Близькосхідний конфлікт досить відчутним рикошетом б’є по Північноатлантичному Альянсу, котрим президент США Дональд Трамп намагається керувати у ручному режимі. Про те, чи дійсно з огляду на це система глобальної колективної НАТО-безпеки, інтеграція у яку записана в українській Конституції, може бути зруйнована – далі в матеріалі For.UA.
Адміністрація президента США Дональда Трампа розробила список «неслухняних і слухняних» союзників по НАТО, оскільки Вашингтон шукає способи покарати країни, які відмовилися підтримати його війну проти Ірану. Про це стало відомо виданню Politico. Зокрема, за словами трьох європейських дипломатів та посадовця міністерства оборони США, ознайомленого з обговореннями, цей план включає огляд оборонних внесків країн-членів та розподіл їх за рівнями. «Це остання ознака того, що Трамп планує виконати свої погрози союзникам, які не дотримуються його побажань. Окрім того, це черговий фактор тиску на Альянс, який вже суттєво постраждав від атак американського президента», - акцентує видання.
Зазначивши, що міністр війни Піт Гегсет послідовно проводить антинатівську лінію, Politico констатує: «Зразкові союзники, які активізуються, як-от Ізраїль, Південна Корея, Польща, дедалі більше Німеччина, країни Балтії та інші, отримають нашу особливу прихильність. Союзники, які все ще не зроблять свій внесок у колективну оборону, зіткнуться з наслідками - казав глава Пентагону. Один із дипломатів сказав, що список «слухняних і неслухняних», ймовірно, відображає цю концепцію. Існує мало інших варіантів для «покарання» країн НАТО, окрім виведення американських військ з Європи, тому будь-який потенційний план, ймовірно, передбачатиме їх переміщення з однієї країни до іншої. Така передислокація буде трудомісткою та дорогою».
Одними з найбільших бенефіціарів цієї ідеї, за словами джерел видання, можуть стати Румунія та Польща, оскільки обидві країни залишаються в прихильності президента США та «неодмінно вітатимуть збільшення кількості американських військ на своїй території».
Принагідно нагадаємо, що нещодавно президент Трамп також заявляв, що серйозно розглядає можливість виходу Сполучених Штатів з НАТО.
Водночас генсек НАТО Марк Рютте у середу, 22 квітня, завершив свій дводенний візит до Анкари, де зустрівся з президентом Ердоганом, главою тамтешнього МЗС Хаканом Фіданом та міністром оборони Яшаром Гюлером. Багато в чому цей вояж став прелюдією до запланованого на початок липня саміту НАТО в Анкарі. Проте, як зауважує портал Axios, не менш важливою неофіційною метою пана Рютте стало намагання заручитися підтримкою президента Туреччини щодо примирення з союзниками Дональда Трампа. Втім – це лише медійні гіпотези, факти маємо дещо інші, але не менш цікаві.
Отже, дебютною частиною програми Марка Рютте в Анкарі, ще до офіційних переговорів з турецькими високопосадовцями, стало знайомство з роботою флагманів турецької оборонної промисловості — державної аерокосмічної компанії TUSAS та провідної турецької оборонної корпорації ASELSAN, які виробляють усе — від «начиння» для дронів до космічних систем. Побачене глава Альянсу назвав «революцією в оборонній промисловості», зазначивши, що Північноатлантичному Альянсу «є чому повчитися».
В даному контексті слід нагадати, що останніми роками ВПК став флагманом технологічного розвитку республіки. Туреччина спромоглася досягти високого ступеня локалізації (до 80% у ряді сегментів) і активно просуває свої розробки — від БПЛА до систем ППО — на світовий ринок. Водночас офіційну Анкару, яка не входить до Євросоюзу (ЄС), але є країною-членом НАТО, не допускають до оборонних ініціатив ЄС, зокрема до програми SAFE (Security Action for Europe). І на вчорашній зустрічі з Рютте президент Ердоган наголосив: «Виключення союзників з оборонних ініціатив, які не входять до ЄС, не грає на спільну користь, тому ми чекаємо більшої відповідальності від європейського крила та усунення цих бар’єрів». Дещо згодом очільник турецького міноборони Яшар Гюлер також заявив, що альтернативні проєкти «б’ють по єдності Альянсу».
Цілком очевидно, що дане питання проходитиме червоною ниткою саміту НАТО в Анкарі 7–8 липня, який турецька влада заздалегідь назвала «історично важливою зустріччю». Насамперед тому, що перед НАТО зараз стоїть завдання щодо запобігання трансатлантичному розлому. Важливу роль у цьому відіграє поява на форумі Дональда Трампа. Рютте покладає сподівання, що саме Ердогану вдасться примирити Трампа з європейцями. Шанс на це є, і він у «особистій хімії» між президентами США та Туреччини, дав зрозуміти напередодні міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан. Дійсно Трамп не раз називав турецького колегу «близьким і шановним другом» та «великим лідером», а Ердоган завжди відповідав взаємністю. Поки що, втім, у Білому домі не підтвердили і не спростували участь господаря Овального кабінету у липневій НАТО-зустрічі.
Тим часом усередині Альянсу, як пише The Wall Street Journal, Великобританія, Канада та провідні країни ЄС вперше всерйоз обговорюють контури «європейського НАТО» — структури, де звичні функції США у логістиці та розвідці можуть взяти на себе європейці. Президент Фінляндії Александр Стубб вже охарактеризував це як «страховку від непередбачуваності Трампа».
На цьому тлі у Туреччині не пропустили нагоди підкреслити на учорашніх зустрічах с паном Рютте свою значимість: нещодавні залпи іранських балістичних ракет, частина яких була перехоплена прямо над турецькою територією є доказом вразливості регіону. У зв’язку з цим турецьке міноборони, за інформацією Reuters, максимально форсує створення нової багатонаціональної штаб-квартири НАТО в Адані. Це, як підкреслює агентство, не просто розширення інфраструктури, а чіткий сигнал: Туреччина має намір стати унікальним та незамінним форпостом у комунікації з країнами Перської затоки.
Політолог Петро Олещук, коментуючи, скажімо так, серйозні тертя всередині НАТО, зазначає, що саме Трамп є винним у ситуації, що склалася: «Тепер відіграти ситуацію назад, відновивши в таборі Альянсу довіру, вже неможливо. Але Трамп змусив весь світ задуматися про те, а що ж дійсно буде, якщо США не прийдуть на допомогу, хоча раніше це чомусь навіть в голову нікому не приходило. З іншого боку НАТО, тобто те, що раніше для Путіна виглядало великою загрозою на яку краще не нариватися, наразі видається йому цікавим квестом. Словом, тепер у Путіна не буде гальм».
Між тим, на переконання експерта, попри очевидну смерть Альянсу де-факто, юридичне оформлення цієї загибелі із випискою усіх необхідних довідок займе дуже багато часу: «Тобто, будуть спроби якось цей труп підтримувати, робити вигляд, що насправді він ще дихає, але від реальності не втекти. Разом з НАТО померла ідея взаємної допомоги».
У ситуації, що склалася, вважає політолог, європейським країнам варто не повторювати повсякчас мантри про те, що НАТО має бути збережено, а слід визнати реальність і думати, як діяти без наявності безпекової парасольки США.
Автор: Тетяна Мішина
