Ексміністр оборони Михайло Федоров у вівторок, 18 серпня, закликав до проведення виборів в Україні під час повномасштабної війни й заявив про системну кризу управління в державі. Деталі – далі в матеріалі ForUA.
Колишній очільник Міноборони (МОУ), 35-річний Михайло Федоров напередодні ввечері оприлюднив у своєму телеграм-каналі відеозвернення до українців, у якому озвучив цілу низку гучних заяв. Зокрема, ексурядовець наполягає, що навіть за умов тривалої війни необхідно знайти механізм для відновлення демократичного процесу і провести вибори, бо країна «може одночасно воювати і залишатися демократією».
Окрім того, Федоров, який, до речі, жодного разу так і не вийшов на так званий картонковий Майдан, зауважив наступне: «Демократія не може бути заручницею Росії… Ми повинні знайти законний, безпечний і реалістичний механізм, який дозволить Україні відновити повноцінний демократичний процес навіть за умов тривалої війни. Це складно, оскільки потрібно забезпечити голосування військових і безпеку виборчого процесу. Однак як має функціонувати держава, якщо війна триватиме роками?...Чи може Росія фактично отримати право визначати, коли українцям знову зможуть обирати свою владу? Я переконаний, що ні. Вибори — це не лише бюлетень. Це момент, коли влада знову приходить до громадянина і говорить: «Ось що ми зробили. Тепер ви вирішуєте, чи довіряєте нам далі».
На переконання колишнього міністра оборони, наразі в Україні «існує системна криза управління», за якої стара система захищає себе, боїться змін, повільно ухвалює рішення та може винагороджувати лояльність замість результату.
Головним критерієм для призначення людини на ту чи іншу владну позицію, запевняє Федоров, наразі є не її професійність, не результат і не здатність змінювати країну, а особиста лояльність до системи. За його словами, неефективні структури можуть роками зберігатися лише тому, що всі до них звикли.
Кинув Федоров камінь і в парламентський город, зазначивши, що управління ВР має будуватися на програмі більшості, цінностях і принципах, а не на приватних інтересах в оборонній сфері.
«Парламент – це серце української демократії, а не її гаманець. А війна такого не пробачає», - резюмував ексглава МОУ.
Принагідно нагадаємо, що не далі як 14 липня Верховна Рада відправила у відставку весь уряд і міністра оборони Михайла Федорова. Через звільнення Федорова в Україні почалися масові протести.
Спочатку на посаду в Міноборони Банкова «сватала» керівника МВС Ігоря Клименка. Однак після старту протестів президент Зеленський так і не подав до парламенту його кандидатуру на нового міністра. За не підтвердженими офіційно даними, з огляду на «картонковий Майдан» Клименко сам відмовився претендувати на це крісло.
17 липня новий Кабмін призначив в.о. керівника СБУ Євгена Хмару тимчасово виконувачем обов’язків міністра оборони. Ще у липні Рада мала зібратися і проголосувати за його призначення повноцінним міністром, однак пішла на негласні літні пленарні канікули.
І ось у вівторок, 18 серпня – в день повернення нардепів з заморських «округів» президент вніс до ВР подання на призначення двох міністрів – оборони та закордонних справ. І вже наступного дня ключі від кабінету керівника МОУ ближчими днями отримав вищезгаданий Євген Хмара. Натомість у МЗС повертається у повноцінному статусі його колишній керманич Андрій Сибіга.
Дещо раніше глава держави висловлював упевненість в тому, що Федоров залишиться в його команді, однак не називав на якій позиції. Сам ексміністр категорично заявляв, що готовий повернутися лише і виключно до керма Міноборони.
В контексті «виборчих» заяв Федорова слід зазначити, що якби не повномасштабне вторгнення путінської Росії, то вже у жовтні 2023 року в Україні мали б відбутись чергові парламентські вибори, а у в березні 2024-го - президентські. Проте закон про воєнний стан чітко передбачає, що проводити голосування в умовах воєнного часу апріорі не можна. Окрім того, окремі положення Основного закону країни, як твердять знані експерти-конституціоналісти, також не дозволяє голосувати під час війни.
