Дедалі частіше у сусідній Польщі фіксуються акти відвертої агресії стосовно українців, які знайшли в РП притулок, ховаючись від повномасштабної війни. Про те, чому пересічні поляки, м’яко кажучи вкрай негативно налаштовані щодо наших співгромадян – далі в матеріалі ForUA.
У польському Вроцлаві днями напали на молоду українську пару «через акцент». Як повідомило Radio Wrocław, інцидент стався у районі Закшув у неділю, 26 липня.
Фабула наступна: українська дівчина на ім’я Анастасія зайшла до крамниці за кавою, а її наречений Максим у цей час сидів у авто. «Чоловіки, які пізніше побили її та Максима, ходили магазином, взяли пиво, відкрили його, пили, а потім захотіли розплатитися за товар без черги. Настя зробила зауваження, сказала польською: «Вибачте, але тут черга». Відразу після цього один із тих чоловіків запитав: «Ти українка?». Вона відповіла, що не має значення, ким вона є, оскільки черга існує для всіх. Один із чоловіків образливо назвав її «українською повією», почалася словесна суперечка», - розповіла напередодні у коментарі ТСН мама постраждалої. Після цього, за її словами, поляки напали на пару на вулиці. У руках одного з них був ніж або кастет. Анастасії наклали шви на шиї та вусі. У неї та її обранця також (окрім численних гематом) – струс мозку.
Як тільки інцидент став відомий широкому загалу, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга доручив генеральному консульству терміново вжити необхідних заходів реагування, а воно своєю чергою гранично оперативно направило офіційний запит до компетентних органів Національної поліції Польщі.
Водночас посол України в Польщі Василь Боднар констатував, що останнім часом в РП дедалі частіше трапляються акти насильства та агресії, спрямовані проти громадян нашої з вами держави. «Будь-які прояви насильства, ксенофобії та ненависті є неприйнятними та не мають місця в демократичному суспільстві», – принагідно констатував дипломат.
Натомість мер Вроцлава Яцек Сутрик у понеділок, 27 липня опублікував заяву, у якій висловив занепокоєння у зв’язку з інформацією про жорстокі напади у Вроцлаві, мотивовані упередженнями щодо національності. «Кожна людина, незалежно від того, якою мовою вона розмовляє, звідки походить і у що вірить, має право почуватися у Вроцлаві в безпеці. Напад на конкретну особу через її походження – це завжди напад на всю спільноту, яку ми разом створюємо, і саме так ми маємо до нього ставитися. Це вже не поодинокий інцидент, а тривожний сигнал, на який спільнота Вроцлава має відреагувати з усією рішучістю», – заявив градоначальник.
Близько 22-ї години вечора понеділка, 27 липня стало відомо про те, що у Польщі затримали двох чоловіків, підозрюваних у побитті українців у Вроцлаві. Про це повідомив міністр внутрішніх справ Польщі Марцін Кєрвінський. «Жорстоке насильство ніколи не залишиться безкарним. Вроцлавські поліцейські заарештували двох чоловіків, підозрюваних в участі у жорстокому побитті громадян України», – написав він у Facebook. За його словами, затримані мали судимості – одного з них затримали співробітники антитерористичного відділу поліції під час спроби виїхати з Вроцлава.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга вже подякував польській владі за «оперативну, принципову й своєчасну реакцію». «Польські правоохоронці затримали двох осіб, підозрюваних у нападі на громадян України у Вроцлаві. Третього шукають. Очікуємо на повне, об’єктивне та неупереджене розслідування, встановлення всіх обставин і мотивів злочину, а також справедливе покарання винних», – написав він у соцмережі Х. Очільник вітчизняного МЗС також вкотре закликав окремих польських політиків припинити розпалювання ворожнечі, яке зрештою перетворюється на конкретні фізичні напади на вулицях.
«Потрібно шукати діалог і взаємну повагу, а не приводи для ненависті. Україна та Польща приречені на прагматичне добросусідство та захист безпеки від спільного одвічного ворога», – резюмував глава українського зовнішньополітичного відомства, маючи на увазі, звісно ж, путінську Росію.
