Свіжа риторика кремлівського диктатора Путіна у поєднанні з діями його окупаційних військ наочно свідчить про те, що держава-агресорка РФ так само прагне миру досягати, як Папа Римський на полі бою зі зброєю в руках воювати. Про те, чому РФ, попри суттєві проблеми в економіці продовжує гнути агресивну лінію – далі в матеріалі ForUA.
У ніч проти п’ятниці, 2 жовтня, рашисти вкотре атакували Південний міст у Києві, при тому що напередодні по цьому надважливому для столиці об’єкту інфраструктури було нанесено три удари.
Політолог і очільник аналітичного центру «Ділова столиця» Вадим Денисенко ці факти вважає зміною всіх правил гри. Власне констатувавши цей факт, експерт обґрунтував свою оцінку наступним чином: «Останнім часом в україно-російській війні існували кілька червоних ліній. І одна з них – мости. Ми не бʼємо по Кримському мосту, росіяни не бʼють по мостам через Дніпро. Наразі ж ця домовленість порушена. Причина зміни російської мостової стратегії, схоже, криється в кількох моментах. Росіяни мають, як мінімум, двомісячне вікно можливостей, поки Україна не має захисту від реактивних шахедів. Зараз, схоже, прийнято рішення перевірити, чи можуть ці шахеди пошкодити міст настільки, щоб він перестав функціонувати. Міст доволі сильна конструкція, але цілеспрямовані удари в одну точку, в теорії, можуть мати ефект. Зараз росіяни розпочали цей «експеримент».
На переконання Вадима Денисенка, Путін вважає, що Україна нині звʼязана тиском Трампа щодо ударів по НПЗ і не посміє асиметрично відповісти масштабуванням ударів по нафтозаводах та нафтоперевадці.
«У нас немає вибору: нам треба піднімати ставки в переговорах з США і вимагати вплинути на РФ. І, до речі, день старту атаки на міст вибраний не випадково. Це спеціально зроблено у День захисника і це така собі відповідь на дозвіл Зеленського проводити парад 9.05.2026 у РФ», - підсумовує Вадим Денисенко.
Водночас його колега по експертному цеху Тарас Березовець зауважує: «Удари по мосту через Дніпро у Києві – очевидний перехід кремлівцями «червоної лінії». Нагадаю, таких ударів по нефронтовим містам не було навіть 2022 року. По-перше, знищення мостів представляє проблему не лише для оборонців, але й для тих, хто наступає. Путін, очевидно, заборонив бити по великих мостах через Дніпро, розраховуючи, що російська армія неодмінно скористається ними. Як ми знаємо зараз, плани підірвати мости через Дніпро у Києві обговорювалися, тоді категорично проти цього виступив главком Залужний. По-друге, удари по мостам у великих містах за великим рахунком, не мали сенсу до появи реактивних «шахедів». Влучити крилатою або балістичною ракетою по мосту надскладна задача і навіть якщо влучиш, їх будували саме з розрахунку витримати одиничні влучання. Ми памʼятаємо, як довго і без серйозних наслідків ЗСУ били по Антонівському мосту. Саме поява реактивних «Гераней-5» стала поворотним геймчейнджером».
Наразі Путін, прогнозує політолог, буде чекати реакції Заходу на свою «мостову» провокацію. «В кінцевому рахунку реакції, яку ми розраховуємо побачити від партнерів, очевидно, не буде. А це означає, що росіяни будуть пробувати нову тактику. Удари в одну точку по опорам мостів в розрахунку, що вони стануть непридатними до використання», - резюмує експерт.
Неймовірно-неприємно, проте факт: удари по Південному мосту у Києві, котрі є очевидним черговим актом терору з боку рашистів та спробою створити логістичний колапс дійсно не викликали належної реакції у світі. Ба, більше, західні союзники не стали себе втомлювати навіть озвученням про «занепокоєння». Фактично ніхто із провідних європейських та світових лідерів не виступив з рішучою заявою (чи тим більше – якимось практичним кроком) засудження дій агресора, а оскільки безкарність породжує вседозволеність, то цілком зрозуміло, що Путін й надалі продовжуватиме свій терор, «воюючи» з мостами, школами, лікарнями, тощо.
