Російський диктатор Володимир Путін знову намагається нав'язати Україні та Заходу «угоду», що не гарантує справжнього припинення війни. Ця ініціатива, за словами експертів, є частиною усталеної тактики Кремля, що використовує історичні прецеденти та сучасні методи психологічного тиску. Про це пише видання The Telegraph.
Історичні прецеденти: від Будапештського меморандуму до повномасштабного вторгнення
Історія взаємин Росії та України наповнена обіцянками, що були згодом порушені. Як приклад, у 1994 році, підписавши Будапештський меморандум, Москва зобов'язалася поважати суверенітет і територіальну цілісність України в обмін на відмову Києва від ядерної зброї. Проте вже у 2014 році Росія окупувала Крим і розпочала війну на Донбасі, а у 2022-му здійснила повномасштабне вторгнення.
Сучасна тактика: шантаж та «рефлексивний контроль»
Зараз Кремль діє за схожою схемою. Росія намагається послабити міжнародний тиск, звинуватити Україну в ескалації та водночас диктувати власні умови. Заяви російського МЗС про те, що вони відкинуть «будь-які сценарії» із залученням НАТО, є звичною тактикою шантажу. Експерти називають це «рефлексивним контролем» — концепцією радянської психологічної війни, коли об'єкт маніпуляції змушений діяти в інтересах агресора, вважаючи, що приймає власні, усвідомлені рішення. Саме так Кремль намагається впливати на політику США та Європи.
За словами аналітиків, Росія також прагне розколоти трансатлантичну єдність за принципом «розділяй і володарюй». Зокрема, Москва вже намагається зіграти на суперечностях між Вашингтоном і Лондоном, звинувачуючи Великобританію в нібито підриві переговорів.
Справжні цілі Кремля: стратегічні території та виснаження союзників
Політологи застерігають, що справжня мета Путіна — контроль над стратегічно важливими територіями України, зокрема великими містами. Потенційна «мирна угода» дозволить Росії лише виграти час для перегрупування сил. Російська військова доктрина розглядає політичний, інформаційний та економічний тиск як невід'ємну частину війни, тому навіть підписання «миру» не призведе до її завершення, а лише переведе її у нову фазу гібридного конфлікту.
Західні лідери не виключають, що Росія може повторити сценарії, використані в Грузії та Молдові: повільна інтеграція через проросійських олігархів і політиків. «Путін вважає Захід слабким і нездатним на довгострокові рішення, — зазначають експерти. — Він впевнений, що зможе виснажити і Україну, і її союзників».
Українська позиція: «Краще ніякого миру, ніж поганий мир»
Президент України Володимир Зеленський опинився перед викликом: погодитися на угоду, яка залишить країну вразливою, або продовжувати боротьбу за міцний і справедливий мир. Українці вже висловили свою позицію: «краще ніякого миру, ніж поганий мир». Цей принцип сьогодні визначає переговорну позицію, від якої залежить майбутнє не тільки України, а й усієї Європи.
Нагадаймо, раніше стало відомо, що Зеленський та Путін можуть зустрітися протягом найближчих двох тижнів.
Автор: Галина Роюк
