Попри те, що повномасштабна війна з РФ триває вже четвертий рік поспіль, офіційний Київ не припиняє зафіксований на конституційному рівні рух до Європейського Союзу. Про те, чому цей шлях не встелений пелюстками троянд – далі в матеріалі.
Наступного тижня Україна звернеться до Європейського Союзу (ЄС) з проханням ухвалити нові масштабні заходи для ізоляції Росії – включно з арештом активів, запровадженням вторинних санкцій проти покупців російської нафти та змінами в процедурі голосування за санкції.
«Український уряд планує представити ЄС Білу книгу з пропозиціями радикальнішої санкційної політики блоку щодо Росії. Серед ключових рекомендацій – арешт російських активів з подальшою передачею їх Україні, запровадження вторинних санкцій проти покупців російської нафти, зокрема іноземних компаній, які допомагають Кремлю обходити чинні обмеження. Ці вторинні санкції можуть вдарити по ключових покупцях російської нафти, таких як Індія та Китай. Цей крок вважається безпрецедентним для Європи, яка досі утримувалася від подібної жорсткої позиції», - повідомляє Reuters.
За інформацією агентства, у 40-сторінковому документі, який має бути передано усім 27 країнам-членам ЄС, ключовий акцент робиться на потребі зайняти «більш агресивну і незалежну позицію» у санкційній політиці. Приміром, пропонується змінити правила ухвалення рішень щодо санкцій, перейшовши від принципу одностайності до голосування більшістю, аби уникнути блокування рішень окремими країнами.
Вельми і вельми показово, що Біла книга також містить «чорну мітку» для Білого дому, яка полягає в критичній оцінці поточної політики Вашингтону. Зокрема, в документі констатується, що адміністрація Трампа «фактично вийшла з процесу координації міжнародних санкційних зусиль».
«Сьогодні Вашингтон фактично припинив участь майже у всіх міжурядових платформах із санкцій та експортного контролю. США призупинили участь у моніторингу дотримання цінових обмежень на російську нафту, розпустили федеральну цільову групу, яка займалася переслідуванням порушників санкцій, і перевели значну кількість експертів з питань санкцій до інших підрозділів. Невизначеність щодо позиції США сповільнила темпи економічних контрзаходів і багатосторонньої координації, але це не повинно спонукати Європейський Союз послабити санкційний тиск. Навпаки, це повинно стимулювати ЄС взяти на себе провідну роль у цьому напрямку», - йдеться у Білій книзі.
І хоча ЄС не здатен повністю компенсувати санкційний вплив Сполучених Штатів через домінування долара у світовій торгівлі, експерти вважають, що непохитна позиція Європи зможе стримати повернення інвесторів до Росії навіть за умов ослаблення тиску з боку США. «Європа має набагато більше козирів, ніж ви можете собі уявити», - цитує Reuters аналітика з питань російської енергетики в Центрі Девіса в Гарварді Крейга Кеннеді.
Як відомо, після телефонної розмови з Путіним у понеділок, 19 травня, президент США Дональд Трамп відмовився запроваджувати нові санкції проти РФ, фактично зруйнувавши надії європейських лідерів і України, які місяцями вмовляли його посилити тиск на країну-агресорку. У вівторок, 20 травня, ЄС і Великобританія, не дочекавшись рішучих дій господаря Овального кабінету все одно запровадили додаткові санкції проти Росії, заявивши, що вони все ще сподіваються, що Вашингтон приєднається до них.
Схваливши санкційний антиросійський пакет, ЄС, як то кажуть, не відходячи від каси, розпочав роботу над новим, вже 18 за ліком пакетом антиросійських рестрикцій, який крім російських банків, може містити обмеження проти банків держав, що не є членами Євросоюзу, але які підтримують російську оборонну промисловість та армію.
Активно працюючи на санкційній ниві, європейці паралельно розробляють альтернативний сценарій проведення переговорів про вступ України до ЄС в обхід Угорщини, прем’єр якої Віктор Орбан систематично блокує рішення клубу, що стосуються, зокрема, і євро перспектив Києва. За даними ЗМІ, перші кроки в реалізації цього обхідного треку вже зроблені, хоча офіційно про це воліють не повідомляти. Між тим за неофіційною інформацією ключова частина альтернативного плану, яку в Брюсселі називають «паралельними переговорами», ще попереду. Її запуск може відбутися у серпні-вересні, якщо дипломатичні зусилля переконати відверто проросійського Орбана виявляться марними.
Якщо говорити гранично лаконічно, то суть обхідної ідеї Євросоюзу полягає у використанні гнучкості права ЄС. Тобто там, де одностайність не є обов’язковою, Київ зможе продовжувати технічні та юридичні кроки до членства. А там, де згода всіх членів потрібна – 26 країн ЄС (усі, окрім офіційного Будапешту) будуть вести з Україною «паралельні переговори», що будуть за можливості синхронізовані з перемовинами з Молдовою, щоби зберегти враження, ніби пакетне об’єднання цих сусідніх держав зберігається. Ключова ідея так званих паралельних переговорів полягає у тому, щоби згодом, коли позиція Угорщини відносно європерспектив України зміниться – Київ міг в оперативному порядку надолужити час, а з ним і інтеграційні можливості.
Взагалі, слід зазначити, що постійне підігрування угорської влади Кремлю призвело до того, що ця країна-член ЄС де-факто стала ізгоєм у євро таборі. Євросоюз повсякчас змушений використовувати усі можливі і неможливі процедурні шпаринки, аби привести прем’єра Орбана до тями, змусивши діяти відповідно до ситуації і, зрештою, керуючись здоровим глуздом, а не хворобливою залежністю від Путіна та його режиму.
У цьому контексті слід зауважити, що вже наступного вівторка, 27 травня, на засіданні Ради ЄС із загальних питань (General Affairs Council), яке відбудеться в Брюсселі, буде обговорена можливість застосування до Угорщини статті 7 Договору про Європейський Союз, яка дозволяє позбавити державу права голосу в ЄС, якщо існує ризик серйозного порушення нею цінностей, на яких заснований блок.
Після того, як у травні 2024 року Брюссель закрив аналогічну справу проти Польщі, Угорщина наразі є єдиною державою ЄС, проти якої запущено санкційну процедуру, згідно зі статтею 7 договору про Євросоюз. Нещодавно міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна розповідав, що Євросоюз «впритул наближається» до позбавлення Угорщини права голосу в Раді ЄС через систематичне блокування нею рішень щодо Росії.
Таким чином, як бачимо, навіть вельми забюрократизований Євросоюз намагається діяти гнучко і адекватно ситуації, яка де-факто виключає гру бодай одного члена єврозбірної на полі агресора, тоді як уся інша команда цілком закономірно підтримує жертву в обличчі України.
Автор: Тетяна Мішина
