Рішення Об’єднаних Арабських Еміратів вийти з ОПЕК та ОПЕК+ застало зненацька партнерів по картелю, з якими країна співпрацювала шість десятиліть; тепер альянсу доведеться вести складну боротьбу за збереження впливу на глобальному нафтовому ринку, пише Bloomberg.
Для ОПЕК та її партнерів такий крок означає ослаблення механізмів впливу на світові ціни через систему квотування видобутку. ОАЕ, тривалий час незадоволені обмеженнями виробництва, фактично стають «вільним гравцем» на ринку, що переживає значні геополітичні потрясіння.
У короткостроковій перспективі ринок може майже не відреагувати на вихід Еміратів: нині видобуток в ОАЕ та сусідніх країнах Перської затоки штучно обмежений через блокаду Ормузької протоки. Однак після відновлення логістики та повернення постачань на світові ринки вихід ОАЕ може відкрити простір для нової боротьби за частку ринку та потенційних цінових воєн. Уряд Абу-Дабі вже заявляв про намір різко наростити видобуток після завершення конфлікту.
Міністр енергетики ОАЕ Сухейль аль-Мазруї пояснив рішення тим, що війна в Ірані стала «останньою краплею». Він наголосив, що за умов обмеженого видобутку вихід з ОПЕК+ буде «найменш болісним» для ринку, а після зняття блокад країна зможе задовольнити зростаючий попит без квотних обмежень.
Втрата одного з найвпливовіших і фінансово спроможних членів ставить під сумнів майбутню роль ОПЕК. За останні роки вплив картелю вже знижувався через зростання видобутку у США та інших позаорганізаційних виробників, і Саудівській Аравії дедалі важче утримувати дисципліну серед учасників. За минуле десятиліття кілька менших держав уже залишали організацію.
Аналітик Eurasia Group Грег Брю вказує, що ринкова влада ОПЕК неминуче зменшиться: вихід ОАЕ підриває авторитет картелю, оскільки країна володіла значною часткою резервних потужностей.
Рішення ОАЕ готувалося роками: перші серйозні розбіжності між Абу-Дабі та Ер-Ріядом з’явилися ще на початку десятиліття під час пандемії COVID-19. ОАЕ інвестували значні кошти в розширення видобутку й прагнуть якомога швидше монетизувати ресурси до посилення глобального енергетичного переходу; Саудівська Аравія натомість дотримується стратегії обмеження пропозиції для підтримки високих цін.
Тепер відповідальність за балансування пропозиції й попиту ляже на дедалі меншу групу країн ОПЕК+, очолювану Саудівською Аравією та Росією. Хоча Ер-Ріяд взяв на себе тягар майбутніх коригувань поставок, наступні за величиною учасники коаліції, такі як Ірак, Казахстан і Росія, демонструють набагато меншу надійність, ніж королівство.
Водночас залишається відкритим питання, чи зможуть ОАЕ значно збільшити постачання нафти в найближчому майбутньому.
Напередодні ОАЕ оголосили про вихід з ОПЕК і ОПЕК+, завдавши потужного удару по картелю в умовах енергетичної кризи, спричиненої війною в Ірані. ОАЕ були четвертим за величиною виробником в ОПЕК+; Росія — друга після Саудівської Аравії.
Довідка: ОПЕК+ — розширений формат співпраці між ОПЕК та іншими великими виробниками нафти (зокрема Росією, Казахстаном, Азербайджаном), створений для регулювання рівня видобутку з метою стабілізації цін, забезпечення постачань та координації спільної політики; до коаліції входять 13 членів ОПЕК і низка зовнішніх виробників (наприклад, Росія, Азербайджан, Бахрейн, Бруней, Казахстан, Малайзія, Оман, Південний Судан, Судан).
28 квітня глава європейської дипломатії Кая Каллас закликала країни Південно-Східної Азії не звертатися до Росії за постачанням нафти, аби подолати дефіцит пального, спричинений конфліктом на Близькому Сході. Аналітики прогнозують, що доходи Росії від нафти й газу, ймовірно, зростуть у травні на тлі підвищення цін, спричиненого війною в Ірані, хоча за підсумками перших п’яти місяців року вони залишаться нижчими, ніж торік.
Автор: Богдан Моримух
