Вулкан неймовірних суспільно-дискусійних пристрастей викликала низка заяв співачки Ольги Полякової, котра, серед іншого, зазначила, що Україна «не вільна країна» і стає схожою до концтабору. Деталі – далі в матеріалі ForUA.
Співачка Оля Полякова вкотре опинилася в епіцентрі гучного скандалу. Зокрема, в оприлюдненому напередодні інтерв’ю Раміні Есхакзай артистка заявила, що Україна нібито перестала бути вільною країною, порівняла суспільну атмосферу з «концтабором» і сказала, що українці живуть у «совку», де суспільство вирішує, з ким артистам можна фотографуватися, спілкуватися або виступати.
Причиною цих заяв стала критика після появи Полякової на фестивалі Laima Rendezvous Jūrmala 2026 разом із російським музикантом Сергієм Григор’євим-Апполоновим, відомим як Grey Wiese. У ролику, що став вірусним у мережі, артисти йшли коридором, тримаючись за руки, а сама Полякова називала його «хорошим росіянином». Зрештою Раміна Есхакзай запропонувала Поляковій просто перепросити перед українцями за спільне відео з росіянином Григор’євим-Апполоновим. Проте Оля відмовилася: «Може, ще попросити вибачення у народу?.. Я нічого не зробила поганого».
Власне після цього багато користувачів українського сегменту соцмереж порадили артистці «повертатися до кокошника» або й взагалі виїхати до Росії. Їй також принагідно нагадали, що допоки вона скаржиться на відсутність свободи слова, тощо, українські захисники щодня віддають життя в окопах за цю саму свободу.
Вкрай емоційно висловилася Полякова і про так звану бусифікацію та заявила, що людей «викрадають на вулицях», поки інші байдуже проходять повз. Вельми показово, що і військові, і цивільні розкритикували її за підрив мобілізаційних процесів і трансляцію російських пропагандистських наративів.
Між тим, ніде правди діти, у Полякової знайшлися і прихильники, які обома руками її підтримали. Однак як не крути, а шальки терезів та й зрештою здорового глузду у ситуації повномасштабної війни, що триває схиляються все ж таки на бік не огульної, а цілком аргументованої критики.
Приміром, відомий журналіст-міжнародник Віталій Портников принагідно звертає увагу на порівняння України з концтабором. Він наголосив, що концтабір – це не ситуація, коли публічну людину критикують за її поведінку чи закликають не співпрацювати з російськими артистами. Реальні наслідки російської окупації та «концтабір», зауважив Портников, можна побачити на тимчасово окупованих територіях України, де людей вбивають, катують та піддають репресіям. З огляду на це, на його думку, називати Україну «концтабором» через суспільну критику є надмірним перебільшенням. «Концтабір – це ізоляція. Концтабір – це коли тебе катують, а не просто радять не обійматися з російськими попзірками. Концтабір – це коли за вподобайку у соціальних мережах тобі можуть дати 15 років ув’язнення. Концтабір – це коли тебе вбивають у колонії, тому що ти розповідаєш про корупцію першої особи. Ось що таке концтабір», – наголосив Віталій Портников, недвозначно натякаючи, що справжнім концтабором є країна-агресорка РФ.
З емоційною перчинкою прокоментував в ефірі власного Youtube-каналу UMN скандальне інтерв’ю Полякової ще один відомий журналіст, колишній телевізійник Роман Скрипін: «Полякова раніше намагалася мімікрувати під щиру україночку, а тепер тисне на болючу мозоль для багатьох українців, а це мобілізація, ухилянти, припинення війни, сваволя ТЦК… Її риторика є політичною і таку ж риторику використовує низка політиків, приміром нардепи Гончаренко і Разумков. Це - небезпека, яку потрібно ліквідувати на старті. Звісно, не йдеться про те, щоб піддавати Полякову репресіям. Суспільний ігнор – найкращі ліки. Нехай намагається зібрати на концерт хоча б актовий зал загальноосвітньої школи. А взагалі, слід розуміти, що Оля Полякова – це ворожий голос, тому не шукайте в купі лайна діамантів – їх там просто не має і бути не може. Ми ж з вами маємо провести моральну стерилізацію».
