Новообраний президент Польщі Кароль Навроцький днями склав присягу перед Національними зборами і офіційно вступив на посаду. Ставши очільником держави де-юре, він одразу ж наголосив, що підтримуватиме всі зусилля з модернізації польської армії і закликав до зміни Конституції країни. Детальніше про те, як зі зміною влади у сусідній країні можуть змінитися відносини офіційних Києва та Варшави – далі в матеріалі ForUA.
Офіційний вступ на посаду нового президента Польщі, 42-річного Кароля Навроцького, який представляє правоконсервативний табір, розпочався із заочної суперечки з ліберальним прем’єром Дональдом Туском. Перший розкритикував методи управління країною, пообіцявши серед іншого заблокувати вступ Польщі до єврозони, а другий назвав прихід до влади нового президента «вельми сумною подією». Така тональність перших осіб РП є «ластівкою», що сповіщає про подальше загострення протистояння між двома головними політичними силами Польщі, яке паралізує розвиток сусідньої країни кілька років поспіль.
Пік протистояння між двома головними політичними силами у Польщі правопопулістською партією «Право і справедливість» (ПіС) та євроцентричною ліберальною «Громадянською платформою» - прийшовся на парламентські вибори-2023, коли останні відтіснили від влади ПіС після восьми років фактично монопольного домінування. Представник ПіСу Анджей Дуда, який щойно пішов з владних коридорів після двох термінів на посаді президента, послідовно блокував ініціативи уряду Дональда Туска. 6 серпня 2025 року – день приведення до присяги його наступника – безпартійного голови Інституту національної пам’яті Кароля Навроцького засвідчив, що градус напруги між двома політтаборами невпинно зростає. Одразу після вступу на посаду де-юре, новий президент виступив з промовою, яку, як зазначають польські аналітики, можна сміливо вважати прямим викликом «Громадянській платформі» на чолі з прем’єром Дональдом Туском.
Зокрема у своїй інавгураційній промові пан Навроцький заявив, що громадяни країни, обравши його президентом, подали «чіткий сигнал», що «так далі не можна керувати», вказуючи на ліберальний уряд 68-річного Туска. Він піддав опонентів різкій критиці, стверджуючи, що їхня кампанія будувалася на «пропаганді, брехні та зневазі», всупереч яким він зумів перемогти. Крім того, Навроцький окреслив політичні пріоритети, включаючи протидію реалізації передвиборчих обіцянок Туска. Він заявив, що не допустить вступу країни до єврозони і підкреслив, що його мета – «суверенна Польща, яка входить до Євросоюзу, але залишається Польщею».
Новоспечений польський лідер також висловив готовність захищати право Варшави на ухвалення самостійних рішень у внутрішніх справах та пообіцяв відновити верховенство права. Це, як принагідно зауважує Rzeczpospolita – відсилання до конфлікту з ЄС, який заморозив виділення коштів після реформи судової системи 2019 року. Тоді, нагадаємо, ПіС ініціювала зміни, які підкоряли виконавчу владу законодавчій та встановлювали пріоритет національного права над європейським. Ще у 2023 році Дональд Туск пообіцяв відновити незалежність судів і з моменту приходу до влади намагався очистити судову систему від ставлеників ПіС. Навроцький дав чітко зрозуміти, що завадить прем’єру реалізувати ці плани.
У своїй промові в якості повноправного президента Навроцький також наголосив на необхідності збільшення чисельності польської армії та посилення обороноздатності. Власне, цей пункт, ймовірно, стане єдиним, під яким польські президент та прем’єр зможуть віднайти компромісні точки дотику. Особливо, з огляду на те, що пан Навроцький заручився підтримкою Дональда Трампа – Вашингтон залишається одним із ключових постачальників озброєнь до Варшави. До слова, представники Білого дому були присутні на інавгурації нового президента РП. Ключовим зовнішньополітичним партнером Польщі у баченні Навроцького є саме США, причому саме США Трампа. Тому на дебатах ще перед першим туром президентських виборів Навроцький обіцяв, що свій перший закордонний візит на посаді президента він здійснить саме до Вашингтона, з проміжною зупинкою у Ватикані.
