Військова атака США на Венесуелу та викрадення її лідера стали демонстрацією того, що для нової американської адміністрації право сильного остаточно переважило міжнародні норми. Про наслідки цієї події та зміну світового порядку розповіла з Ганна Шелест, директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики Українська призма.
Чи мали США право на військову операцію
Події у Венесуелі нагадують дискусії навколо концепції Responsibility to Protect (R2P) або гуманітарної інтервенції, які були популярні після подій у Косові та Лівії. Ідея полягала в тому, що міжнародна спільнота має право втрутитися, якщо в країні відбуваються масові порушення прав людини.
Хоча у Венесуелі дійсно спостерігалися грубі порушення та неспроможність ООН вплинути на ситуацію, у міжнародному праві досі немає прямої норми, яка б дозволяла таке втручання. США могли б спробувати вибудувати юридичну базу, спираючись на нелегітимність виборів Ніколаса Мадуро, але самі ж зруйнували цю можливість своїми діями.
Атака без визнання реальної причини
Головна проблема полягає в тому, що Мадуро захопили не за злочини проти власного народу, а за звинуваченням у наркотероризмі. Це створює небезпечний прецедент і може перетворити диктатора на мученика, як це свого часу сталося з Саддамом Хусейном.
Ганна Шелест виділяє дві ключові помилки Вашингтона:
-
Якби Мадуро судили за злочини режиму, США отримали б більше підтримки в Латинській Америці. Натомість звинувачення у торгівлі наркотиками викликають скепсис у регіоні.
-
Погрози на адресу інших країн, зокрема Мексики, налаштовують проти США навіть демократичні уряди.
Загрози для іноземних лідерів та скринька Пандори
Захоплення лідера іншої держави руйнує старі дипломатичні гарантії. Раніше навіть найбільш ворожі лідери могли відвідувати Генасамблею ООН у Нью-Йорку, маючи імунітет. Тепер у багатьох столицях виникає питання: хто наступний у списку Дональда Трампа? Непередбачуваність поточної адміністрації змушує світ почуватися у меншій безпеці.
Повернення до доктрини Монро
Схоже, США повертаються до політики XIX століття. Це специфічний ізоляціонізм: Вашингтон бере на себе роль континентального поліцейського в обох Америках, але водночас дистанціюється від подій у Європі чи Азії. Це означає, що присутності Америки в нашому регіоні ставатиме менше.
Наслідки для Росії та Китаю
Для Китаю цей прецедент мало що змінює, адже Пекін і так ніколи не приховував готовності застосувати силу щодо Тайваню. А от для Росії дії Трампа стали зеленим світлом. Москва традиційно копіює дії США, виправдовуючи власну агресію фразою: А чому американцям можна, а нам ні?.
Водночас захоплення Мадуро стало болючим ударом по репутації Кремля. Росія знову не змогла захистити свого союзника: ні системи ППО, ні російська охорона не завадили операції підрозділу Дельта. Це вже другий такий провал після Сирії, що ставить під сумнів спроможність РФ гарантувати безпеку іншим диктаторським режимам.
Чи можливі такі операції проти демократій
Європа наразі реагує стримано, не бажаючи псувати стосунки з Трампом, особливо на тлі підготовки до переговорів щодо України. Попри побоювання, Ганна Шелест вважає малоймовірними подібні дії проти країн НАТО.
Такі операції потребують місяців планування та згоди багатьох фахівців, а не лише одноосібного рішення президента. Крім того, операція у Венесуелі має внутрішньополітичне значення: Трамп планує продати її виборцям як перемогу над наркоторгівлею перед виборами до Конгресу 2026 року. Напад на союзників по Альянсу не принесе йому таких політичних дивідендів.
Автор: Галина Роюк
