Невдовзі після ухвалення Верховною Радою закону, який фактично підпорядковує НАБУ та САП Офісу генпрокурора, в Україні спалахнули масові протести. Про те, що саме обурило громадян, як вулична хвиля репутаційно вдарила по державі і чим зарадить новий президентський законопроєкт – далі в матеріалі FOR-UA.
Після того, як президент Зеленський завізував своїм автографом сумнозвісний закон, який фактично підпорядковує НАБУ та САП Офісу генпрокурора (ОГП), Україну охопила хвиля масових протестів. У десятках міст люди вийшли на вулиці, звинувачуючи центральну владу у згортанні реформ та посиленні впливу на антикорупційні органи.
Принагідно нагадаємо, що не далі як 22 липня депутатський корпус ВР ухвалив, а вже ввечері того ж дня президент підписав законопроєкт №12414. Документ передбачає, що наразі всі ключові процесуальні дії НАБУ та САП – від погодження підозр до дозволів на негласні слідчі дії мають відбуватися через відповідне «добро» генерального прокурора. Тобто через посадову особу, яка призначається безпосередньо главою держави.
Формально скандальний закон має на меті узгодити норми з Конституцією, однак реально це пряме послаблення незалежності органів, створених після Євромайдану саме як запобіжники проти політичного впливу на боротьбу з корупційним злом.
Увечері 22 липня в українській столиці зібралися тисячі людей. Серед них активісти, студенти, ветерани, волонтери, представники громадського сектору, тощо. Протести пройшли також у Львові, Харкові, Одесі, Миколаєві, Житомирі, Дніпрі, Запоріжжі та ще щонайменше у 17 містах України. У Житомирі вийшли понад 200 осіб, у Миколаєві – близько 30, у Львові – кілька сотень.
Втім, унікальність та історичність цих подій полягає в тому, що вперше з початку повномасштабної війни, тобто з лютого 2022 року українці вийшли на вулиці, аби висловити своє невдоволення рішенням влади.
Закон викликав гранично оперативну реакцію і міжнародного співтовариства. Представництво ЄС в Україні оприлюднило заяву, в якій наголошує, що ухвалення закону - «відхід від зобов’язань у сфері верховенства права». Посли країн G7 висловили «серйозне занепокоєння», а організації Transparency International та ОЕСР прямо заявили про загрозу незалежності антикорупційних інституцій.
Банкова з огляду на ситуацію спробувала взяти паузу та дещо змістити акценти. Зокрема, президент Володимир Зеленський у нещодавньому відеозверненні запевнив, що «всі правоохоронні органи залишаються під контролем держави» і «ніхто не використовуватиме своїх повноважень для тиску на незалежність НАБУ та САП». Глава держави пообіцяв підготувати новий законопроєкт, який, по-перше, чітко врегулює статус цих органів, а по-друге, гарантує їхню автономність.
«Півтора роки український політикум живе в логіці виборів. З точки зору суто політологічного аналізу, ці масові акції протесту є продовженням цієї логіки. Не можна весь час жити в логіці виборів і не діяти в логіці виборів. Це не добре і не погано. Це закони жанру. Хоча більшість протестувальників щиро скажуть: ми тут не через вибори. Але повторюся: півтора року життя в логіці виборів вимагає і відповідних дій. Просто так влаштована людина. Одночасно зібралися люди з різними ідеологемами, але їх обʼєднує, перш за все, нелюбов до чинної влади. Але при цьому спектр ідей, з якими люди виходять на площі величезний. Єдине, що можна сказати - НАБУ та САП стали тригером, часто неусвідомленим і не осмисленим. Поки, виглядає так, що головним об’єднавчим гаслом є продовження боротьби з корупцією, як головним елементом руху до ЄС. Чи буде ця ідея трансформуватися, сказати складно. Я вважаю, що трансформація можлива, перш за все, в найбільш радикальних частинах цього протесту», - зауважує політолог Вадим Денисенко.
Констатувавши, що кістяк виступів – це прихильники частини партії «Голос», яких досить часто називають анти корупціонерами, експерт наголосив: «Попри скоординованість дій, сьогодні говорити про створення політичного альянсу ще явно зарано. Але те, що будуть робитися рухи в цьому напрямку можна допустити з великою долею ймовірності. Щодо великої кількості молоді, то тут треба звернути увагу на те, що молоді було неймовірно багато й у 2004, і в 2013-14 роках. Зараз є великий перегин в тому плані, що, зі зрозумілих причин, на протесті небагато чоловіків середнього покоління 35-55».
