Понеділок, 27 жовтня, став днем, коли на четвертому році повномасштабної війни власне війна і все, що з нею так чи інакше пов’язано, відійшло на другий план у вимірі суспільного дискурсу. Натомість неабиякі дискусійні пристрасті розгорілися довкола радіодиктанту «національної єдності». Деталі – далі в матеріалі ForUA.
Радіодиктант «національної єдності» несподівано став найспекотнішою в усіх сенсах темою і прикрим розчаруванням для багатьох українців, котрі пишуть цей диктант уже багато років поспіль. Ключова претензія - зашвидкий темп відомої акторки Наталії Сумської, яка начитала текст письменниці Євгенії Кузнєцової і кілька разів збилася, озвучивши речення два рази. Між тим сам текст переважно сподобався усім. Втім, про все по порядку.
Отже, принагідно зауважимо, що радіодиктант в Україні пишуть, починаючи з далекого вже 2000 року. Його начитують по радіо, а з 2015 року – ще і наживо по телебаченню. Учасники пишуть диктант вручну на папері, що у цифровий час можна вважати дивакуватою витівкою, втім, багаторічна традиція залишається незмінною з усіма її «допотопними» атрибутами. Люди пишуть диктант удома, на роботі і навіть на лінії фронту - соцмережі наразі наповнені різноманітними фотозвітами по даному тематичному кейсу.
Власне текст під назвою «Треба жити!» Кузнєцової закликає українців продовжувати жити попри всі незгоди та біди, які ми поки що переживаємо. Насолоджуватися приємними моментами життя й дозволяти собі переживати власні емоції. Перше речення диктанту відсилається до п’єси Леся Подерв’янського, але з певними, притаманними стилю Євгенії Кузнєцовій, змінами: «Жити треба цікаво: читати книжки, ходити в театр, дресирувать Пса Патрона». Також в диктанті з’явилися кілька слів з різних українських діалектів та говірок, зокрема: «Сукні з лелітками» - тут згадують про блискучі цяточки, кружальця, якими прикрашають одяг, які нерідко називають також «паєтками». Також згадується «пітятко» - маленьке курчатко, як його називають закарпатським діалектом. Про це в етері Українського радіо підказала слухачам акторка Римма Зюбіна, котра цьогоріч також долучилася до написання диктанту. У тексті диктанту Євгенія Кузнєцова згадує і про балістичні ракети, дрони та абревіатуру РЕБ – радіоелектронна боротьба, яку застосовують для переваги у бойових умовах.
Зазвичай радіодиктант начитують публічні люди, актори, поети, тощо і 2025-й в цьому сенсі не став виключенням. Між тим швидкість акторки Наталії Сумської, як вже зазначалося вище, була такою стрімкою, що її почали жартома порівнювати із реперами. Однак у якийсь момент критики та надмірно різких слів стало настільки багато, що Кузнєцова у своєму дописі Facebook попросила українців збавити обороти. «Треба цілуватись, коли випадає нагода і казати те, що на думці…». Про цілуватись – правда. Про казати те, що на думці теж, але ж не аж так! Тримайте себе в руках, ну…», - написала вона і додала: «Якби я назвала диктант «Треба вжити!», то і Кокотюха може б написав (письменник цього річ відмовився писати диктант – Ред.) і загалом люди якось би були більш розслаблені».
Між тим львівʼянка Христина Гоянюк, яка пише диктант 26 років поспіль і не раз перемагала, написавши його без помилок, розкритикувала текст і те, як його надто швидко начитала Сумська. «За 26 років це перший диктант, який звалив мене наповал. По-перше, недобре прочитаний та й сам текст дурнуватий», - сказала львівʼянка в прямому етері «Суспільного», де після диктанту за гарячими слідами обговорювали враження учасників.
Реакція жінки була така неочікувана, що телеведучий перервав її на пів слові, вимкнувши включення із локації, де записували коментар Христини Гоянюк. Це не залишилося непоміченим і ще більше розпалило дебати навколо диктанту – голові правління «Суспільного» Миколі Чернотицькому пізніше довелося вибачатися: «Приношу за це вибачення. З цього питання ми проведемо окрему редакторську роботу. Ми цінуємо різні точки зору і не ховаємося від критики».
Загалом критики про зміст диктанту помітно менше – багато українців хвалять сучасний, життєствердний текст Кузнєцової, але пані Сумській «на горіхи» насипають щедро.
Натомість сама акторка каже, мовляв, пильно стежила за тим, щоб «правильно втрапити під кому, робити паузи там, де слід трошки підказати, який розділовий знак ставити». «Мені здається, все вдалося. Комусь добре, комусь зашвидко – у нас сьогодні урок зі скоропису трохи», - сміючись додала акторка, зазначивши, що вулкан критики, котрий здійнявся у соцмережах її не зачіпає за живе і вона орієнтується на інші, позитивні відгуки. А вони також є. Зокрема, колишній нардеп і популярний блогер Віталій Чепинога констатує: «Судячи з деяких постів і коментів, Наталію Сумську мають внести до списків «Миротворця» та відлучити від церкви…Чудова акторка і чудова людина! І читала вона нормально, не нудіть, ради Бога!». Водночас політолог, філолог і очільник Інституту світової політики Віктор Шлінчак зазначив: «Вперше років за десять кинув писати диктант «національної єдності» через начитувачку. Наталія Сумська спочатку погнала так, що хотілося сказати усиковське: «Don’t push the horses!». А потім просто переплутала речення – взяла початок з одного, завершила попереднім. І я на автоматі за Сумською так і записав – двічі про «щастя тих, кого любимо». Тому цього разу, сорі, без мене».
Однак вже після закінчення диктанту і початку розкручування у соцмережех дискусійної спіралі, Шлінчак резюмував: «Якщо відкинути іронію, в усіх цих дискусіях довкола диктанту є ще дещо глибше. Ми зараз живемо у світі без надто хороших новин. Новин, які хочеться святкувати. Усе важливе і переможне – ще попереду. А енергія в людей є, як і втома, і страх, і напруга. І бажання бути почутими, хоч би й у коментарях під диктантом. Тому нинішній диктант – це не просто перевірка грамотності. Це спосіб нації сказати: «Я тут. Я думаю. Я знаю, як правильно. Я маю що сказати». І хай це звучить через сарказм чи критику – це означає, що ми живі. А головне – вільні. Українці можуть сваритися через мову, бо мають право на мову. І на думку. І на «срач» - прямо таки навіть не національного, а світового масштабу. Це не слабкість. Це – розкіш свободи. Уявляю, скільки ми почуємо усього і про усіх, коли виживемо і підемо на вибори. Накопичення енергії нікуди не щезне. Навпаки - масштабується. А поки – «Треба жити!».
Автор: Тетяна Мішина
