Ігор Корж - засновник ГО «Європейський шлях України» спеціально для ForUA.
Президентські вибори в Румунії не завершилися політичним землетрусом, як це дехто очікував. І це є вкрай важливим моментом, оскільки перегони не змінили баланс сил в Східній Європі – що, враховуючи проросійські анклави у вигляді влади Угорщини та Словаччини, є дуже важливим результатом.
Загалом, недооцінювати значення цих виборів на ситуацію в Європі було б помилкою. Останні події в Румунії вписуються у значно більшу гру між Росією та Заходом, у якій навіть локальні тактичні зміни здатні позначитись на довгостроковій геополітичній картині. Програш проросійського кандидата на президентських виборах у Румунії, лідера ультраправої партії AUR Джорджа Сіміона показав, що європейський вектор лишається пріоритетним для одного з найважливіших партнерів України.
Пройдемося по ключових моментах.
Присутність проросійського дискурсу в Румунії
Виборам, які завершилися перемогою незалежного кандидата і мера Бухареста Нікушора Дана, передувало чимало подій. Упродовж останніх шести місяців президентські вибори в Румунії перетворилися на один із найскладніших політичних процесів у сучасній історії країни. Цей період був позначений скасуванням виборів, забороною участі Джорджеску через підозри у зовнішньому втручанні з боку Росії.
Врешті лідер ультраправої партії AUR Джордж Сіміон, отримав 46,4% голосів, чого не вистачило для перемоги. Але політична криза продемонструвала, що попри членство в ЄС та НАТО, Румунія не є повністю імунною до впливу кремлівських наративів. У країні досить успішно діють сили, які, прямо чи опосередковано, транслюють тези, що резонують з риторикою РФ: недовіра до Брюсселя, скепсис щодо підтримки України, фокус на «суверенітеті» та «традиційних цінностях».
Ці гравці не завжди є агентами впливу Кремля у прямому розумінні, але їхня риторика працює в унісон із логікою Путіна: розколоти ЄС, послабити НАТО, ізолювати Україну.
Стратегічна роль Румунії в Європі
Чому перемога Нікушора Дана є вкрай важливо для всіх. Для початку треба спростувати міф, який давно точиться в певних «навколоекспертних» колах щодо того, що Румунія, мовляв, периферійний гравець, який зосереджений на своїй містечковій внутрішній політиці.
Це неправда. Румунія є значущою силою – як в політичному, так і військовому плані. Почнемо з того, що саме Румунія є опорою східного флангу НАТО, з виходом до Чорного моря, яке стало ключовою зоною нинішньому протистоянні між РФ та Україною (читай ширше – Заходом). Автоматично – це один з рубіжів оборони усієї Європи.
Для України Румунія це не лише просто сусід. Ця країна має чудові можливості для логістичної підтримки України, і на початку повномасштабної війни ми це добре побачили. А є ще багато того про що не напишеш…
Якщо додати до цього той факт, що Бухарест є потужним гравцем (із культурним і політичним проєвропейським впливом) в Молдові, то ми отримуємо фактор, без якого уявити цей регіон видається неможливим. Усе це робить стабільність Румунії критично важливою для Заходу — і, відповідно, пріоритетною мішенню для Росії.
Вибори як інструмент «гібридної війни»
Росія давно використовує демократичні вибори в Європі як інструмент впливу. І далеко не лише в Румунії. Цілі Кремля варіюються в залежності від ситуації: посилення скепсису щодо НАТО, зниження підтримки України, делегітимізація національних урядів, стимулювання протестного електорату.
У Румунії також робилися ставки на кандидатів, які озвучують подібні тези. Їх поразка — це не лише електоральний факт, а і стратегічний прорахунок Москви, яка сподівалась на поступову зміну політичного ландшафту країни зсередини.
Наслідки поразки Кремля на румунському «фронті»
Підтвердження прозахідного курсу. Румунія залишається надійним партнером у рамках НАТО і ЄС, що гарантує подальшу підтримку України, включно з логістикою, безпековими рішеннями та гуманітарною допомогою. Зберігається потенціал для посилення регіональної кооперації. Так, без Румунії неможливо було б уявити собі перспективи міжнародної економічної ініціативи «Тримор’я», яка здатна в майбутньому перерости і в оборонний формат.
Втрата інерції для проросійських наративів. Цей програш деморалізує політичні сили, що орієнтовані на Кремль, не лише в Румунії, а й у Молдові, Болгарії та інших країнах, де також точиться боротьба між проросійськими та прозахідними силами.
Символічна поразка Кремля. У риториці Москви останніх місяців дедалі більше апеляцій до «втоми Заходу». Але такі вибори демонструють: навіть попри економічний тиск, безпекові виклики та політичну фрагментацію, європейські виборці не втратили стратегічної орієнтації.
Консолідація євроатлантичного простору. У момент, коли деякі країни Західної Європи демонструють «втомлену підтримку» України, Румунія залишається відповідальним, стабільним і важливим союзником.
Короткі висновки
На перший погляд, загалом вимальовується райдужна картина. Але треба розуміти, що поразка проросійського кандидата хоч і стала чітким дзвінком для Кремля, але не стала катастрофою.
Тим не менш, ми маємо тактичну поразку у зусиллях РФ впливати на виборчі процеси в Східній Європі, а також удар по кремлівському наративу про «розчарований Захід», який «відвертається від України».
Також програш проросійського кандидата в Румунії стабілізує східне крило НАТО, хоча «під» кремлівським впливом залишаються Угорщина та Словаччина. Також восени очікуються парламентські вибори в Молдові, де Кремль сподівається на перемогу. З іншого боку, консолідована, проєвропейська Румунія, яка зберігає вплив на Кишинів, навряд чи дасть шанс Москві переламати там ситуацію.
Після поразки в Бухаресті Кремль буде вимушений переорієнтувати свої зусилля на інші точки напруги в Європі. І втрата одного з потенційних плацдармів — це завжди привід для перегляду тактики. Тим не менш, перемога Нікушора Дана — нагадування для Заходу, що єдність усе ще працює. І дає надію на те, що у Путіна не зможуть просунутися далі.
