Їхня пісня «Бути щасливими» підкорила радіочарти, зібрала сотні тисяч відео в TikTok та стала справді народним хітом. Вони вже понад 15 років співають українською, підкорюють європейські зали із симфонічним оркестром та отримують престижні нагороди як «Шлягер року». Проте для дуету ANNA MARIA найголовніша та найвища нагорода — це не статуетки, а любов слухачів та відчуття, що їхня музика потрібна і дарує надію.
В ексклюзивному інтерв'ю для For.UA артистки розповіли про те, як змінилася їхня творчість і концертна діяльність під час війни, про виступи на лінії фронту, незабутню зустріч із братами Кличками, благодійні концерти та про те, чому українці сьогодні просто не мають права опускати руки.
Тріумф вашого хіта "Бути щасливими": понад 430 тисяч відео в TikTok, статус “народної пісні”, топ-10 від «Наше радіо» та місце в плейлисті «Forever Hits» від Apple Music — це неймовірний масштаб.
Чи відчували ви в процесі створення пісні, що вона стане настільки рідною для сотень тисяч українців?
В той момент ми навіть не думали про це. І точно не очікували, що пісня стане настільки відомою і полюбиться такій кількості людей. Взагалі, вважаємо, що такі пісні приходять від Бога. Тому що навіть складно сказати , як саме ми ії написали. Просто в певний момент прийшла ідея, слова і одразу із музикою, ніби хтось зверху просто диктує тобі, як треба записати. А ти лише почув це і відтворив. Диво! Цю пісню ми написали у досить непростий період нашого життя. Пам'ятаю, як йшли по місту, дивилися на різних людей і раптом, прийшли ці строчки “І під сонцем, і під зливами, ми живемо аби бути щасливими…”. Ми одразу дістали диктофон і наспівали їх, щоб не забути. Цей запис, до речі, в нас зберігся. Це і стало приспівом. Потім, коли пісня вже була готова, ми виклали іх в інтернет. І тут почалося щось неймовірне! За перші дні перегляди почали рости дуже стрімко, а уже через тиждень у Тік Ток з'явилися декілька тисяч відео під цю пісню. До цього в нас не було такого, щоб ну аж так багато!
Як ви особисто реагуєте на відео в TikTok під ваш трек? Чи є якесь особливе відео від слухачів, яке вас розчулило або здивувало найбільше?
Насправді, ми обожнюємо дивитися, які саме відео знімають люди під наш трек. Пісня ж про щастя, отже в основному це відео дуже особливих і щасливих моментів життя. Багато є таких відео, які зворушують до сліз…Наприклад, де діти зустрічають з фронту свого батька. Або хлопець-військовий робить пропозицію своїй дівчині на вершині гори. Дуже багато відео з випусних у школах або з першого дзвоника. З весіль, де молодята танцюють перший танець під нашу пісню, з днів народжень, навіть з пологового будинку!
Протриматися на вершинах радіочартів кілька місяців — завдання не з легких. Як ви вважаєте, у чому головний секрет такої довговічності та магнетизму пісні "Бути щасливими"?
Тут немає ніякого секрету. Бо якщо в він був - то можна було б з кожною піснею зробити так. Але тут просто відбувається щось дивовижне. Інакше і сказати не можна. Просто співпадає одночасно декілька факторів, як кажуть “зійшлись всі зірки" - і музика, і слова, настрій людей, і навіть час і період, коли вона вийшла і просто все те, що зараз переживають всі люди. І значить, вона потрібна людям. Пісня про життя, про кожного з нас, а головне - вона написана від душі, і заспівана серцем. Люди відчувають це. Не знаємо як, але точно відчувають. Часто читаємо такі коментарі під цією піснею, що “слухаю і чомусь плачу, не можу зупинити сліз”. От як це пояснити? Пісня дуже позитивна і надихаюча з одного боку, але водночас, там відчувається і певний біль, який стоїть за всім цим. Певний шлях, який довелося пройти. Це поміж рядків читається.
Вітаємо вас із престижною нагородою "Шлягер Року" за внесок у розвиток української музики! Що для вас особисто означає це визнання, особливо зараз, коли культурний фронт є надзвичайно важливим?
Скажімо так, ми досить спокійно ставимося до будь-яких нагород. Найвища і найважливіша нагорода для нас - це коли люди люблять наші пісні і чекають нас на концертах, де співають із нами в унісон. Але ця нагорода є дуже важливою для нас. Вже більше 15 років ми пишемо музику і співаємо саме українською. І для нас це стало важливим не тільки зараз, під час великої війни. А було важливим і раніше. До речі, зараз нам не довелося перекладати свої пісні. Чому? Тому що вони вже були українською. Вважаємо, що кожен артист, який зараз творить, робить свій вклад в розвиток української музики і культури в цілому. І це достойно поваги.
Ми дуже щасливі, тішимось кожен раз, і пишаємось тим, що наші пісні співають по всій країні, співають діти на конкурсах і фестивалях, співають у школах, співають військові. Це дуже приємно!
