Отже, врешті-решт візит радників президента США до України Віткоффа та Кушнера, який анонсувався ще весною, відбувся. Детальніше про те, чому американські посередники перед дебютною поїздкою до Києва відвідали столицю держави-агресорки – далі в матеріалі ForUA.
Після того, як під час січневого візиту до Москви Віткофф і Кушнер дружним дуетом підтверджували готовність Вашингтона виконувати реалізацію домовленостей зразка серпня 2025 року, досягнутих Трампом та Путіним під час сумнозвісного саміту на Алясці, Штати поступово почали «петляти». Місію остаточно поховати «дух Анкоріджа», на який молилися на болотах, взяв на себе держсекретар США Марко Рубіо. Нещодавно він заявив, що США ніякі не посередники, а виступають на боці України. Окрім того, Марко Рубіо вкрай негативно оцінив ефективність воєнної кампанії путінської Росії. «Вони точно не досягнуть цілей, які поставили першого дня, і можливо, їм навіть ніколи не вдасться досягти у військовому відношенні тих цілей, які вони зараз вимагають на переговорах»,- зауважив головний американський дипломат, розмірковуючи про дії росармії на лінії бойового зіткнення.
Після цього на зустрічі з главою росМЗС Лавровим у Манілі 23 липня Марко Рубіо заявив, що пропозиції Анкоріджа «провалилися», тому що вони були неприйнятними для України, і тепер «потрібні нові ідеї та концепції». На підтвердження цього висновку держсекретар США висловив думку, що удари ЗСУ по російській території створюють «нову реальність» в так званій СВО.
З огляду на це, як принагідно зауважує близький до Білого дому портал Axios, Віткофф та Кушнер, відправляючись у «миротворче» турне до Києва та Москви, мали вирішити вкрай непросте завдання, ключова суть якого зводиться до реанімації посередницької місії.
Напередодні листопадових виборів до Конгресу США це завдання набуває особливого значення для президента Трампа, котрому в умовах війни з Іраном та цілого пласту різнопланових проблем із європейськими союзниками катастрофічно не вистачає великого геополітичного успіху.
«Ми чекали на цю зустріч сьогодні... І ми говорили про те, що коли ми вийдемо на пенсію, у нас буде багато приголомшливих спогадів і приголомшливих історій, які ми зможемо згадати, і що спілкування з вами буде серед них найголовнішим»,- заявив під час відкритої частини спілкування з кремлівським диктатором Віткофф, чим викликав цунамі справедливого обурення в українському сегменті соцмереж.
«Президент Трамп попросив передати вам найкращі побажання», - додав він.
Водночас Путін констатував «непросту ситуацію, з якою нам доведеться розбиратися», але розпочав зустріч зі слів подяки і «найкращих побажань президенту Трампу», який, за його словами, «не зупиняє своїх спроб зробити свій внесок у врегулювання російсько-українського конфлікту».
«Знаю, що ви збираєтеся до Києва, і в будь-якому разі, що б там далі не відбувалося, подібні контакти, безумовно, завжди йдуть на користь. І тут, звичайно, важлива якість посередництва та довіра до тих, хто цим займається. Хочу сказати вам про те, що нам працювати з вами дуже комфортно»,- підкреслив незмінний господар Кремля, перед тим як сторони відправилися на перемовини за зачиненими дверима.
Постфактум путінський помічник Ушаков розповів, що діалог тривав 3 години 10 хвилин і був «змістовним, конструктивним, гранично відвертим та довірливим». «Розмова з серйозних питань тривала як за робочим столом, так і в неформальній обстановці за обіднім столом», додав він. За словами Ушакова, «з російського боку були дані чіткі та вичерпні оцінки ситуації, що складається під час проведення спеціальної військової операції». Американські переговорники, резюмував Ушаков, «обіцяли використовувати під час контактів у Києві отримані особисто від президента Росії спостереження та оцінки, які стосуються виходу на міцне мирне врегулювання».
Натомість Bloomberg, посилаючись на обізнані джерела, зазначає, що Росія вкотре підтвердила готовність зупинити війну лише на своїх умовах і її вимоги стають дедалі жорсткішими. Як пише агентство, російська сторона наразі «не сумнівається, що має військову перевагу над Україною, про що Москва і поінформувала американських переговорників перед їх візитом до Києва».
Власне перемовини Віткоффа та Кушнера в українській столиці, у яких взяв участь Володимир Зеленський і до яких на фінальному етапі приєдналися радники з національної безпеки Великобританії, Німеччини та Франції тривали чотири години. 69-річний Віткофф назвав їх «дуже змістовними», а трампівський зять Кушнер повідомив про те, що президент США хоче не просто завершити війну, а створити умови для довгострокового миру.
«Ви сьогодні спрацювали навіть краще, ніж системи Patriot. Приїжджайте частіше», - пожартував явно задоволений зустріччю президент Зеленський, прощаючись з американськими гостями.
Дещо згодом нинішній господар Банкової повідомив, що під час кількох перемовних раундів з американськими гостями йшлося не лише про потенційні параметри завершення війни, але й про питання підтримки України в короткостроковій перспективі.
