Європейський Союз перебуває на етапі глибоких трансформацій, переосмислюючи свої стратегічні пріоритети від декарбонізації до підвищення конкурентоспроможності. Основна мета – зменшити зовнішні залежності та посилити роль ЄС як глобального гравця з потужною індустріальною та безпековою основою. У цьому контексті Брюссель зосереджується на обороні, промисловій конкурентоспроможності та нових завданнях сільського господарства. Для України, що прагне до повної інтеграції в європейські структури, це створює унікальні можливості для поглиблення співпраці у трьох визначальних для її економіки галузях: оборонній промисловості, сталеливарному секторі та сільському господарстві.
Як зазначає Ольга Бєлькова, старша радниця FTI Consulting Brussels, у своїй колонці "Три рушії євроінтеграції: в яких сферах Україна може стати незамінною для ЄС", ці сектори є не лише критично важливими для української економіки, але й ключовими для політичного порядку денного ЄС.
Оборонна промисловість: Відповідь на виклики майбутнього
Російська агресія стала потужним каталізатором для розвитку оборонної промисловості України. Проте, застерігає Бєлькова, після завершення війни існує ризик повернення до фрагментованого внутрішнього ринку з обмеженим попитом та нестабільним фінансуванням.
Ключове завдання для України – позиціонувати себе як довгострокового партнера у виробництві та розробці оборонної продукції для ЄС. Це можливо через:
-
Активну участь у Європейському оборонному фонді (EDF).
-
Створення спільних підприємств з європейськими виробниками.
-
Політичне просування української ролі в системі спільної оборони ЄС.
Сталеливарний сектор: Шлях до інтеграції у європейські ланцюжки постачань
Європа активно визначає, хто і звідки постачатиме сталь для її оборонного, енергетичного та транспортного виробництва. Україна, чия сталеливарна промисловість зберігає стратегічне значення для економічної стабільності країни, може і повинна стати невід'ємною частиною цієї внутрішньої європейської логіки.
З огляду на представлений у березні 2025 року Єврокомісією Steel and Metals Action Plan, що передбачає перегляд антидемпінгових правил, нові критерії походження, захисні заходи та підтримку переходу до "зеленої сталі", Україна має:
-
Добиватися статусу партнера та виключення з CBAM (податку на викиди парникових газів).
-
Створювати спільні проєкти з європейськими компаніями.
-
Брати участь у програмах модернізації та доводити відповідність високим європейським стандартам.
Ігнорування цих кроків може призвести до того, що українська сталь залишиться на периферії внутрішнього ринку ЄС, який дедалі більше захищає "своїх" виробників.
Агросектор: Від конкурента до незамінного партнера у продовольчій безпеці
Післявоєнний агросектор України може стати вразливим, якщо не доб'ється гнучкості у європейських регуляціях та не отримає підтримки для збереження доступу до ринків Азії та Африки. Участь у створенні нової політики глобальної продовольчої безпеки разом із ЄС – це шлях до перетворення України з конкурента на незамінного партнера.
Для досягнення цієї мети Київ повинен:
-
Добиватися часткового виключення з аграрних регуляцій, що є передумовою для доступу до субсидій, з огляду на статус стратегічного партнера у сфері продовольчої безпеки.
-
Інвестувати в "зелену" агротехнологію (органіка, контроль добрив, регенеративне землеробство).
-
Узгоджувати з ЄС нові квоти, механізми розподілу експорту та брати участь у спільних програмах, включно з ініціативою "Made in Europe".
Ці три галузі відкривають перед Україною значні перспективи для посилення своєї ролі в європейській економіці та безпеці. Успішна інтеграція у ці сектори стане не лише економічним поштовхом, а й важливим кроком на шляху до повноправного членства в ЄС.
Автор: Галина Роюк
