Судова реформа починається не зі звітів, а з чесних рішень. Марина Барсук пояснює, як судді тримають високу планку доброчесності попри дефіцит кадрів і чи можливо замінити суддів на Штучний інтелект!
Ми часто обговорюємо, яким має бути суддя, як проходить відбір, чи достатньо високі критерії доброчесності. Але, як зазначає в своєму матеріалі “Мантія є символом служіння праву, а не настроям сьогодення” суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду Марина Барсук, справжній виклик для судді починається не під час конкурсу, а після складання присяги.
“Щоденний, непомітний іспит — саме він визначає, чи зможе суспільство довіряти суду”.
Одним із таких сучасних викликів Барсук називає спокусу замінити частину роботи суддів штучним інтелектом. У колонці для Української правди суддя заявила, що безконтрольне впровадження AI у роботі судів може створити реальну загрозу незалежності правосуддя в Україні.
В умовах кадрового голоду: у деяких судах працює лише від 22% до 61% суддів, а апеляційні інстанції перебувають на межі паралічу. Це створює надзвичайне навантаження і ризики для якості правосуддя. І через це легко виникає ілюзія, що технології можуть компенсувати людський ресурс. Але, за словами Барсук, такі рішення можуть бути небезпечними для самої основи правосуддя.
Вона звертає увагу на новий звіт ООН, який попереджає, що алгоритми штучного інтелекту можуть бути непрозорими, упередженими й навіть контрольованими приватними або політичними групами. “Суди можуть опинитися під впливом непрозорих алгоритмів”, — пише суддя. Барсук наголошує: рішення AI часто неможливо пояснити, а ефект “чорної скриньки” руйнує принципи підзвітності та змагальності. Міжнародні прецеденти — расові упередження в американському алгоритмі COMPAS, заборона профілювання суддів у Франції, непрозорість системи Victor у Бразилії — демонструють масштаб ризику.
“Під час дефіциту кадрів могла б виникнути спокуса знижувати і вимоги, але цього не сталося. Планка постійно висока — без змін обраних стандартів. Так зберігається баланс між потребою системи й вимогою суспільства не поступатися якістю”.
За її словами, диплом, стаж і знання мови — це лише порогові критерії. Реальне випробування починається під час вирішення практичних кейсів, етичних дилем і ситуацій публічного тиску. Саме в цих моментах проявляється суддівське судження — уміння передбачити наслідки, зважити докази і зробити рішення зрозумілим для суспільства.
Марина Барсук наголошує: кожне судове рішення — це звернення до суспільства. І навіть якщо воно юридично бездоганне, але написане складною мовою або без пояснення логіки, воно може породжувати відчуження.
“Чи довіряєте ви тому, що не можете зрозуміти?”
За її словами, незалежність судді — це не лише стійкість до тиску, а й сміливість говорити просто про складне, пояснювати логіку свого рішення. Таким чином, зрозумілість і відкритість судових рішень — це не просто ознака етики, а інструмент відновлення довіри до судової влади.
Одним із найскладніших викликів для сучасного судді Марина Барсук називає “справедливий гнів суспільства”, посилений соціальними мережами. Коли ще до вироку публіка вже призначила “винного”, від судді очікують не правосуддя, а легітимації суспільного настрою.
“Встояти перед цим — і є справжній іспит на незалежність. Мантія — це символ служіння праву, а не настроям сьогодення”.
Саме тому в процесі добору та атестації так багато уваги приділяється стресостійкості та вмінню працювати під тиском — ці якості визначають не лише професійну, а й моральну зрілість.
Суди в Україні поступово змінюють формат спілкування з суспільством. Як зазначає суддя Марина Барсук, від судової влади очікують не лише справедливості, а й відкритості та зрозумілого діалогу — саме це завдання нової комунікаційної моделі.
Суддя-спікер наголошує на необхідності створення умов, у яких судді можуть працювати ефективно і зберігати внутрішню стійкість. Йдеться не лише про матеріальні гарантії, а й про “психологічний щит” — підтримку, культуру взаємодопомоги і захист від професійного вигорання.
“Необхідно врахувати й захист від вигорання через регулювання розумного навантаження, гарантії професійної допомоги через патронатну службу та культуру підтримки всередині спільноти”.
Без належної підтримки складно витримувати суспільний тиск і боротися зі стереотипами про корумпованість судової системи. Водночас, за даними НАБУ, які проаналізувала Марина Барсук, саме судова влада демонструє одну з найнижчих часток підозр у корупції серед усіх гілок влади.
За словами судді, справжня реформа судової системи відбувається не у великих звітах, а щодня — у тисячах залів судових засідань. Вона проявляється у сміливості судді залишитися вірним закону, у повазі до сторін, у зрозумілих і обґрунтованих рішеннях.
“Довіра вибудовується з тисяч цеглинок — окремих законних і справедливих рішень, які складаються у міцний фундамент правової держави”, — резюмує суддя-спікер.
Автор: Галина Роюк