«Якщо війна буде продовжуватися взимку – а поки так виглядає – ми дуже розраховуємо на «зимовий пакет», який я детально проговорював зі Стівом, Джаредом, з нашими європейськими партнерами», – сказав глава держави. Він також зазначив, що Київ розраховує на ППО, енергетичну підтримку та можливості використання американського скрапленого природного газу.
«Вкрай актуальним залишається територіальне питання… Це не значить, що ми про це дуже довго говорили, але ми мали можливість і проговорювали. Залишуся при своїй думці, що такі складні питання вирішуються тільки на рівні лідерів», - акцентував чинний гарант української Конституції. За словами президента, говорили також про гарантії безпеки, відбудову і «план процвітання» для України.
«Ми розуміємо, якою має бути наша армія, яка повинна бути сильною – і це для нас головні гарантії безпеки. Для всього цього потрібен ресурс. І ви це прекрасно розумієте, ми всі це розуміємо. Тому гарантії повинні бути сильніми, чіткими», - підсумував Зеленський.
Тим часом, як повідомляють джерела The Financial Times, відчутних результатів мирних зусиль тандему Віткофф-Кушнір очікувати не варто, позаяк «Москва вельми успішно грає імітаційну роль, згодовуючи американським посередникам фальшиві посикунчики з протухлим м’ясом».
«Місія нездійснена. Це - про місію Віткоффа і Кушнера. На жаль (а може і на щастя) все відбулося прогнозовано - без конкретних результатів. Але на те вона і місія, її треба продовжувати. Як то кажуть, Show must go on. А, можливо, все ж таки варто змінити головних виконавців цього шоу?», - задається питанням відомий політолог Володимир Фесенко.
Своєю чергою експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» Петро Олещук робить наступний акцент: «Я так само, як і більшість українців, максимально скептично ставлюся до постатей Віткоффа та Кушнера. Але водночас не можу не відзначити достатньо серйозні зміни, які останнім часом спостерігаються в роботі цих переговорників. Що я маю на увазі насамперед? Раніше переговори за участю спочатку Віткоффа, а потім Віткоффа і Кушнера відбувалися фактично виключно у форматі посередництва між Трампом і Путіним, між російською та американською сторонами. Україна при цьому розглядалася радше як об’єкт. Тобто схема виглядала приблизно так. Віткофф їде до Москви, зустрічається з російськими представниками, обідає, зустрічається з Путіним, вислуховує його побажання, після чого з усім цим повертається до Вашингтона. А далі починається тиск на Україну з вимогами погодитися на російські забаганки. Не можна сказати, що зараз американці повністю відійшли від цієї схеми. Певні її ознаки ми й далі бачимо. Але водночас вони, схоже, нарешті визнали очевидний факт. Будь-які домовленості щодо завершення російсько-української війни можливі лише за участю України. Причому йдеться не просто про формальну присутність української сторони за столом переговорів, а про її серйозну участь у розробці кінцевих документів. І це дуже суттєва зміна. Причому, очевидно, не стільки у свідомості самих Кушнера та Віткофа, скільки в підходах тих людей, які направляють їх на подібні переговори. І це, як на мене, дуже показово».
Не менш показовим, на переконання експерта, є й те, як росіяни всіма силами намагалися запобігти цьому візиту: «Я маю на увазі саме поїздку американських представників до Києва після відвідання Москви. Навколо цього розгорнулася справжня інформаційна кампанія, яку підтримувала низка відомих ретрансляторів російської пропаганди. Ще перед тим, до оголошеного росіянами так званого обмеження обстрілів Києва, Росія масовано атакувала два основні київські аеропорти - Жуляни та Бориспіль. Причому у Жулянах було уражено два радянські літаки, які вже давно стояли там без руху. Тобто це виглядало як суто демонстративна акція, покликана показати неможливість використання аеропорту для візиту американської делегації. Очевидно, у Москві розраховували, що, оскільки американські представники не надто люблять користуватися наземними альтернативами авіаційному транспорту, це стане ще одним аргументом для того, щоб вони до Києва не їхали. Але вони поїхали. Тому що навіть їм, вочевидь, стало зрозуміло: переговори і посередництво без реального залучення обох сторін – це достатньо абсурдна конструкція, яка просто не може бути основою для серйозного дипломатичного процесу. І це справді суттєва зміна, яку ми зараз спостерігаємо в позиції адміністрації Трампа. Чи означає все це запуск якогось нового переговорного процесу, здатного в осяжній перспективі привести до припинення війни? Тут у мене є серйозні сумніви. Тому що глобально позиція Росії не змінилася. І хоча формально навіть Путін заявив, що переговори мають відбуватися між Росією та Україною. Тобто нібито опосередковано визнав суб’єктність України, — це поки що зовсім не означає, що Росія реально готова визнати сам факт існування української держави. А саме до цього, зрештою, і зводиться сьогодні ключова проблема переговорного процесу».
Доти, доки правлячий російський режим не опиниться в умовах, за яких він більше не зможе думати про демонтаж української держави і буде змушений перейматися іншими проблемами, наголошує Петро Олещук, говорити про справді успішний і перспективний дипломатичний процес навряд чи доводиться взагалі.
Автор: Тетяна Мішина
