Найболючішу для всіх українців тему війни з путінською Росією минулого вікенду затьмарила блискавична операція США щодо захоплення та арешту венесуельського лідера Ніколаса Мадуро, а також його дружини. Про те, чому цей, м’яко кажучи, неординарний крок Вашингтону неодмінно вплине на хід подій у нашій державі - далі в матеріалі ForUA.
Як з’ясувалося, чинний президент США Дональд Трамп ще той політично збочений «гурман». Він, за його власним зізнанням, пильно стежив за затриманням венесуельського диктатора Мадуро в режимі реального часу з кімнати в Мар-а-Лаго.
Принагідно нагадаємо, що вранці у суботу, 3 січня, в столиці Венесуели Каракасі пролунала серія гучних вибухів, після чого в країні було введено надзвичайний стан через «надзвичайно серйозну військову агресію, здійснену нинішнім урядом Сполучених Штатів Америки». Дещо згодом Дональд Трамп заявив, що Мадуро і його дружина були захоплені та вивезені до США.
Президент Зеленський вважає, що Сполучені Штати у Венесуелі наочно показали орієнтир того, яким чином слід діяти з диктаторами. «Ну що я можу сказати з цього приводу... Якщо з диктаторами можна поводитися ось так, то США знають, що їм робити далі», - сказав нинішній очільник Банкової, завбачливо утримавшись при цьому від прямої згадки про Росію та Путіна, хоча сам контекст наочно демонструє, що йшлося саме про це і цих.
У провідних європейських столицях жваво коментують операцію США у Венесуелі, але по-різному. Приміром, президент Франції Емманюель Макрон підкреслив, що венесуельці нарешті «позбулися диктатури Мадуро і можуть лише радіти з цього приводу», позаяк той узурпував владу і придушував фундаментальні свободи.
Натомість канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, акцентувавши, що безумовним позитивом для Венесуели є кінець правління Мадуро, нагадав при цьому про важливість міжнародного права: «Мадуро довів свою країну до руїни. Останні вибори були сфальсифіковані. Як і багато країн, ми не визнавали його президентства… Юридична оцінка інтервенції США - доволі складне питання, котре потребує ретельного аналізу».
Своєю чергою очільниця італійського уряду Джорджа Мелоні заявила, що, попри суперечливий характер операції США, вона бачить підстави говорити про її легітимність.
«Італія, як і ключові міжнародні партнери, ніколи не визнавала самопроголошеної перемоги Мадуро на виборах і засуджувала репресії тамтешнього режиму. Але італійський уряд вважає, що зовнішнє військове втручання не має бути методом повалення тоталітарних режимів. Водночас наш уряд вважає інтервенцію оборонного характеру, спрямовану проти гібридних атак на власну безпеку, легітимною - як у випадку державних суб’єктів, які сприяють наркоторгівлі», - констатувала прем’єрка Італії. А ось її британський колега Кір Стармер зазначив, що офіційний Лондон давно вважав Мадуро нелегітимним лідером і «не оплакує» його режим. «Ми прагнемо безпечного й мирного переходу влади до легітимного уряду, що відображатиме прагнення венесуельського народу», - додав він.
Наразі експорт нафти з Венесуели паралізований. Як зауважує Reuters, порти не отримують дозволу на відкриття завантажених суден. Декілька танкерів із сировиною, які прямували до Сполучених Штатів та Азії, у неділю, 4 січня так і не вийшли в море. Ті, що очікували на завантаження, у тому числі в найбільшому порту країни Хосе, відпливли порожніми. Як заявив Дональд Трамп, «одностороннє ембарго на нафту зберігається, а американська армада залишається на своїх позиціях».
За даними західних аналітиків, Венесуела має у своєму розпорядженні п’яту частину світових запасів нафти – всього понад 300 млрд барелів. Їх, як заявив у неділю, 4 січня Дональд Трамп, Сполучені Штати візьмуть під контроль. При цьому за націоналізовані бурові вежі, нафтопроводи та інше конфісковане майно американські компанії зможуть отримати компенсації. За умови, що вкладуть мільярди доларів на відновлення паливної промисловості. У перспективі країна може стати новим джерелом видобутку та сильним експортером, констатує CNN.
«Трамп дав зрозуміти, що при його правлінні постачання нафти з Венесуели до Китаю може зберегтися, але допускати китайські інвестиції та зміцнення позицій Китаю він не має наміру - у цьому й полягає сенс його дій. В перспективі, якщо справді до влади там прийде проамериканський режим, і, як обіцяє Трамп, будуть американські інвестиції, то, звісно, є ймовірність, що видобуток у Венесуелі може зрости на кілька мільйонів барелів на добу. Але це станеться не відразу і займе щонайменше кілька років: щоб венесуельська нафта була зручною та комерційно ефективною, ціна на неї у світі має бути достатньо високою. Це за всіх сприятливих обставин, якщо вони складуться одночасно», - зазначає Politico. Видання також нагадує про те, що КНР була одним із ключових покупців нафти з Венесуели.
Пекін, до речі, напередодні закликав гарантувати безпеку Мадуро та звільнити його.
