Збройне загострення між Ізраїлем та Іраном стало не лише регіональним конфліктом, а й глобальним викликом, який уже відчутно впливає на енергетичні ринки. За даними Financial Times, основний удар від цієї ескалації припав на нафтову сферу: ціни стрімко пішли вгору, поставивши адміністрацію Дональда Трампа в складне становище на тлі глобальних амбіцій США.
Перед нападом Ізраїлю на іранські об'єкти ОПЕК+ несподівано збільшила обсяги видобутку нафти. Це сталося паралельно з візитом Трампа до Саудівської Аравії, де він відкрито хвалив наслідного принца Мухаммеда бін Салмана та підтвердив нові стратегічні угоди в сфері оборони й мирного атома. Аналітики припускають: ріст видобутку був частиною неформальної угоди, вигідної Вашингтону.
Збільшення видобутку мало одразу три стратегічні цілі:
Стримати глобальну інфляцію в самих США;
Надавити на Іран — через зменшення прибутків від експорту нафти;
Посилити ефективність санкцій проти Росії, обмеживши її можливості експортувати сировину за високими цінами.
Але план втратив стійкість після ізраїльської атаки. Ринок відреагував миттєво — вартість бареля пішла вгору, і світ знову опинився перед загрозою нафтової інфляції.
Одним із можливих варіантів реагування для Білого дому є використання стратегічних нафтових резервів. Але цей інструмент вже частково вичерпано адміністрацією Байдена під час енергетичної кризи 2022–2023 років. Масштабного ресурсу для повторного втручання майже не залишилося.
До того ж, будь-яке рішення щодо нафтового ринку впливає на політичну стратегію США у війнах одразу на трьох напрямках: Ізраїль-Іран, Україна-Росія та глобальна боротьба з інфляцією.
«Трамп опинився між декількома кризами, кожна з яких вимагає нафти. Простих рішень не залишилося», — повідомляє видання.
Ситуація не менш складна й для Саудівської Аравії. З одного боку, вона залишається ключовим союзником США і традиційним стабілізатором ринку. З іншого — Ер-Ріяд намагається зберегти канали діалогу з Іраном і не хоче повторення сценарію 2018 року. Тоді, на прохання Трампа, королівство різко збільшило видобуток, але невдовзі США пом’якшили санкції проти Ірану — що завдало удару по саудівській економіці через обвал цін.
Наразі наслідний принц бін Салман не прагне знову виступати в ролі інструменту для американської політики — надто вже нестабільна ситуація в регіоні й всередині самої ОПЕК+.
Видання зазначає, що подальша ескалація між Ізраїлем і Іраном може спричинити не лише підвищення цін, а й зупинку експорту через Ормузьку протоку — стратегічно важливу для глобального нафтового трафіку. Такий сценарій призведе до глобального економічного шоку, особливо болісного для Трампа.
Поки що стратегія Вашингтона — балансування: спроба зберегти обсяги поставок нафти, уникнути прямої війни США з Іраном і не дратувати саудитів. Але навіть невелике загострення ситуації може змінити всю геополітичну конструкцію — і змусити адміністрацію Трампа шукати нові, непопулярні рішення.
