Якщо попередник нинішнього очільника Білого дому Джо Байден за час своєї каденції надавав воюючій Україні допомогу, грубо кажучи, чайною ложечкою, проте стабільно, то його наступник в особі 79-річного Трампа взагалі крутить кейсом зносин з Києвом і Москвою, як циган сонцем. Більш того, чинний господар Овального кабінету руками, а, точніше кажучи, вустами своїх підлеглих та навіть родичів цинічно спекулює на темі путінської «СВО». Деталі - далі в матеріалі ForUA.
У неділю, 7 грудня Дональд Трамп-молодший на міжнародній конференції з питань Близького Сходу заявив про можливе припинення військової підтримки України. Як повідомило видання The Guardian, «він присягнув, що США більше не будуть ідіотом із чековою книжкою». «Такі думки Дональда Трампа-молодшого відбивають ворожість деяких членів команди Трампа до українського уряду і лунають на тлі тиску переговорної команди Білого дому на Київ з метою домогтися від України територіальних поступок. Варто зазначити, що Дональд Трамп-молодший не обіймає офіційну посаду в адміністрації свого батька, але вважається ключовою фігурою в партії MAGA. Ця політична сила представляє праве крило Республіканської партії та підтримує політику Дональда Трампа, яка базується на гаслі «Америка понад усе!», - констатує The Guardian.
Також Трамп-молодший заявив, що «дуже невелика» кількість американців включатиме війну в Україні до переліку головних пріоритетних питань США, відзначивши, що його співвітчизників набагато більше турбує боротьба Америки з торгівлею фентанілом.
Принагідно зауважимо, що конкретно ця теза сина діючого американського лідера суперечить даним свіжого опитування, проведеного Інститутом Рональда Рейгана, який наочно засвідчив, що кількість американців, котрі підтримують Україну у війні з Росією, навпаки зросла. Зокрема, 62% американців наразі прагне, щоб Україна перемогла у війні з Росією, а 64% підтримують постачання зброї США. Це, якщо говорити сухою соціологічною мовою, на цілих 9 пунктів більше, ніж у 2024 році, із двопартійною підтримкою (59% республіканців, 75% демократів).
Загалом, свіжі соціологічні дані, оприлюднені на сайті поважної організації, свідчать про те, що пересічні американці продовжують дотримуватися принципу президента Рейгана «мир через силу». Так, на думку 64% американців, США повинні бути більш залученими та брати на собі провідну роль у міжнародних справах, із двопартійною підтримкою (79% республіканців та 57% демократів). При цьому, прихильність до НАТО досягла найвищого рівня за всю історію на рівні 68%, зокрема спостерігається сильна двопартійна підтримка зобов’язань за статтею 5. Переважна більшість опитаних (64%) вважають, що американська армія повинна бути розрахована на те, щоб вести та вигравати дві війни одночасно, з Китаєм та, що вкрай важливо для нас – путінською Росією. Майже стільки ж опитаних (62%) прагне, щоб Україна перемогла у війні з РФ, а 64% підтримують постачання зброї США, що на 9 пунктів більше, ніж у 2024 році, з двопартійною підтримкою (59% республіканців, 75% демократів).
«Цьогорічне опитування підкреслює чітке послання: американці вважають лідерство США незамінним для глобальної безпеки та миру. Від рекордно високої підтримки міжнародної взаємодії та НАТО до зростання підтримки партнерів, таких як Україна, громадськість розуміє, що американська сила – військова, технологічна та промислова – є основою безпеки в епоху зростання авторитарних загроз», - зауважив, коментуючи результати опитування очільник Інституту Рональда Рейгана Роджер Закхайм. Опитування, зазначимо, було проведено з 23 жовтня по 3 листопада двопартійною дослідницькою групою Beacon Research та Shaw & Company Research.
Власне на цьому електоральному фоні Сполучені Штати оприлюднили нову Стратегію нацбезпеки, «європейська» частина якої викликала віз та маленький возик запитань та нарікань. Визнавши, що Штати, як і раніше, вважають європейські країни важливими союзниками і не мають наміру «списувати Європу з рахунків», документ відкрито вказує на багато огріхів європейських урядів. Так, у Трампа констатували, що євроспільнота наразі стикається з «реальною та суворою перспективою стирання цивілізації» - насамперед через прийом мігрантів, через що кілька країн, як стверджується, ризикують через уже кілька десятиліть стати «більшістю неєвропейських».