Інвестиційний банкір та блогер Сергій Фурса натомість робить наступний акцент: «Цікаво собі навіть уявити, що було б під час Другої світової в Англії чи США із публічними особами, які б дозволили собі поширювати пропаганду ворога, спрямовану на зрив мобілізації. Агітувати, протидіяти законним діям правоохоронців. І наче тільки минулого тижня всі були в паніці. А ні, тепер знову тил хоче жити так, наче війни немає. І як це поєднується в одних головах? Звісно, якби кожен, хто дозволив би собі напасти на українського військового при виконанні під час війни був або показово запроторений у в’язницю, або пристрелений на місці, то і такі, як Полякова, мовчали б. Але вони бачать, що така поведінка толерується. І намагаються зайняти нішу».
Якщо говорити про цю саму нішу, то чимало експертів дійсно вважають, що Полякову «вмонтували» у велику політичну гру. Зокрема, політолог, очільник Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко констатує: «Реакція на слова Полякової про «концтабір» і «невільну країну» яскраво показує одну річ. Публічну людину, яка спробувала висловити побутове роздратування, миттєво перетворили на політичного персонажа, яким вона до того не була. Це була репліка артистки про суспільний клімат, а не заява опозиційного політика. Але буквально за кілька годин цю репліку розтягнули по протилежних таборах, і кожен зробив з неї те, що йому вигідно. Радикальні опозиційні та російські канали вхопилися за слово «концтабір», щоб підтвердити свою тезу про Україну як тоталітарну державу, і почали вимагати від Полякової подальшого «прозріння» аж до підтримки протилежної сторони. «Мейнстрім» натомість пригадав їй усе минуле і виставив її або лицеміркою, або зрадницею, або інструментом чийогось проєкту. Жодна з цих інтерпретацій насправді не описує саму Полякову. Вони описують те, як українське інформаційне поле влаштоване сьогодні. Будь-яка публічна фраза, що бодай натякає на критику влади чи мобілізаційної практики, автоматично зчитується як політичний акт і вимагає від людини зайняти табір. Простір для простого людського висловлювання без ярлика «за» чи «проти» фактично зник».
«Є певна іронія в тому, що Полякова говорила про страх і самоцензуру, про те, як люди бояться зайвого слова чи неправильної фотографії. Тепер те саме відбувається з нею самою. Кожна сторона взяла зручну цитату і вписала Полякову в свій наратив, а те, що вона насправді намагалася сказати, розчинилося в цьому перетягуванні. Це типовий кейс того, як українська публічна особа втрачає контроль над власним висловлюванням у момент, коли воно виходить за межі шоу-бізнесу. Полякову не запросили в політику, її туди затягли ті, хто вирішив за неї, на чиєму вона боці», - резюмує Ігор Чаленко.
Натомість його колега по експертному цеху Олексій Голобуцький зазначає наступне: «Якщо взяти за основу Олю Полякову в кокошніку, дати їй риторику «симпатичної правозахисниці» з позиції «чесного обурення простої людини, не політика», то що отримаємо? Недовга бордова кампанія, запуск вірусних відео в ТікТок, Інсті і YouTube, зйомка кількох мотивуючих кліпів і от вже є непогане електоральне ядро та всі шанси як мінімум отримати невелику фракцію в парламенті. Дешево і сердито, як то кажуть. Інша справа, що такий ефективний політтехнологічний хід буде вкрай небезпечним для національної безпеки і збереження суверенітету. Але то вже окрема історія».
Позитив у неймовірно високо градусних суспільних дискусіях довкола скандальної співачки бачить ексзаступниця міністра оборони Ганна Маляр. Колишня чиновниця звертає увагу на те, що коли хтось відомий (скажімо, співачка) висловлює думку, яка резонує з цінностями більшості суспільства, починається масовий осуд.
«Саме так суспільство встановлює свої кордони і захищається від інформації, яка на його думку становить небезпеку. Захищається і стає сильнішим. Бо після цього багато хто подумає чи варто говорити вголос геть все, що ти думаєш», - резюмує пані Маляр. Вона також принагідно нагадує про те, що саме суспільний осуд - це найдавніший регулятор поведінки і захисний механізм соціуму, позаяк мораль і закон зʼявилися набагато пізніше.
Автор: Тетяна Мішина