«На мій погляд, надзавданням, яке Трамп собі окреслив, є прибути в Пекін у квітні на зустріч із Сі з двома «картами» в рукаві – венесуельською та російською. Венесуельська карта, вважайте, вже в колоді Трампа, тим більше що понад половини експорту нафти з цієї країни, а в окремі місяці минулого року і до 70-80%, йшло до Китаю. Втім для Китаю втрата венесуельської нафти не стане ніякою катастрофою, це мізерні обсяги, порівняно з загальним обсягом імпорту з різних джерел, зокрема, з Росії, Ірану, Саудівської Аравії. З російською картою в рукаві, тобто, «віддиранням» Росії від Китаю - складніше, а взагалі - безперспективно, однак, не в уяві Трампа всемогутнього. Тут його дії вписуються в заохочувальну поведінку щодо Путіна - санкції не запроваджую, а якщо й запроваджую, то з винятками, або відстроченням набуття чинності. Те, чим займається Трамп зараз - це імплементація подвійної стратегії. З одного боку - спроба схилити Україну до «миру» на умовах Путіна, що тотожно поразці України, з іншого - обмежено підтримуючи Україну, виснажувати Росію, яка, як уявляється у Мар-а-Лаго, раніше чи пізніше погодиться з американською пропозицією «відірватися» від Пекіну і долучитися до антикитайського альянсу, - зауважує президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
Експерт вважає, що венесуельським бліцкригом нинішній господар Овального кабінету демонструє Путіну, як потрібно робити «СВО». «Якщо ти, мовляв, не зміг «Київ за три дні», а воюєш вже 4 роки, то погоджуйся на мою пропозицію розміну інтересів. Три місяці ще є у тебе в резерві поки я витискуватиму з України згоду на мир-капітуляцію в обмін на твій розрив з Китаєм. Якщо ні, то тоді можу згадати й про «Томагавки» для України, але не факт. Загалом не потрібно мати ілюзій щодо Трампа й аплодувати його діям у Венесуелі. Потрібно розуміти що три наступних місяці - це запеклі бої на лінії фронту і не менш запеклі спроби в чотири трампо-путінських руки зламати нас зсередини, перервати європейську підтримку України. А ще ситуативний альянс ТрамПут вже практично розвʼязав агресію проти Німеччини зсередини країни, діючи прихованими методами через своїх проксі та агентуру. Мета - дестабілізація, створення політичної кризи, і як наслідок - розпад правлячої коаліції, падіння уряду «залізного канцлера» Мерца з тим, щоб привести до влади «правильні сили». Хаос в Німеччині означає хаос в Європі, і тоді ЄС не врятують його залізні леді - Урсула фон Ляєн, Кая Каллас, Мете Фредеріксен. Тож наші дії мають бути системно спрямовані на подальше ураження агресора, удари там, де він їх не чекає. Капітуляція під виглядом миру, навʼязувана нам в чотири руки – не наша мета, наша мета – фатальне ураження й знищення агресора. А тому, ігрища на номенклатурній шахівниці не повинні підривати наші оборонні й наступальні можливості», - аргументує експерт.
Натомість політолог Вадим Денисенко зазначає: «Свого часу Роснєфть вклала великі кошти в венесуельську нафтову галузь. Власне, тіньова передача частини нафтової галузі росіянам була платою за збереження режиму Мадуро. Зараз росіяни змішують російську нафту з венесуельською, яка також продається в режимі тіньового флоту і продають її в районі Індонезії й не тільки, як нафту третіх країн. Якщо Трампу вдасться бліцкриг зі зміною режиму Мадуро, це може ускладнити роботу російського тіньового флоту. Не зупинить, звичайно, але ускладнить фінансові та логістичні ланцюжки. Плюс, за таких обставин Венесуела стане ще однією точкою тиску на Роснєфть. Також варто звернути увагу на те, що після Сирії та 12-денній війні в Ірані всі сателіти Росії розуміють: максимум, що може Росія – це надати дачу в Підмосков’ї. Щодо України. Про нас точно не забудуть. Просто на невеликий проміжок часу ми відійдемо на периферію. Венесуела, Іран та Україна – єдиний шанс Трампа зберегти більшість в Конгресі».
Усунення близького союзника Москви в обличчі Мадуро - це, вважає політолог, поза всяким сумнівом добре: «У Трампа тепер будуть підстави зняти санкції з венесуельської нафти та припинити маніпуляції з нафтою тіньового флоту РФ. Це вписується у загальну стратегію тиску на ціну російської нафти, про яку інколи натякав Трамп. Звісно, аби реалізувати цю стратегію Трампу треба буде здійснити й інші кроки – як, наприклад, запровадити надійний контроль над родовищами нафти у Венесуелі, але після нинішніх подій це виглядає вже як суто технічне питання. Ну, і вишенька на торті – це реакція Росії, яка висловила лише «глибоке занепокоєння». Нагадую, що наприкінці 2025 року в Росії погрожували передати Венесуелі «Орєшнік» та «Калібр» у відповідь на тиск США».
Хай там як, але станом на сьогоднішній день, «попри істерики на болотах», констатує Вадим Денисенко, «Росію виносять ще з одного регіону світу – з Венесуели». «Страшна інфраструктура» НАТО, підсумовує політолог, невпинно наближається до Путіна навіть там, де до кордонів Росії дуже далеко.
Тим часом Ніколаса Мадуро під посиленою охороною доставили до федерального суду Нью-Йорка. Вже найближчими годинами йому мають висунути офіційні обвинувачення.
Автор: Тетяна Мішина