Політолог дуже влучно акцентує увагу на дещо парадоксальній ситуації, коли корупцію вважають головною проблемою близько 70% громадян, але антикорупційним органам, які стали джерелом протесту, не довіряє 62-64% українців.
«Схоже, влада піде на певні компроміси. Напевне, протест дещо стухне за певний час, але при цьому фундаментальна проблема: недовіра українців до бажання боротися з корупцією залишиться головним політичним тригером майбутнього. Ці виступи - на жаль, пролог до поствоєнної політичної турбулентності. І це те, що може стати одним з головних факторів появи «чорних конячок». Зараз у нас є час, щоб зробити аудит нашої корупції й зрозуміти, чому антикорупційна система не діє. Між іншим, тут міжнародники можуть допомогти та навіть підтримати нововведення. Але ми продовжуємо жити в стані футбольних фанатів для яких важливіше побитися з ворогом ніж визнати, що твоя команда просто погано грає. А відтак ми прирікаємо себе на нові протести», - підсумовує Вадим Денисенко.
Водночас українська дипломатка, ексзаступниця міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Лана Зеркаль робить наступний акцент: «Успішних демократичних країн, що стало розвиваються, не так багато. І всі вони мають три спільні чинники. Перший – еліти пишуть закони для себе та розповсюджують їх дію на інших. Тобто правила однакові для всіх без винятку. Другий – стабільність інститутів не залежить від зміни їхніх очільників. Наприклад, політичні партії та громадські організації створюються не під одну особу. Третій – і насправді ключовий з них – колективний контроль еліт за інструментами насильства. Як це працює в демократичних країнах, ми мали змогу нещодавно переконатися на прикладі президента Південної Кореї Юн Сок Йоля, який під гаслами «захисту від антидержавних сил» намагався ввести в країні воєнний стан, акумулювати контроль над силовими структурами й армією у своїх руках та нівелювати роль парламенту. Результат - імпічмент і звинувачення експрезидента у державній зраді. Так працює судова система та верховенство права, коли політичні еліти дотримуються принципів єдиних правил для всіх та колективного контролю над силовими інструментами. Тоді навіть статус очільника держави не позбавляє тебе від відповідальності перед законом».
Нам може не подобатися продуктивність роботи НАБУ та САП, підкреслює пані Зеркаль, їхні підходи до ведення розслідувань чи кадрової політики, але позбавлення цих органів незалежності не вирішує цих проблем. «Ефективність антикорупційних або будь-яких інших правоохоронних органів, контроль над якими зосереджений в одних руках, має лише один сенс: працювати саме на ці руки. І тоді це вже не про європейські цінності, а про нові українські цінники», - резюмує вона.
Що ж до нового законопроєкту по НАБУ-САП, експерти коментують його досить скептично. Зокрема, Центр законодавчих ініціатив звертає увагу на те, що у новому антикорупційному законодавстві будуть збережені лазівки, зручні для влади, хоча по деяких напрямках влада все ж вирішила відкотитися назад.
«Проєкт Закону, запропонований Президентом України, є компромісом у питанні збереження процесуальної незалежності САП, а також усіх прокурорів (за винятком окремих негативних інструментів). Ним скасовуються всі обмеження процесуальної незалежності САП, внесені Законом № 4555-ІХ. Проте він посягає на інституційну незалежність (самостійність) НАБУ та САП шляхом впровадження постійних перевірок на поліграфі з боку СБУ або за методологією СБУ. Загалом ці перевірки стосуються всіх органів правопорядку та прокуратури.
Підстави для проведення невідкладних обшуків (без ухвали слідчого судді) повертаються в первинну редакцію норми КПК України.
При цьому негативні положення щодо кадрових питань в прокуратурі не скасовуються. Так, до прокуратури можна буде і надалі добирати людей поза конкурсом (всупереч стандартам ЄС), а також звільняти їх у разі ліквідації, реорганізації органу прокуратури (всупереч Рішенню КСУ №-р11(ІІ)/2024)», - зазначає в своїх висновках Центр законодавчих ініціатив.
Автор: Тетяна Мішина