Задавшись закономірним питанням про те, до чого йде Польща у своїй ксенофобії, політолог, заступник директора Агентства моделювання ситуацій (АМС) Олексій Голобуцький зауважує наступне: «Очевидно, що все має наслідки. Якщо польські політики, навіть ліберального штибу і нібито симпатики України, щодня говорять про недопустимість української героїки, української історії, українських наративів, а тим більше українських претензій (бо та ж улюблена Кремлем і Польщею «Валинская рєзня» - все ж волинська, не краківська, не люблінська, а на нашій рідній землі щодо загарбників з заходу, а не звично з півночі), то це завжди провокує відповідні реакції в суспільстві. Так, польські політики просто формують свої електоральні ніші і закріплюються в них. Але вони не мали би забувати, що панівна більшість виборців недостатньо освічена, щоб розуміти різницю між популістськими гаслами і реальними потребами та інтересами держави. Тож спрацьовує в їхніх головах тільки щось одне: або «бандерівські тварини» - або «спільний ворог і необхідність єдності задля виживання». І емоційно насичена ненависть і зневага до українців, звісно, простіша та привабливіша».
На переконання експерта, жорстко і однозначно виступити проти вже «емоційно розхитаного електорату» не ризикне ніхто, а отже вийде, що всі польські політики виступатимуть на боці екстремістів-україноненависників.
«Закінчиться це звичними для Польщі погромами - громитимуть українців. Які вже очікують цього - тому починають перебиратись до інших країн заради безпеки. І якщо поляки лишаться зі своїми претензіями, але без українців, - то до кого їх пред’являтимуть? Очевидно, до поляків з іншими поглядами. Тобто, польські політики зараз власноруч підкладають бомбу під громадянський мир у власній державі», - підсумовує Олексій Голобуцький.
В даному контексті слід зауважити, що оприлюднені днями дані соцопитування Центру дослідження громадської думки (CBOS) свідчать про те, що 52% поляків вважають, що РП не повинна приймати українських біженців. І це перший подібний результат від початку російської війни в Україні, коли кількість противників прийому воєнних мігрантів перевищила кількість прихильників (42%) такого рішення. Крім того, понад половина опитаних вважає, що допомога, яку польська держава надає біженцям з України, є надмірною.
У CBOS зазначають, що після початку повномасштабного російського вторгнення підтримка прийому українців у Польщі сягала 94% і залишалася високою до середини 2023 року. Відтоді аналітики фіксують тенденцію до її зниження, позаяк тема присутності українців у Польщі (з паралельним «підігрівом» питань історичного характеру) дедалі частіше стає предметом внутрішнього політичного протистояння.
Під час опитування респондентів також попросили оцінити обсяг допомоги, яку Польща надає мігрантам з України. За даними центру, востаннє це питання ставили у вересні 2025 року. Відтоді частка поляків, які вважають таку підтримку надмірною, зросла до 54% (проти 50% раніше). Водночас зменшилася кількість тих, хто оцінює її як достатню, – 40% (проти 46% у попередньому опитуванні).
Насамкінець зазначимо, що станом на середину квітня 2026 року, за даними УВКБ ООН, у Польщі статус тимчасового захисту мали майже 987 тисяч українців.
Тим часом польські політики продовжують активно «качати» антиукраїнський тематичний човен. Приміром, не далі як у понеділок, 27 липня віцепрем’єр та міністр оборони РП, голова Польської селянської партії Владислав Косіняк-Камиш заявив: «Україна не стане членом ЄС, якщо йтиме до нього під знаменом Бандери». Польський чиновник, який вочевидь вже повним ходом «гострить лижі» на парламентські вибори-2027 додав, що переговори з Україною про її вступ до ЄС триватимуть ще «багато років». При цьому, у минулому місяці Косіняк-Камиш заявляв, що у офіційного Києва виникнуть «серйозні проблеми» зі вступом до ЄС, якщо він не відмовиться від вшанування діячів ОУН і УПА.
Таким чином, польські політики, фактично шантажують Україну правом свого вето у Євросоюзі, цинічно вказуючи, яких діячів вшановувати, а яких – ні. Сказати, що це не просто перехід дипломатичних червоних ліній – нічого не сказати, позаяк риторика багатьох польських політиків часто-густо суперечить навіть здоровому глузду як такому.
Автор: Тетяна Мішина
