Попри те, що перемовини по лінії Україна-США-РФ поставлені на паузу, наразі не можна констатувати, що процес мирного врегулювання російсько-української війни знаходиться у глухому куті, позаяк мають місце кулуарні процеси прямо чи опосередковано пов’язані з цим. Про те, що відбувається у дипломатичному треку – далі в матеріалі ForUA.
Очільник Офісу президента (ОП) Кирило Буданов очікує, що американська делегація може прибути до Києва після Великодня. «Кушнер, Віткофф, Ліндсі Грем – саме їх очікують. Хто ще буде там – подивимося», – розповів колишній керівник ГУР МОУ. Також він зазначив, що Україна може отримати більш вагомі гарантії безпеки після візиту американської делегації. «Ми давно визначили, чого хочемо. Гадаю, це буде реалізовано незабаром. Що буде далі – це інше питання. Але щодо гарантій безпеки ми, безперечно, досягли прогресу – ми вже рухаємося вперед», – акцентував очільник ОП.
Між тим відомий журналіст-міжнародник Віталій Портников вельми скептично оцінює безпеково-гарантійний тематичний кейс. «У світі нової війни американські гарантії – це фантом. Але, видається, ані американці, ані Зеленський не готові собі в цьому зізнатися. Мова про припинення війни через виведення українських військ із Донбасу виглядає таким самим фантомом. Адже тоді доведеться визнати, що Путін чотири роки поспіль вів війну, кинув у м’ясорубку сотні тисяч своїх співвітчизників і витратив колосальні ресурси лише для того, щоб отримати контроль над Краматорськом і Слов’янськом. Відхід українських військ з будь-якого міста не зупинить війну – він лише її продовжить».
Підкресливши на своєму авторському Youtube-каналі, що у американців є ілюзії про те, що війну в Україні можна завершити шляхом українських поступок і після цього відновити взаємовигідні економічні відносини з Росією, Портников констатував: «Натомість в українців – інші ілюзії: що США забезпечать гарантії безпеки, які унеможливлять нову агресію. І те, і інше не має нічого спільного з реальністю. Але це не означає, що виходу немає. Він є. І пов’язаний він насамперед із підривом економічного потенціалу Росії та ударами по її військово-промисловому комплексу. Якщо у Росії не буде ресурсів для війни – не буде й самої війни».
На переконання аналітика, поки що, тобто до приїзду до Києва (до речі, це буде перший візит американських перемовників до української столиці – Ред.) говорити про повноцінні українсько-американсько-російські переговори не доводиться. А ті, що відбувалися раніше, переконаний Портников, більше нагадували затягування часу, необхідного Путіну для продовження війни проти України й водночас — для утримання Сполучених Штатів від посилення санкцій проти Москви.
До речі, про необхідність більш жорстких рестрикцій відносно країни-агресорки чимало говорив з іноземними колегами минулого вікенду і президент Зеленський, який на вихідних відвідав Стамбул та вперше побував у Сирії. Як повідомили згодом в ОП, лідер Туреччини Реджеп Таїп Ердоган підтвердив готовність прийняти наступний раунд переговорів делегацій України, США та Росії. Нинішній господар Банкової чергову локаційно-мирну пропозицію пана Ердогана особисто не коментував, втім очевидно, що позиція Києва залишається незмінною: Україна задля припинення війни готова зустрічатися будь-де, будь з ким і будь-коли.
Власне якщо візит Зеленського до Туреччини став без сумніву важливим, але пересічним ходом України, то на сирійський вояж українського президента втім з безпосередньою прив’язкою до турецької сторони, слід звернути особливу увагу, вважають експерти.
«Несподіваний візит Президента Зеленського до Сирії, враховуючи його контекст та цілу низку обставин, напевно відбувся з подачі і за прямого сприяння президента Туреччини Ердогана. Не здивуюся, якщо зрештою з’ясується, що сама ідея цього візиту виникла під час зустрічі Зеленського з Ердоганом (хоча, можливо, цей візит планувався спільно українською та турецькою стороною). На користь цієї версії свідчать такі факти: візит Зеленського до Сирії відбувся одразу після його візиту до Туреччини; Зеленський відвідав Сирію разом із міністром закордонних справ Туреччини Хаканом Фіданом, і вони прибули до Дамаску на турецькому урядовому літаку.
Президент Володимир Зеленський після зустрічі з президентом Сирії Ахмедом аш-Шараа заявив про великий інтерес до обміну досвідом у сфері безпеки. Інтерес України зрозумілий. В умовах загострення військово-політичної ситуації у Західній Азії президент України активно просуває інтереси України у цьому регіоні як потенційного партнера у сфері військово-технічного співробітництва. Сирія також може бути потенційним покупцем українського зерна та іншої сільськогосподарської продукції. Зверну увагу ще на один важливий момент», - зазначає політолог Володимир Фесенко.
Крім наведення суто економічних мостів з Сирією, на переконання експерта, наразі Україна намагається закріпитися в цьому регіоні, зокрема й для протидії Росії: «Це вже сталося у Лівії, де працює невеличка військова місія українських спеціалістів. Поки що складно сказати, чи зможе це відбутися в Сирії, в якій присутні й російські інтереси. Але вже очевидно, що в низці регіонів світу починається прихована, але активна боротьба українських та російських спецслужб. Найбільша інтрига візиту Зеленського до Сирії полягає у питанні: а навіщо це потрібно Ердогану? Туреччина й так вагомо впливає на нинішній сирійський режим. Можливо, сприяючи просуванню українських інтересів у Сирії президент Ердоган ламає російську гру в цьому регіоні. Росія прагне не просто зберегти свою присутність у Сирії, а й відновити свій вплив у цій країні. А це навряд чи відповідає інтересам Туреччини. Але, можливо, Ердоган має й більш далекосяжні цілі, поступово формуючи мережу неформальних політичних альянсів, що охоплює Західну Азію, Південний Кавказ, частину Європи і Центральну Азію».
Акцентувавши, що велику цікавість до Сирії виявляють і США, Володимир Фесенко підсумував: «Нашу можливу неекономічну активність у цьому регіоні треба буде хоча б частково координувати з американцями. А поруч ще й Ізраїль, з яким Україна має неоднозначні відносини (начебто дружні, але, швидше, стримано-нейтральні), і інтереси якого тісно пов’язані зі США. А у Туреччини з Ізраїлем відносини якраз не дуже добрі. І якщо Україна розпочинає активну політичну гру в регіоні Західної Азії, то нам доведеться враховувати весь найскладніший пазл суперечливих геополітичних відносин у цьому регіоні. І для того, щоб наш вплив у регіоні був системним та послідовним, необхідно серйозно зміцнювати його дипломатичне забезпечення».