Незважаючи на те, що президент сусідньої Польщі не має повноти влади, його не можна назвати кульгавою владною качкою: він має право накладати вето на закони, а «Громадянська платформа» не зможе його подолати через брак необхідних голосів. Чудово усвідомлюючи це, прем’єр Дональд Туск за кілька хвилин до церемонії інавгурації Навроцького, опублікував відеозвернення, в якому заявив: «Я наразі хочу звернутися до всіх поляків, для яких сьогоднішній день - сумний та сповнений розчарувань. Я чудово розумію ваші почуття. Я вас розумію чудово розумію...». Дещо згодом пан Туск підсолодив пігулку. В соцмережі Х він нагадав, що працював на позиції очільника уряду із трьома президентами: з Лехом Качинським співіснування було «складним, але не ворожим», з Броніславом Коморовським - «дружнім, але потребуючим зусиль», а з Анджеєм Дудою - «нескладним і дуже передбачуваним». Завершив він на тому, що сам поки що не знає, що буде за четвертого президента. Але «впораємося», резюмував пан Туск, доповнивши пост веселим смайликом.
Кароль Навроцький, нагадаємо, 1 червня у другому турі виборів переміг з мінімальним відривом свого суперника, мера Варшави Рафала Тшасковського. Обидвох підтримали понад 10 мільйонів виборців, Навроцького – 50,89%, Тшасковського – 49,11% виборців.
42-річний історик і політик Кароль Навроцький до вступу на посаду президента чотири роки поспіль очолював Інститут національної пам’яті Польщі. На посаді директора Інституту національної пам’яті Навроцький рішуче взявся за демонтаж монументів комуністичного режиму – перш за все, пам’ятників радянським солдатам на військових кладовищах. За його власним визнанням, він санкціонував знесення понад чотирьох десятків таких об’єктів. У лютому 2024 року російське МВС через ці дії оголосило Навроцького у розшук. Під час нещодавньої виборчої кампанії він називав це рішення росіян «найбільшим компліментом у своєму професійному житті».
У 2017-2021 роках Напвроцький був директором музею Другої світової війни в Гданську.
На виборах 2025 року він став висуванцем правоконсервативної партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського, яка програла парламентські вибори у 2023 році. ПіС зробила ставку на маловідомого широкому загалу політика – і виграла електоральний президентський джекпот.
Під час передвиборчих дебатів на запитання про дипломатичні відносини з РФ Навроцький відповів, що «жодна країна не повинна підтримувати дипломатичні відносини з таким бандитом і злочинцем, як Володимир Путін». Водночас про Україну Кароль Навроцький висловлювався також досить жорстко. Зокрема, він постійно порушував питання Волинської трагедії й називав «визнання провини» Києвом обов’язковою передумовою для подальшого руху України в ЄС та НАТО. Між тим чимало польських експертів вважали, що цю тему він експлуатував передусім задля мобілізації свого електорату, граючи на чутливих емоційних струнах поляків.
Наприкінці липня Володимир Зеленський вітав по телефону Кароля Навроцького з перемогою на президентських виборах. Нинішній господар Банкової назвав цю розмову «хорошою». «Для нас дуже важливо, щоб Польща продовжувала допомагати Україні. Адже ми захищаємо не лише себе, а й усю нашу Європу, і зокрема Польщу», - написав Зеленський після розмови з Навроцьким у телеграмі. Глава держави також повідомив про домовленість обмінятися візитами і визначити «формати взаємодії, які дадуть реальний результат для наших країн».
Під час спекотної в усіх сенсах виборчої кампанії Кароль Навроцький неодноразово обіцяв, що як президент «зробить все, щоб підтримати Україну у військовому плані», але водночас наголошував, що не допустить перетворення Польщі на «вторинний ринок для українських товарів». Новий президент також заявляв, що його держава продовжуватиме підтримувати українців, які через повномасштабну війну переїхали до Польщі, але зауважував, що «до поляків не можна ставитися у власній країні гірше, ніж до іммігрантів».
Автор: Тетяна Мішина
