На тлі нічим не обґрунтованих заяв президента Трампа про те, що мир в Україні стоїть фактично на порозі, держава-агресорка РФ не просто продовжує, а й відчутно посилює свій ракетно-дроновий терор. Про те, яку тактику на осінь-2026 обрав ворог і як його плани оцінюють у світі — далі в матеріалі ForUA.
У ніч проти 7 жовтня російські окупаційні війська здійснили масштабну комбіновану атаку по території України, одночасно застосовуючи балістику, крилаті ракети та ударні безпілотники. Довготривалий напад проходив хвилями і відбувався саме тієї календарної дати, коли головний російський терорист в особі Путіна відзначає своє 74-річчя.
Власне суттєве посилення атак рашистів з неба, що напередодні дало старт віяловим вимкненням світла в українських містах та селах повернуло тематичний кейс путінської «СВО» на перші шпальти провідних світових медіа. І прогнози, котрі лунають в іноземних ЗМІ доволі строкаті, але точно не апокаліптичні для нашої з вами держави.
Про те, що Путін змінив свій «план перемоги» пише аналітик Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ) Конрад Шуллер: «Не зумівши досягти перелому на фронті, Росія робить ставку на масштабні удари по українських містах і критичній інфраструктурі — це так звана війна міст на тлі великих фронтових втрат Путіна».
За даними НАТО, які наводить FAZ, Росія втратила близько 1,5 мільйона військовослужбовців, з них приблизно 500 тисяч загинули. Натомість втрати України, за наведеними оцінками, у три-чотири рази менші. «Саме тому Москва знову робить ставку на удари по всій території України, як вони чинили останні понад чотири роки з різною інтенсивністю. Путін нещодавно заявив, що російські заходи будуть настільки руйнівними, що Україна сама почне просити миру. Це і є його новий план так званої перемоги», - резюмує Шуллер, додаючи, що так звана війна міст, за «рожевою мрією Кремля» має перетворити Україну на актив, який стане непотрібним її західним союзникам, і змусить Київ погодитися на «мир». В огляді FAZ також йдеться про те, що ракети й безпілотники обходяться путінській Росії дешевше, аніж утримання й поповнення армії на фронті «і це є новою реальністю війни».
На нову реальність вказує і Politico, особливо наголошуючи на тому, що станом на зараз ключовою путінською мішенню є українська столиця, яку незмінний господар Кремля «понад усе хоче перетворити у повністю непридатний до життя мегаполіс».
«Днями російські безпілотники кілька днів поспіль атакували одразу кілька київських мостів. У результаті Південний, Північний і міст Патона повністю перекривали, а міст Метро, яким користуються і автомобілі, і залізничний транспорт, працював лише в одному напрямку. Для Києва це більше, ніж просто транспортна проблема, адже щодня мільйони людей переміщуються між правим і лівим берегами Дніпра тому серйозне пошкодження мостів може порушити роботу усієї столиці», - підсумовує видання.
На «логістичному жахітті» акцентує The New York Times (NYT), додаючи при цьому, що мета осінньої кампанії Москви полягає не просто у знищенні окремих об’єктів: «Близькі до Кремля джерела стверджують, що Путін буквально одержимий ідеєю про те, щоб максимально послабити українську економіку, паралельно перетворивши повсякденне життя громадян у фільм жахів. Втім, на п’ятому році великої війни Київ став значно міцнішим в усіх сенсах, тому вірогідно чорні фантазії Путіна залишаться лише фантазіями».
«Між тим Росія нарощує виробництво сучасніших безпілотників. Далекобійні дрони поступово переводять з поршневих двигунів на реактивні. Це суттєво змінює ситуацію. Якщо раніше Україна могла перехоплювати близько 90% повітряних цілей, то у вересні цей показник впав приблизно до 55%», - підкреслює NYT.
Натомість Bloomberg повідомляє, що наступного року путінська Росія планує збільшити військові витрати приблизно на 40% порівняно з нинішнім планом. Це майже на 380% більше, ніж передбачав довоєнний бюджет країни-агресорки. На переконання аналітиків американського Інституту вивчення війни (ISW), значна частина цих грошей піде на виробництво зброї.
Питанням про те, чи здатні усі ці ракети й дрони рашистів зруйнувати не лише будинки та інфраструктуру, а й волю українців до спротиву задається британська Telegraph і пропонує пошукати відповідь в історії. Зокрема, військовий історик Пітер Кеддік-Адамс проводить паралель між нинішніми російськими атаками на Україну та німецькими бомбардуваннями Великої Британії під час Другої світової війни. Принагідно Кеддік-Адамс згадує Лондон 1940 року. Тоді, нагадаємо, нацистська Німеччина розраховувала, що постійні авіаудари змусять британців втратити волю до спротиву. За вісім місяців німецького Бліцу у Британії загинули понад 40 тисяч цивільних, близько мільйона будинків були зруйновані або пошкоджені. Лондон пережив 57 ночей безперервних бомбардувань. І все ж сталося не те, на що розраховував Гітлер: британське суспільство не капітулювало.
Саме у цьому Кеддік-Адамс бачить паралель із сучасною Україною: «Російські цілі багато в чому нагадують цілі німецької авіації під час Бліцу: церкви, бібліотеки, магазини, доки, ресторани, офіси та пам’ятники - і насамперед моральний дух людей. Логіка такої стратегії проста: постійні удари, безсонні ночі, вибухи. Невпевненість у тому, чи буде завтра вода, тепло і електрика.
Розрахунок – рано чи пізно люди втомляться і самі вимагатимуть припинити війну».
Але тут, вважає Кеддік-Адамс, Путін повторює помилку Гітлера, адже навіть поява нових видів зброї - ракет Фау-1 і Фау-2 - не стала обіцяною Гітлером «чудо-зброєю», яка могла б змінити перебіг війни. На переконання Кеддік-Адамса, Росія сьогодні рухається схожим шляхом. Засоби ураження стали досконалішими, зокрема з’явилися реактивні безпілотники, здатні розвивати високу швидкість, через що їх складніше збивати, «але нова зброя зовсім не означає повністю зламати супротивника».
The Guardian констатує, що ключова мета Путіна, «який діє наче покидьок з підворіття» - одночасно позбавити великі міста світла, тепла і води та створити гуманітарну кризу.
Вельми показово, що журналісти видання особисто побували в Україні і запитували у наших з вами співгромадян, чому вони продовжують воювати. Відповідь, резюмує The Guardian, хоч і була сформульована по-різному, проте зводилася до одного: альтернатива - відмовитися від власної незалежності, як такої.
Автор: Наталія Ромашова