Великий концерт у Жовтневому палаці ви відкривали новою піснею "Я маю жити". Чому саме цей трек став стартом вечора? Які емоції панували на сцені та в залі в той момент?
Коли організатори концерту почули цю пісню, вони запропонували нам відкрити концерт. Так, люди приходять на концерт трохи відволіктися, зарядитися і хоча б на ці дві хвилини забути про всі проблеми. Але й хочеться сказати щось важливе, що зможе підтримати та надихнути наших людей. На пісню «Я маю жити» в нас був номер, де в кінці на сцені зʼявлялося дуже багато дітей та підлітків. Вони співали цю пісню із нами. В пісні є такі слова: «та сонце зійде і я бачу очі моїх дітей, і відчуваю, що можу здолати гори…» Ми розуміємо, що кожному з нас перш за все потрібна надія. Всі втомилися страшенно, час від часу опускаються руки. І іноді не має сил триматися… Але коли ми бачимо очі наших дітей - ми бачимо майбутнє нашої країни. І просто не маємо права опускати руки. В залі були й наші захисники. Багато з них нам дякували за цю пісню, і казали, що це про них. Бо саме думки про дітей допомагають їм в самі найважчі моменти, допомагають сказати собі: «Я маю жити, бо мене вдома чекають діти».
Зворушливий кліп "Я маю жити" зібрав десятки відомих українців (Олександр Усик, Ольга Сумська, Віталій Козловський) разом із їхніми дітьми. Як народилася ідея показати саме цю безумовну батьківську любов у такий складний час?
Ця ідея виникла дуже спонтанно. В нас було бажання показати, що навіть якщо це відомий співак, актор або чемпіон світу, яких знає уся країна, але разом зі своїми дітьми - це просто “тато" або " мама”. І людина розкривається зовсім з іншого боку. І це дуже зворушливо…Особливе місце у нашому відео займають і герої сьогодення — українські військові, які також з’являються в кадрі разом зі своїми дітьми. Саме ця деталь робить кліп не просто музичною прем’єрою, а щирим нагадуванням про те, заради кого українці сьогодні борються і живуть. Насамперед, заради своїх дітей!
У кадрі також можна побачити і дітей Марії, що додає відео ще більшої особистої емоційності.
Наскільки складно було координувати зйомки з такою кількістю відомих і надзвичайно зайнятих людей?
Це було непросто, бо, наприклад Тоня Матвієнко була в цей момент на гастролях, Олександр Усик - у тренувальному таборі готувався до бою, у всіх свій графік. І спочатку ми навіть думали залишити цю ідею, бо вона здавалася нам неможливою.
Але потім вирішили спробувати. І коли ми звернулися до наших друзів, колег по сцені із цією ідеєю, відправили пісню і розказали наш задум, то всі однозначно і одразу підтримали. Дуже сподобалась пісня і якось так, із Божою допомогою, все склалося!
Ми дуже вдячні всім, хто підтримав цю ідею, бо отримуємо безліч чудових коментарів від людей з різних куточків країни. Ця робота прийшлася до душі глядачам! Вона пробуджує добрі почуття, примножує любов. А це наша найголовніша мета.
Ваш виступ на Чемпіонаті Києва з боксу на призи братів Кличків став особливою подією. Ви поділилися, що зустріч із Віталієм та Володимиром була вашою дитячою мрією. Розкажіть, як саме відбулася ця зустріч і про що ви встигли поспілкуватися?
Ви знаєте, ми обожнюємо виступати на спортивних турнірах, особливо на боксерських змаганнях. Це такий адреналін, повітря просто пронизано ним. І звісно, нас дуже надихають наші спортсмени, їхня сила, воля до перемоги. А зробити фото з братами Кличко - це було особливо приємно. Є цікавий факт. В дитинстві, в нас в кімнаті висів плакат саме із братами Кличко, як приклад “doble power” - подвійної сили та братерської підтримки. Цей плакат ми поєднали із своїм фото. Просто скотчем приклеїли наше фото до їхнього. В зараз от зробили це фото в реальності. І розповіли їм цю історію теж. Ми зрозуміли, що Володимиру і Віталію сподобався наш виступ, бо вони підійшли до нас, потиснули руки, і сказали, що це було круто. Отримати такий комплімент від легендарних чемпіонів було надзвичайно приємно.
Ви часто виступаєте у шпиталях для поранених захисників та їздите з концертами безпосередньо на передову. Що для вас є найважчим і водночас найціннішим у цих виступах?
Після одного з таких виступів один поранений сказав : “Ваш виступ зробив те, чого не міг зробити ні один психолог". Музика здатна лікувати. От це правда на сто відсотків. Саме приходячи в шпиталь, співаючи там для хлопців, спілкуючись із ними, ми зрозуміли, що наші воїни українські - це справжні титани. Це сталь! Їхня сила волі просто вражає. У Одеському шпиталі познайомились із одним захисником, в нього було ампутовано ногу і він готувався до протезування. Він співав із нами кожну пісню, такий бойовий у нього був настрой. І ось він каже нам: "От мені зараз поставлять протез і я повернусь до своїх хлопців на лінію фронту". Уявляєте собі?
