерка закордонних справ Еліна Валтонен заявила, що дане питання не є першочерговим пріоритетом Фінляндії. «Захист України у війні проти Росії є найважливішим завданням Європи і вимагає багато чого від усіх нас», – акцентувала пані Валтонен.
Між тим головна дипломатка Європейського Союзу (ЄС) Кая Каллас заявила, що євроблок вивчає варіанти захисту Ормузької протоки, зокрема шляхом зміни мандата своїх військово-морських місій у регіоні. За її словами, вона наразі обговорює з Генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем, чи можуть ООН та ЄС спільно розробити план убезпечення судноплавства через протоку. Ця місія, вважає Кая Каллас, могла б стати аналогом Чорноморської зернової ініціативи між Туреччиною, Росією, Україною та ООН, яка дозволяє безпечно експортувати український урожай попри повномасштабну війну.
У даному контексті вельми показово, що колишній головний дипломат ЄС Жозеп Боррель виступив із різкою критикою нинішнього керівництва євроблоку, зокрема своєї колишньої безпосередньої керівниці Урсули фон дер Ляєн. Він вважає, що Брюссель не доклав достатніх зусиль для захисту міжнародного права після військових атак США на Іран. «Ця війна є незаконною з погляду міжнародного права. Ми страждаємо від наслідків у вигляді цін на енергоносії, тоді як Трамп зловтішається, що це вигідно для США, оскільки вони є експортерами нафти», - наголосив пан Боррель, а вищезгадана Кая Каллас наголосила на важливості того, щоб «увага до Близького Сходу не відволікала від України». Колишня прем’єрка Естонії вважає небезпечним рішення США щодо ослаблення санкцій проти російської нафти. На її переконання ЄС «замість поступатися максималістським вимогам Росії» має посилити тиск на неї, щоб спонукати до справжніх перемовин про мир.
«Головна проблема Трампа, а відтак і всіх нас, полягає в тому, що в нього зараз немає хороших карт. Без повалення режиму в Ірані він однозначно програє на Близькому Сході. І це впливатиме на роль США у світі в найближчі роки. Три найбільші воєнні сили — США, Китай та Росія попри свою воєнну міць, не можуть диктувати всьому світу свої правила гри. Але парадокс ситуації полягає в тому, що і Китай, і США будуть пробувати й надалі диктувати свої правила гри і ці правила підтримає світ. Втім, головна проблема полягає в тому, що вони не зможуть бути гарантами незмінності цих самих правил. А це своєю чергою призводитиме до подальшої турбулентності у світі», - зазначає політолог Вадим Денисенко.
Експерт переконаний: війна у Перській затоці наочно демонструє, що новий світ буде одночасно біполярним (Китай та США) і багатополярним, де кожен гегемон буде пробувати опиратися на регіональних лідерів, а ці самі лідери спробують одночасно грати за дві команди.
«Головний маркер поділу «свій-чужий» буде пролягати по лінії закупівлі зброї: чию зброю ти купуєш, значить, тій команді ти більш відданий. Всі інші маркери будуть максимально розмитими. А що стосується нас, то ми не готові до цих нових правил гри, які будуть домінувати наступні 15-20 років. Не готові, перш за все, ментально, бо не мислимо цими категоріями. Ці нові правила гри будуть впливати на переговори по війні, але ми відмахуємося від цього, як від мух. Вони будуть впливати на цілісність Європи. Але для нас це далекі й непотрібні теми. На жаль», - підсумовує Вадим Денисенко.
Водночас політолог і військовослужбовець ЗСУ Петро Охотін ситуацію оцінює під іншим, але не менш важливим кутом. Задавшись питанням про те, чи прораховували у Білому домі потенційні наслідки мігрантської кризи після вторгнення в Іран, експерт констатував: «Населення Ірану — понад 90 мільйонів. Війна в Ірані виявляє тенденцію перейти з дистанційної у повномасштабну. Наземну. Наземна операція — це мобілізація. Якщо Тегерану вдасться мобілізувати хоча б 5% — 4,5 мільйони піде служити. Отже, бойові дії затягнуться. Звісно, якщо буде рішення щодо війни «на ізмор». Якщо бойові дії затягнуться, то люди почнуть покидати домівки. Порівняємо з Україною. Близько 40 мільйонів до повномасштабного вторгнення. У 2025 — уже називалися цифри близько 32 мільйонів. Українських біженців найбільше прийняли — та ж Німеччина (1,25 млн осіб, 28,7% від загальної кількості), Польща (969 тис., 22,3%) та Чехія (393 тис., 9%). Іншими словами, при повномасштабних діях відсотків 10 населення Ірану також змушене буде шукати місця для житла. А це, на хвилиночку, 9 мільйонів».
Зрештою, вважає Петро Охотін, ЄС зіткнеться з дилемою — переглядати політичну філософію, шукати додаткові ресурси – зокрема території, які за кредит і обіцянки збільшити квоту на експорт готові будуть приймати усіх цих людей.
Хай там як, але цілком очевидно, що і «наїзди» Трампа на НАТО, і різнопланові ризики та виклики для ЄС через так званий іранський фактор, ллють воду на кремлівський млин, позаяк будь-які чвари в середині цих структур – чудовий привід для Путіна відкорковувати ігристе.
Автор: Тетяна Мішина
