Після впевнених перемог Макса Ферстаппена в Монці та Баку, фанати, які пережили непростий сезон, знову заговорили про "камбек" і шанси на титул. Чи реальна така можливість? Щоб відповісти на це питання, ми пропонуємо зануритися в історію Формули-1 і згадати десять випадків, коли гонщики, здавалося б, втрачали всі шанси, але в кінцівці сезону все ж виривали чемпіонство.
10 місце: Кеке Росберг (1982)
За п'ять етапів до кінця сезону 1982 року, Кеке Росберг був на п'ятому місці, відстаючи від лідера, Дідьє Піроні, на 16 очок. Перемога тоді давала 9 очок. Шанси були мінімальними, особливо з огляду на перевагу "Феррарі" над "Вільямсом". Однак, все змінилося через трагічний інцидент: Піроні зазнав важкої травми в кваліфікації Гран-прі Німеччини, що завершило його сезон. Росберг, який виграв лише одну гонку, зміг скористатися ситуацією і вирвав титул. Цей випадок показав, що в спорті бувають непередбачувані моменти, але також став причиною для перегляду системи нарахування очок.
9 місце: Джеймс Хант (1976)
Ще один титул, здобутий завдяки нещасному випадку. Після Гран-прі Великої Британії, Нікі Лауда випереджав Джеймса Ханта на 23 очки. Але в легендарній гонці в Нюрбургринзі Лауда отримав важкі травми. Хоча він повернувся на трасу, його форма вже не була ідеальною, що дозволило Ханту скоротити відставання. До фінального етапу в Японії, їх розділяло лише три очки. У дощових умовах Лауда, який ще не повністю відновився, вирішив не ризикувати життям і зійшов з дистанції, відкривши Ханту шлях до титулу з перевагою всього в один бал. Ця історія стала основою для фільму "Гонка".
8 місце: Льюїс Гамільтон (2014)
Сезон 2014 року став початком домінування "Мерседес" і протистояння Льюїса Гамільтона та Ніко Росберга. Попри те, що Гамільтон часто був швидшим, технічні проблеми на початку сезону та зіткнення в Бельгії залишили його позаду. Після Гран-прі Бельгії, Росберг випереджав Гамільтона на 29 очок. Однак, саме з цього моменту Льюїс почав свій неймовірний камбек, здобувши п'ять перемог поспіль і підійшовши до фіналу в Абу-Дабі вже як фаворит.
7 місце: Емерсон Фіттіпальді (1974)
У сезоні 1974 року, після завершення кар'єри Джекі Стюарта, Емерсон Фіттіпальді вважався головним претендентом на титул. Проте часті технічні проблеми заважали йому, і за три етапи до кінця він відставав від Клея Регаццоні на 9 очок. Але завдяки подіуму в Монці та перемозі в Канаді, Фіттіпальді зрівнявся з Регаццоні перед фінальною гонкою. У результаті, четверте місце в останньому заїзді принесло йому другий чемпіонський титул.
6 місце: Себастьян Феттель (2010)
Чемпіонат 2010 року був одним з найбільш напружених, де за титул боролися одразу п'ять пілотів. Після Гран-прі Кореї Себастьян Феттель опинився на четвертому місці, відстаючи від лідера, Фернандо Алонсо, на 25 очок за дві гонки до кінця. Його шанси здавалися суто математичними. Але завдяки двом перемогам поспіль і несподіваній "допомозі" від Віталія Петрова, який у фінальній гонці стримував Алонсо, Феттель вирвав свій перший титул.
5 місце: Себастьян Феттель (2012)
Ще один хаотичний сезон, у якому на початку перші сім гонок виграли сім різних пілотів. Лідером до середини чемпіонату став Фернандо Алонсо, який випереджав Феттеля на 42 очки. Однак, після літньої перерви, "Ред Булл" знайшов ідеальний підхід до шин, і Феттель здобув чотири перемоги поспіль. Це дозволило йому не лише скоротити відставання, а й вийти вперед. Попри труднощі в останніх гонках, він зміг вирвати другий титул у драматичному фіналі в Бразилії.
4 місце: Нельсон Піке (1983)
За три етапи до кінця сезону 1983 року, Ален Прост випереджав Нельсона Піке на 14 очок. Але ненадійність турбодвигунів "Рено" зіграла з Простом злий жарт: поломки в Італії та на фінальному етапі в ПАР коштували йому чемпіонства. Піке, здобувши дві перемоги та одне третє місце, зміг обійти Проста і стати чемпіоном світу.
3 місце: Джон Сертіз (1964)
До середини сезону 1964 року, Джон Сертіз мав лише 10 очок і навіть не входив до п'ятірки найкращих. Лідер, Джим Кларк, мав 30 очок. Однак, у Кларка почалася "чорна смуга" з чотирма сходами поспіль, а Сертіз здобув дві перемоги та один подіум. За гонку до кінця, лідером був Грем Гілл, якого Сертіз відставав на 5 очок. У фінальному Гран-прі Мексики, Сертіз фінішував другим, а Гілл залишився без очок, що принесло Джону титул. Він став єдиною людиною в історії, яка стала чемпіоном світу як на мотоциклах, так і в Формулі-1.
2 місце: Ален Прост (1986)
Унікальний камбек, що став можливим завдяки хитрості "Макларена". За два етапи до кінця, Ален Прост відставав від лідера Найджела Менселла на 11 очок. Перед фіналом, різниця становила 7 балів. "Макларен" пустив чутки про довговічність шин "Гудієр", змусивши суперників повірити. Менселл, який впевнено їхав до титулу, раптово зіткнувся з проколом шини за 19 кіл до фінішу, що призвело до сходу. Його напарник Нельсон Піке, щоб уникнути подібної долі, поїхав на піт-стоп, і це відкрило Просту шлях до перемоги та другого чемпіонського титулу.
1 місце: Кімі Райкконен (2007)
На першому місці — неймовірний камбек Кімі Райкконена в сезоні 2007 року. За два етапи до кінця, фін відставав від лідера Льюїса Гамільтона на 17 очок. Шанси здавалися нереальними. Боротьба між двома пілотами "Макларена" — Гамільтоном та Алонсо — постійно забирала у них очки. У Китаї, через помилку Гамільтона, який зійшов з дистанції, Райкконену вдалося скоротити відставання. До фіналу в Бразилії, Гамільтон все ще лідирував, але через проблеми з коробкою передач він відкотився в кінець пелотону. "Феррарі" провели ідеальну гонку, і Райкконен, завдяки командній тактиці, вийшов уперед, фінішував першим і став чемпіоном світу, випередивши Гамільтона та Алонсо всього на один бал. Ця історія — справжня казка, яка доводить, що у Формулі-1 можливо все.
Нагадаймо, раніше ми писали про топ-10 найдорожчих трансферів в історії українського футболу: Забарний піднявся на друге місце.
Автор: Галина Роюк