Але є і інша сторона. Складно бачити біль, складно бачити сльози, коли такі кремезні чоловіки плачуть… Важко бачити, коли дружини поранених бійців не приходять до них провідати і підтримати. Складно усвідомлювати, яку величезну ціну платить наша країна за перемогу і за мир.
Як військова аудиторія сприймає вашу творчість? Можливо, є якась конкретна розмова з бійцем або спогад із поїздки, який назавжди закарбувався у вашій пам'яті?
Ми знаємо, що в нас чимало шанувальників серед військових. І ми дуже пишаємось цим.
Часто казали нам, що хлопці слухають наші пісні перед бойовими завданнями. Ух, аж мурахи шкірою від цього.
Згадали одну історію. Якось ми завітали із концертом до шпиталю. Там було багато поранених хлопців. Одного з них звали Саша і в нього не було двох ніг. І після того, як ми заспівали для них, він розповів свою історію. Сашко був тяжко поранений в бою. І вже лежав і думав, що це кінець... Але раптом згадав, що в нього вдома маленька донька, вона чекає на тата. І сам собі сказав " Я маю вижити заради своєї доньки!". І Сашко вижив! Такі історії нас дуже надихають. Ще була історія. Коли ми вперше приїхали із концертами на лінію фронту (на Запорізький напрямок), один з концертів в нас був у стабпункті. Це куди поранених привозять одразу з позицій. І ось ми заходимо, з нами гітара.. Привіталися, збираємось співати… І тут один хлопець каже : Це ж дует Анна Марія, я вас знаю, я за вами ще з Шансу стежу! Він був такий харизматичний, оголошував кожну нашу пісню, в потім взагалі вийшов до нас, попросив гітару і ми вже співали із ним втрьох! Це було так зворушливо! Потім він часто писав нам і згадував цей момент, і дякував, що ми приїхали до них.
Дуже і дуже багато таких історій. Це можна цілодобово розповідати.
Ваш дует активно підтримує родини переселенців, дітей, поранених воїнів та ветеранів. Як вам вдається знаходити внутрішній ресурс і сили, щоб тримати такий високий рівень залученості в благодійні проєкти?
Якби ви тільки знали, скільки радості і натхнення після таких виступів..! Це щось. Стільки емоцій - не передати словами. Тому навіть якщо ми дуже втомлені, навіть якщо дуже плотний графік, то все одно, якщо нас запрошують зробити такий концерт, то ми не відмовляємо.
І якщо чесно, ми взагалі по-іншому стали дивитися на сцену і на виступи. Це можна сказати, покликання і певна місія. Більше, ніж просто виступи. Честно кажучи, ми побачили, як один концерт, один виступ може багато змінити. Комусь, подарувати надію, комусь дати змогу знову повірити в мрію. Комусь дати відчуття, що “ти потрібен". Це не просто розвага. Це як музична терапія.
Які напрямки допомоги зараз є для вас пріоритетними і до яких ініціатив ви закликаєте долучатися ваших слухачів?
Ми вважаємо, що кожна допомога має значення. Знаєте, інколи навіть просто слово, сказане з любов'ю може врятувати людину. Не буває маленької допомоги. Немає значення , ти зібрав, припустимо, мільйон гривень на якусь важливу потребу, або просто купив і відвіз продукти малозабезпеченій родині ВПО. Все важливо. Головне - мати бажання допомогти. На цьому дуже багато тримається в нашій країні - на людях, яким не все одно. А головне - ну це ж справжнє задоволення розуміти, що ти комусь допоміг. Когось зробив трішки щасливішим.
Гастролі за кордоном у супроводі симфонічного оркестру — це завжди масштабне дійство. Розкажіть про ваш досвід співпраці з Prime Orchestra під час європейського туру. Як іноземна публіка реагує на сучасну українську музику в такому аранжуванні?
Так, ми виступали із нашим українським оркестром Prime Orchestra. Було багато концертів в різних країнах - Швеція, Данія, Фінляндія, Норвегія, Чехія, Німеччина, Польща...
По-перше, хочемо сказати, це неймовірне задоволення співати саме із великим оркестром, бо цей потужне звучання заворожує і бентежить! Чудове шоу, яке дійсно варто подивитися та послухати.
По-друге, нам надзвичайно приємно бачити, як тепло приймають українських музикантів.
Всюди - повні зали і публіка,яка аплодувала стоячи і не хотіла відпускати. Навантаження було дуже сильне, звісно, бо щільний графік, концерти кожен день, постійні переїзди, майже відсутність нормального сну...Але це все дрібниці у порівнянні із тим, яке задоволення ми отримуємо від концертів. І ще більше приємно було усвідомлювати, що ми робимо важливу справу, оскільки частина коштів від кожного концерту йшла на благодійність - придбання медичних шпиталів для Харківської області.