Цілком очевидно, що з тим, аби організувати більш-менш повноцінний виборчий процес, окрім змін до закону про воєнний стан необхідно ретельно прописати буквально від «А» до «Я», яким чином проводити свято електоральної демократії під ракетами, обстрілами й іншими викликами війни. А їх – викликів – як грибів після дощу. Якщо говорити про ключові виклики, то тут слід передусім звернути увагу на (окрім, звісно ж, безпекової компоненти) забезпечення голосування мільйонів українців, які з початку путінської «СВО» залишили межі нашої держави, а також воїнів, котрі сидячи в окопах цю саму державу боронять ціною власного здоров’я та життя. Зрозуміло, що ці та низку інших екзистенційних виборчих викликів належним чином «відбити» у турборежимі нереально. На це потрібен час і досить тривалий.
Водночас заява Федорова про вибори викликала неабияке пожвавлення в експертному середовищі: політологи оцінюють передусім політичну тактику, яку обрав колишній міністр оборони.
Зокрема, очільник центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко констатує: «Відеозвернення Федорова із закликом до виборів – це фактично перехід ексміністра оборони в опозицію. Ситуативно це відповідь на те, що остаточно закрита тема його повернення на посаду міністра оборони. Але зараз ставки зростають. Федоров по суті пропонує в певній перспективі (і навряд далекій) визначитись українцям, хто правий в його протистоянні із Зеленським. І йдеться не просто про особисте протистояння. Федоров прямо натякає на протистояння з «колективним Зеленським», в якому візуально присутні і Єрмак і Арахамія, і який, по контексту звинувачується в корупції. Це як прелюдія до власної виборчої кампанії. І заклик розпочати дискусію про вибори під час війни. І це спосіб кардинально переформатувати політичний порядок денний і перехопити внутрішньополітичну стратегічну ініціативу».
На переконання політолога, задача-максимум Федорова - кардинально розвернути внутрішньополітичний процес через ідею виборів під час війни.
«На даний момент більшість українців проти виборів під час війни. Але виступ Федорова може змінити цю пропорцію. Може суттєво збільшитись кількість прихильників виборів під час війни. Однак провести нормальні вибори за звичними процедурами під час такої війни, як зараз, практично неможливо. І тут технологічний гуру Михайло Федоров може запропонувати альтернативні технології голосування – голосування в смартфоні і, можливо, також голосування поштою. Впевнений, що вже найближчим часом він запропонує свої конкретні пропозиції з цього приводу. Він буде діяти покроково, щоб постійно зберігати ініціативу за собою. Федоров не може і не хоче чекати. В цьому сенсі він дуже схожий на Зеленського. І Федоров буде боротися проти Зеленського в його ж стилі – рішуче і швидко, але з своїми технологічними перевагами, яких не має у Зеленського. А на даний момент Картонковий майдан і всі противники Зеленського отримують нові гасла, і провідну ідею, яка буде їх рушійною силою. Схоже, що починається принципово новий етап внутрішньополітичної ситуації в Україні під час війни. Але саме про війну давайте не забувати. Саме війна є головним викликом для всіх нас, в тому числі і для Зеленського і для Федорова», - підсумовує Володимир Фесенко.
Натомість політолог Олег Постернак акцентує: «Отже, Федоров пішов у медійний контрнаступ і записав звернення до громадян з акцентом на темі демократії і необхідності виборів. Це спроба перепрошити протестний імпульс, що об’єктивно втрачається через фактичне закриття теми його призначення на посаду міністра оборони, під акомпанемент нової теми - вимоги виборів та збереження демократії. Тут є два моменти. Перший. Піднята раптово Федоровим тема виборів (яка сама по собі недостатньо навіть популярна в широкому суспільстві через воєнну обережність) може мати схвальний резонанс за океаном, якщо навіть не бути актуальним сигналом, породженим звідти в політичному розрахунку. Адміністрація Трампа і частина республіканців давно цю тему артикулювали. Можливо, Федоров стає конкурентною ставкою певних зовнішніх гравців США в цій політичній грі. Другий. Тема виборів – це дуже креативний інструмент акуратного перехоплення антиелекторату Зеленського. Федоров не може сказати: «Я в опозиції до Зеленського», але йому потрібно згенерувати певний публічний орієнтир: збирайтесь біля мене всі ті, кого Зеленський не буде влаштовувати у майбутньому».
Весь електоральний контингент, який виступає проти збереження Зе-влади в руках чинного господаря Банкової, резюмує політолог, якось треба оформити легітимним чином – і ось тут виникає рамка демократичних виборів як закамуфльованої ознаки бажання змінити Зеленського.
Автор: Тетяна Мішина
