Ми маємо налаштовуватися на довгу й важку боротьбу.
Ми всі дуже раді діпстрайкам, ураженням НПЗ у РФ, «чорним дощам», логістичному колапсу тощо.
Це неймовірні досягнення Сил оборони.
Але це ще далеко не розгром противника і не Перемога. Це лише дуже важливі кроки до неї.
Давайте спробуємо об'єктивно подивитися на майбутнє.
1. РФ пристосується.
Так само, як свого часу пристосувалися ми. Так, їм буде значно складніше через санкції та розміри території, але вони адаптуються. Це, мабуть, уперше в історії воєн, коли величезна територія Росії стала не перевагою, а слабкістю.
2. Людський ресурс.
Я сам часто згадую мем про «вантажівку московитів проти вантажівки українських дронів». Але людський ресурс у РФ об'єктивно більший. За перший контракт там платять від 30 до 60 тисяч доларів — залежно від регіону. І, повірте, люди йдуть.
Якщо ви хоча б раз грали в шахи, то знаєте: одна з найпростіших стратегій перемоги — мати перевагу в кількості фігур і поступово обмінювати їх, доки в суперника не залишиться достатньо сил. Головне — самому не припускатися грубих помилок.
Я пам'ятаю, як у дитинстві мій дідусь, гросмейстер, перед початком партії прибирав із дошки дві тури або ферзя, щоб зрівняти наші шанси. Повірте, навіть перевага в пішаках має значення.
Так от, якщо РФ посилить мобілізацію, ми будемо так само посилювати її в Україні.
І тоді в нас закінчаться ігри й будуть введенні у дію усі відповідні норми військового стану, які дотепер введені не були.
3. Логістика і забезпечення.
Ми сміємося з нестачі бензину й дизеля в Криму чи Москві. І це справді результат успішної роботи Сил оборони.
Але мене значно більше хвилює інше — нестача пального в самих Силах оборони.
І це вже демонстрація неефективності Міністерства Оборони.
Не потрібно захоплюватися абстрактними реформами чи лише збільшенням виплат, якщо не забезпечені базові потреби війська. Без належного всебічного забезпечення навіть найкращі рішення працюватимуть гірше.
Ми й так постійно витрачаємо власні кошти на забезпечення своїх підрозділів.
Дайте армії дизель, щоб ми не купували його за власні гроші. Дайте автомобілі, щоб ми не купували їх самі. Забезпечте достатню кількість озброєння, боєприпасів і сучасних технічних засобів.
Чорт із ним — багато чого іншого Сили оборони знайдуть самі: папір, конверти для фельд'єгерської служби, напалм, дрони, комп'ютери для систем управління, пилорами, плівку для бліндажів, щось ще потрібне, але не існуюче в номенклатурі, бо МО не вважає це необхідним.
Але коли волонтери змушені купувати боєприпаси, військові — пальне, а грошове забезпечення ще й надходить із затримками, виникає закономірне запитання: чи справді Міністерство оборони достатньо ефективно виконує свою роботу?
Я вже кілька разів брав пальне для мобільних вогневих груп у фермерів.
Слава Богу, що місцеві органи влади виділяють пальне для ЗСУ.
То де в усьому цьому процесі Міністерство Оборони?
Реформи — це добре. Але спочатку забезпечте армію хоча б мінімально необхідним.
Якщо я помиляюся і все не так, як я описав, — прошу написати про це в коментарях.
Головне, аби після цих коментарів в армії стало більше дизеля.
Нас чекає довга боротьба, а не швидка Перемога, яка, я знаю і вірю, буде.
Військові, які згодні, зробіть репост.
Які не згодні, напишіть коментар, чому не згодні, обговоримо.
Мирослав Гай
