Широко анонсована на ранок-обід-вечір четверга, 15 травня, зустріч у Стамбулі української та російської делегацій так і не відбулася. Проте навіть подальші контакти безпосередньо Києва та Москви зовсім не означають реального просування на шляху до мирного врегулювання. Деталі – далі в матеріалі.
Витримавши непристойно довгу для цивілізованого дипломатичного світу паузу, в ніч на четвер, 15 травня, Путін, фактично відкинув пропозицію Володимира Зеленського про зустріч на найвищому - президентському рівні у Стамбулі. Натомість він затвердив склад делегації на переговори з Україною у Туреччині, главою якої став його помічник Володимир Мединський.
Взагалі, склад путінської делегації просто вражає, і ось чому. Отже, 54-річний Мединський – уродженець міста Сміла Черкаської області. В Москві проживає з початку 1980-х. Депутат Держдуми РФ кількох скликань. З 2012 по 2020 рік обіймав посаду міністра культури Росії. Невдовзі після відставки був призначений на позицію помічника президента РФ. Паралельно Мединський є першим секретарем Союзу письменників Росії і псевдоісториком, головною фішкою якого є відоме російсько-імперське «побєдобєсіє» в усіх його найгірших вимірах та проявах. У березні 2022-го Мединський продемонстрував у соцмережах публічну підтримку російського вторгнення в Україну, порізавши банківські картки Visa та MasterCard та виклавши з них літери Z та V, які стали символами путінської «СВО».
Мединський очолював російську делегацію на перемовинах між Києвом та Москвою в 2022 році. Тоді, нагадаємо, відбулося два перемовні раунди (28 лютого та 3 березня) після безрезультатного завершення яких голова росделегації заявив, що українська сторона «на щастя, не отримала тих результатів, на які розраховувала».
Разом із Мединським у складні делегації до Туреччини прибув і Михайло Галузін, заступник міністра закордонних справ РФ. Посаду заступника глави росМЗС Галузін займає з листопада 2022-го. Він є фаховим дипломатом, який перебуває на дипслужбі ще з далекого 1983 року. За цей час займав різні посади в центральному апараті російського МЗС та за кордоном, зокрема, був послом РФ у Японії та Індонезії. Крім того, працював у посольствах Сербії, Чорногорії, Північної Македонії та Болгарії. Наразі у статусі заступника Лаврова Галузін курує напрямок взаємовідносин з країнами СНД. Втім за неофіційною інформацією так званих ліберальних росЗМІ, Галузін відповідає за інформаційно-культурну «інтеграцію» окупованих РФ українських територій в російський просвітницький простір. Опозиційні рос медіа називають Галузіна «яструбом» МЗС РФ, який є прихильником проведення лінії агресивної дипломатії. Сам же Галузін неодноразово заявляв, що Україна давно «втратила суверенітет» через «згубний» вплив Заходу.
Ще одним членом делегації РФ у Стамбулі став заступник міністра оборони РФ Олександр Фомін. На позиції заступника глави росМіноборони Фомін знаходиться з 2017 року. У МО РФ цей російський генерал курує міжнародне військове співробітництво та контракти на постачання зброї. Фомін має певний досвід переговорів, зокрема з країнами Близького Сходу та Африки. Однак перемовини за його безпосередньою участю аж до повномасштабного вторгнення стосувалися виключно військових поставок. Зокрема, у 2021 році, згідно з повідомленнями західних ЗМІ, Фомін намагався продати Туреччині системи ППО С-400. У 2022 році Фомін, як і Мединський також входив до складу російської делегації, яка вела перемовини з Україною. Саме він понад три роки тому заявляв, що Росія у якості «жесту доброї волі» відступає з Чернігівської та Київської областей. Через публічну підтримку російського вторгнення в Україну, Фомін знаходиться під персональними санкціями Великобританії, Австралії, Нової Зеландії та України. І тільки 30 жовтня 2024 року Фомін був включений до санкційного списку США.