Вельми показово, що попри застереження експертів, котрі чи не з кожної праски говорять про те, що економіка країни-агресорки повільно, але незворотно рухається до колаптичного фінішу, Путін почувається «на коні». Про це, серед іншого, свідчить його виступ у четвер, 1 жовтня на пленарній сесії дискусійного клубу «Валдай». Використовуючи цей локаційно-медійний майданчик, кремлівський диктатор озвучив низку традиційних пропагандистських намірів, цинічних заяв щодо України та розв’язаної ним війни. Його промова здебільшого була спрямована на виправдання агресії та спроби торгуватися із Заходом за новий розподіл сфер впливу у світі.
При цьому Путін вкотре спробував зняти з офіційної Москви відповідальність за повномасштабне вторгнення та заявив, нібито «не Росія почала воювати, а з Росією почали воювати». За його псевдоверсією, країну-агресорку «свідомо поставили в ситуацію», коли вона була змушена захищатися. Крім того, російський правитель цинічно збрехав, заявивши, що РФ «ніколи першою не била по цивільній інфраструктурі» України.
Далі- більше. Росдиктатор оголосив, що Москва нібито готова відновити мирні переговори «якомога швидше», але виключно на своїх умовах. Він також підкреслив, що виступає проти тимчасового перемир’я в Чорному морі, оскільки «не бачить у цьому сенсу».
Загалом, на тлі ведення загарбницької війни проти України Путін намагався запевнити міжнародну спільноту, що РФ нібито є миролюбною державою. «Росія не збирається ні на кого нападати - ні 2029-го, ні 2030-го, ні 2050 року», - заявив він на «Валдаї».
Значну частину виступу Путін присвятив критиці Заходу. Він заявив про «зменшення західного впливу» у світі та закликав реформувати ООН, щоб надати більше ваги країнам Азії, Африки та Латинської Америки. Розпад СРСР незмінний господар Кремля знову назвав «трагедією», але водночас лицемірно закликав західні країни «жити дружно».
Коментуючи абсурдну по суті своїй валдайську путінську промову, експерти зазначають, що наразі ключова мета Кремля на міжнародній арені - торг із США та Китаєм за визнання РФ одним із глобальних центрів впливу.
«Окрім традиційних і вже заїжджених фраз (про першопричини війни, розширення НАТО і злобну Європу, яка хоче вбити янгольську Росію), Путін описав, як він бачить майбутній світ. І це - хоч щось нове з усього цього потоку старечої свідомості. Перше і головне. Путін фактично сказав - не чекайте швидкого повернення до якоїсь «нормальності», конфлікти триватимуть, а світ увійшов у довгий період перебудови. Чому це важливо? Бо це означає, що Москва більше не продає світові ілюзію, що найближчим часом ми побачимо предметні мирні перемовини. Сподіваюсь, у Вашингтоні це почули? Друге важливе. Путін знову говорить про кінець західної гегемонії і намагається представити Росію не як країну, яка просто воює із Заходом, а як один із центрів майбутньої системи. Тобто меседж такий – не треба домовлятися з Росією про Україну, треба домовлятися з Росією про те, яким буде подальше життя світу», - зазначає очільник Інституту світової політики Віктор Шлінчак. На його переконання, Москва хоче перегляду міжнародного порядку, не переглядаючи власного уявлення про право сильного. Тобто, уточняє Шлінчак, це заявка на проведення «нової Ялти» з Китаєм і Штатами, «а де в цій історії Європа, неважко здогадатись».
«У розмовах Путіна йде більше торгів про своє місце за столом Трампа і Сі, аніж про те, що він планує по Україні. Питання, чи вони готові до цього і чи розуміють наслідки? Одним словом, в голові царя одне – де є він, де є схиляння голів перед російським нашестям і де є визнання його як лідера світу. За це він зараз і воює, вбиваючи сотні тисяч життів», - констатує Віктор Шлінчак, паралельно задаючись питанням про те, а чи не завеликою є ціна за велич бандита з підворітні?
Автор: Наталія Ромашова
