Президент Володимир Зеленський заявляє, що США прагнуть завершити війну Росії проти України до початку літа, паралельно пропонуючи провести наступний мирно-перемовний раунд на своїй території. Про те, як окреслені дипломатичні ходи Вашингтону змінять траєкторію процесу дипломатичного врегулювання – далі в матеріалі ForUA.
На переконання Дональда Трампа, наразі між Україною і державою-агресоркою Росією проходять «дуже хороші переговори». Власне констатувавши це, нинішній господар Овального кабінету додав, що невдовзі «може щось статися».
Натомість Володимир Зеленський розповів про те, що США вимагають завершити, розв’язану путінською Росією війну проти України до початку літа, оскільки пізніше у них буде інший пріоритет – вибори до Конгресу. Крім того, глава держави повідомив, що Сполучені Штати вперше від початку «СВО» запропонували провести мирні перемовини на своїй території.
Між тим, за словами нинішнього господаря Банкової, під час переговорів в Абу-Дабі (4-5 лютого – ред.) вирішити територіальне питання, а також питання подальшої долі окупованої наразі Запорізької АЕС не вдалося. «Складні питання так і залишились складними», - підсумував діючий гарант української Конституції.
Щоправда, у США заперечують слова Зеленського про термін до літа.
«Я не думаю, що це щось, озвучене Сполученими Штатами. Ми хочемо, щоб бойові дії припинилися. Ми хочемо, щоб обидві сторони зібралися разом і домовилися про мирну угоду. Ми хотіли б, щоб це сталося якнайшвидше, і... ми просто хочемо... щоб страждання та вбивства в Україні припинилися», - сказав посол США в НАТО.
Військово-політичний експерт Юрій Касьянов, коментуючи нову дипломатичну лінію Вашингтону, зауважує наступне: «Дехто вважає, що завершити війну до літа неможливо, що це тільки фантазії старого, рудого збоченця, що Путін не погодиться, що території ми не віддамо, що треба вбивати більше ворогів на місяць, посилювати мобілізацію, палити ворожі НПЗ, посилювати дипломатичний і санкційний тиск, і сподіватися на економічну і політичну кризу на болотах. Чудовий план. Але є нюанси. Посилення репресивних мобілізаційних заходів збільшує напруженість у суспільстві, та й ще на фоні величезних корупційних скандалів. Стрімко збільшується розрив між багатими і бідними, між заброньованими і не заброньованими, між тими, хто заробляє на війні, і тими, хто воює. Економіка ледве дихає, енергетика в ауті, ми живемо за рахунок партнерів. По суті в нас самих політична і економічна криза, на яку ми так сподіваємося у нашого ворога. Завдання вбивати більше ворогів неминуче веде до зростання кількості загиблих в нас, бо на війні інакше не буває, якщо тільки ти не ведеш колоніальну війну з відсталими племенами. Навпаки – ми не відстрілюємо супостата у тирі: ворог має перевагу в повітрі, його дрони нічим не гірші за наші, а військова промисловість виробляє весь спектр сучасних озброєнь. Ми ж в цьому питанні критично залежимо від партнерів. Нам не вистачає людей, ми залежимо від грошей і озброєнь, що нам дають партнери. В нас немає внутрішніх резервів, немає військової економіки, немає сучасної ППО. Наші дрони і ракети не долітають до москви, а населення мерзне і живе в злиднях».
Акцентувавши на тому, що в силу вищеперерахованих факторів, картина для України виглядає сумною, експерт резюмував: «Безумовно, наші партнери все це знають, в решті-решт саме вони дають гроші, зброю, обладнання, розвід інформацію. Тому коли вони вимагають припинення війни, це означає, що вони не вірять в нашу спроможність вести боротьбу далі. Не вірять, бо ми за чотири рокі війни так і не зробили мобілізацію справедливою для всіх, не обʼєднали націю під урядом національної єдності, не перевели економіку на військові рейки, не побудували надійну ППО і не побороли корупцію. Хоча б. Якщо подивитися на всю цю нашу героїчну, без сумнівів, історію очима бізнесмена Трампа ми – невдалий бізнесовий проєкт, в якій він більше не хоче інвестувати. І скільки б ми зараз не кричали, не вимагали, не вмовляли, він, здається, дійсно налаштований закінчити (призупинити) війну до літа – за будь-яку ціну, котру нам доведеться заплатити. Така правда життя. Світом правлять сильні. Щоб вижити і перемогти, нам треба змінюватися, і це завдання значно складніше, ніж зміна прізвищ у владі».
Політолог Вадим Денисенко вважає, що Україна, попри відсутність відчутного прогресу у мирно-перемовному треку, має демонструвати обережну гнучкість. «Останнім часом все частіше я чую одне й те ж: навіщо переговори, які не мають результатів і які не завершаться нічим. По-перше, слід зважати на те, що Трамп таки змусив Путіна сісти за стіл переговорів. І Путін, який боїться посваритися з Трампом, змушений вести ці переговори і навіть демонструвати конструктив. Як би це дивно для багатьох не звучало, але поки правила гри навʼязує американська сторона а не РФ. По-друге, після звільнення Єрмака українська позиція стала набагато прагматичнішою. Зверніть увагу, що практично зник безглуздий в своїй основі термін «справедливий мир», а Умєров навіть почав говорити про більш логічне і прагматичне «перемирʼя». Це колосальна різниця в підходах, адже весь 2025 рік ми витратили на просування ідей, які неможливо було втілити в життя».
Задавшись питанням про те, чи дійсно Путін хоче результативних переговорів, експерт констатував: «Так, але за умови територіальних поступок і зняття санкцій. В переважній більшості наших дискусій ми забуваємо про зняття санкцій, а це для Путіна не менш важливо, ніж території. Взагалі, коли ми говоримо про РФ, то 2026 рік є багато в чому визначальним для того, куди йтиме Росія. 2025 став роком переходу від авторитаризму до тоталітарної моделі управління. 2026 стане роком визначення: або РФ стане остаточно на шлях Північної Кореї, або ж піде на диверсифікацію своєї політекономії між Заходом і Китаєм. І саме від вибору моделі залежить результат переговорів. Думаю, визначальними для відповіді на це питання будуть літо-осінь цього року, коли, з одного боку, на РФ тиснутимуть Штати, з іншого – економіка».
Наразі у офіційного Києва, вважає Вадим Денисенко, немає інакшого виходу, окрім як грати в гру Трампа і вести прагматичні переговори.
Автор: Тетяна Мішина
