В Україні щорічно близько 5 тисяч людей потребують операцію з трансплантації. 1,5 тис. з них необхідно нове серце або печінка і 2 тис. осіб - нирки. Однак відповідних операцій робиться лише близько 100 на рік.
У 64% країн, де проводиться трансплантація, існує презумпція незгоди на посмертне донорство, в той час як у більшості європейських країн - навпаки - презумпція згоди.
Сьогодні над питанням донорства задумалися і у нас в країні: Міністерство охорони здоров'я України відправило до Верховної Ради проект закону, згідно з яким кожен українець зможе стати донором органів після своєї смерті, якщо за життя юридично не оформить відмову.
Законопроект уже встиг викликати хвилю побоювань щодо того, що органами людини після смерті зможе розпоряджатися хто завгодно і що «полювати» почнуть на здорових людей або на тих, кого ще можна врятувати.
Але в той же час після статті 16, внесеної в «Закон про трансплантацію» у 1999 році, згідно з якою органи і тканини покійного могли бути використані тільки в разі, якщо за життя сама людина або її родичі підписали відповідну угоду, кількість операцій з пересадки різко скоротилася. Творці законопроекту впевнені, що сумну ситуацію в Україні з однією сотнею пересадок на рік на декілька тисяч бажаючих потрібно якось вирішувати.
Про те, які перспективи нового закону про трансплантацію в сьогоднішніх українських реаліях, ForUm запитав у медиків, правозахисників і представників церкви.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