Окрім того, акцентується, що європейці «перешкоджають зусиллям щодо припинення війни в Україні». Ця теза, ну дуже і дуже віддає сумнозвісними кремлівськими наративами, тому можна припустити, що до її авторства так чи інакше долучений радник та друг Трампа пан Віткофф, котрому попри тонни тональних кремів не вдається замаскувати від цивілізованого світу свою відверту, а подекуди – агресивно-нахраписту підтримку Москви у її війні проти суверенної України.
Повертаючись до новоспеченої американської Стратегії нацбезпеки, зауважимо, що реакція на міркування трампівської адміністрації виявилася, як то кажуть, доволі неоднозначною. Глава зовнішньополітичного відомства Євросоюзу Кая Каллас, приміром, применшила значення різких оцінок з боку заокеанського партнера, навіть припустивши, що деякі висновки документа є вірними. «Звичайно, критики багато, але я думаю, що частина її справедлива, - заявила пані Каллас – Європа недооцінює свою силу, наприклад, стосовно Росії. Нам слід бути впевненішими у собі, це точно». А далі, визнавши, що Євросоюз та США «не завжди сходилися у поглядах із різних питань», вона підсумувала: «Думаю, загальний принцип залишається незмінним. Ми є головними союзниками, і нам слід триматися разом».
Доволі стримано на єврокритику з боку США відреагував очільник польського уряду Дональд Туск. «Дорогі американські друзі, Європа – ваш найближчий союзник, а не ваша проблема. У нас спільні вороги. Принаймні так було останні 80 років. Ми повинні дотримуватися цієї гіпотези, бо це єдина розумна стратегія для нашої спільної безпеки. Якщо тільки щось не змінилося…», - написав прем’єр сусідньої Польщі у соцмережі X.
Тим часом у Німеччині вустами міністра закордонних справ Йоханна Вадефуля констатували наступне: «Штати були і залишаться для Німеччини найважливішим союзником по НАТО. Цей Альянс зосереджений на вирішенні питань безпекової політики, а ось повчальні лекції з боку США Берліну не потрібні. Ми вважаємо, що в майбутньому зможемо обговорювати ці питання повністю самостійно і не потребуємо сторонніх консультацій».
Ще більшого дипломатичного «перцю» додав у даний тематично-дискусійний кейс колишній прем’єр Швеції Карл Більдт. Він зауважив, мовляв висловлювання, подібні до того, що були викладені в американській Стратегії нацбезпеки, «можна зустріти тільки в дивних головах Кремля». «Приголомшливий розділ, присвячений Європі, читається як вкрай правий памфлет», - прокоментував, у свою чергу, документ у соцмережах колишній посол Франції в США Жерар Аро, підкресливши, що він «багато в чому підтверджує» думку про те, що Дональд Трамп є «ворогом Європи».
Якщо говорити загалом, то насправді першою геополітичною «ластівкою», котра засвідчила, що нинішня американська адміністрація, м’яко кажучи, не палає любов’ю до європейців став резонансний спіч на Мюнхенській конференції з безпеки віце-президента США Джей Ді Венса на початку цього року. У цій промові «права рука» Трампа гранично жорстко розкритикувала європейські країни за їхню політику щодо свободи слова та міграції і зазначила, що найбільшою небезпекою для континенту є не Росія і Китай, а їхні власні уряди.
«США змінюють свою стратегію національної безпеки. Що роблять європейці, включно з українцями? Правильно: концентруються на критиці саме їхньої нової стратегії. США разом з росіянами ведуть переговори в своїх інтересах. Що роблять європейці з українцями? Правильно: намагаються хоч якось корегувати стратегію США, а не діяти проактивно. А що можна було б зробити? Перше: внести зміни в свою власну Стратегію національної безпеки (діюча Стратегія приймалася ще до широкомасштабного російського вторгнення і, очевидно, вже застаріла). Друге: прийняти новий план оборони України. Третє: провести переговори з європейськими країнами НАТО та виробити спільну Європейську стратегію виходу з широкомасштабної війни та протидії агресорам в Європі. Четверте: разом з європейськими партнерами провести переговори зі США і
перейняти на себе відповідальність за безпеку в Європі. Нарешті перестати мислити в форматі меншовартості й тимчасових рішень. Якщо, навіть на четвертому році війни не міняються стратегічні документи країни, то хоча б мислення має бути стратегічним», - наголошує колишній посол України у США Валерій Чалий.
Хай там як, але сам сухий факт того, що надвечір неділі, 7 листопада у Кремлі вустами путінського речника Пєскова щедро облили компліментарним словесним фонтаном трампівську Стратегію нацбезпеки США багато про що говорить без зайвих слів і додаткових аналітичних «соусів».
Автор: Тетяна Мішина