Ну, і, як то кажуть, вишенька на торті – останній член делегації РФ – начальник головного управління Генштабу Збройних сил РФ Ігор Костюков. 64-річний Костюков є начальником головного управління російського Генштабу з грудня 2018 року. Де-юре Костюкова вважають організатором численних кремлівських спецоперацій за кордоном. В грудні 2016-го Костюкова, якого росЗМІ називають не лише куратором найсекретніших завдань Путіна, а й противагою щодо демонополізації впливу ФСБ-керівництва, включено до списку санкцій США у зв’язку з «діями з підриву демократії в Cполучених Штатах». 20 вересня 2018 року включено до списку санкцій США за втручання в американські вибори 2016 року.
В 2019-му Рада ЄС із закордонних справ ввела санкції проти Костюкова як відповідальної особи за зберігання, перевезення та застосування отруйної речовини «Новичок» в Солсбері, яким, нагадаємо, було отруєно колишнього співробітника ФСБ РФ Литвиненка.
Через вторгнення Росії в Україну Костюкова внесено до списків санкцій Канади, Австралії, Японії та Нової Зеландії. На початку вторгнення РФ у 2022 році російський Фонд боротьби з корупцією (ФБК), очолюваний нині покійним Олексієм Навальним, вніс Костюкова до списку найбільш запеклих розпалювачів російсько-української війни з пропозицією введення проти нього жорстких міжнародних санкцій.
Таким чином, як бачимо, Путін не те, що сам не поїхав до Стамбула, а й відправив туди людей третього-четвертого ешелону, вплив яких знаходиться на рівні нижче плінтуса, зате бажання продовжувати війну просто зашкалює.
Втім, попри відмову Путіна взяти безпосередню участь в мирних перемовинах у Туреччині, до Анкари таки прибув український президент, який спочатку назвав делегацію РФ «бутафорською», але після кількагодинних переговорів з президентом Туреччини увімкнув таки представникам України зелене світло для перемовин з росіянами. Зокрема, Володимир Зеленський зазначив, що делегація на чолі з міністром оборони України Рустемом Умєровим відправиться з Анкари до Стамбула, щоб зустрітися з російською стороною. Поряд з тим глава держави наголосив, що склад російської делегації у Стамбулі свідчить про «несерйозне ставлення» Кремля до переговорів, «оскільки там немає нікого, хто насправді ухвалює рішення в РФ». Висловивши сумнів в продуктивних результатах переговорів, президент зізнався у сподіваннях, що росіяни «продемонструють хоч щось».
«Питання навіть не в рівні делегації. Там все логічно: ті ж люди середньої ланки, переважно підсанкційні, що брали участь у Стамбулі-1 + напрям СНД (натяк чіткий) + гуманітарні проблеми (з якого переляку?!). Це – пастка.
Цілі росіян цілком зрозумілі: звести нанівець реальні змістовні переговори, перекинути м’яч на поле опонента, пролонгувати Стамбул-1 у Стамбул-2 та легалізувати капітуляційні вимоги зі всіма наслідками і зробити відповідну картинку, особливо для одного конкретного глядача. Росіяни надалі затягуватимуть максимально різні зустрічі, щоб виграти час і ефективність наступу.
У цьому Стамбулі (насправді красиве древнє чудове місто) як пороблено... Треба змінювати локацію», - зазначає колишній посол України у США Валерій Чалий.
Дійсно, якщо подивитися на «турецькі» заяви Мединського, стане цілком очевидно, що росіяни рухаються саме у окресленій дипломатом парадигмі. Зокрема, очільник російської делегації Володимир Мединський заявив, що його переговорна група налаштована на «пошук можливих розв’язок і точок дотику для встановлення довгострокового миру», однак перед цим необхідно усунути «базові першопричини конфлікту». Це власне і є незамасковане прагнення Кремля пролонгувати Стамбул-1 у Стамбул-2. Для Києва цілком зрозуміло, що ця гра - ні про що, але Україна змушена демонструвати геополітичний конструктивізм з тим аби не «побити горщики» з ключовим посередником в обличчі Трампа, бо це надто дорого в усіх сенсах може коштувати.
