Під час першого за останні 10 років візиту лідера КНР до Вашингтона Сі Цзіньпін та Дональд Трамп назвали свої країни провідними світовими державами і закликали одна одну до співпраці та чесної конкуренції. Про те, у якому контексті на перемовинах лунала тема російсько-української війни – далі в матеріалі For.UA.
Лідер КНР цими днями вперше за багато років побував з кількаденним візитом у Сполучених Штатах. Президент Трамп разом із дружиною Меланією особисто зустрів Сі Цзіньпіна біля червоної килимової доріжки на об’єднаній базі Ендрюс у штаті Меріленд. Востаннє подібні почесті були надані папі Франциску у 2015-му під час президентства Барака Обами. А до того в далекому 1962 році президент Джон Кеннеді зустрічав так прем’єр-міністра Великобританії Гарольда Макміллана.
У четвер, 24 вересня китайський лідер прибув до Білого дому, де спостерігав за церемонією за участю військових, яка відбулася у Рожевому саду неподалік резиденції американських президентів. Перед тим, як піти на переговори, Трамп і Сі виступили із заявами. При цьому промова президента США була дещо коротшою за виступ китайського гостя.
«Між мною та головою Сі встановилася дружба, справді прекрасна дружба, побудована на взаємоповазі та життєво важливих інтересах наших народів», - сказав Трамп.
Натомість Сі зробив наступний акцент: «Китай і США неодмінно матимуть вигоду зі співпраці і обидві країни втратять від конфронтації. Нам не потрібно уникати розмов про конкуренцію, але наша конкуренція має бути здоровою і не виходити за певні межі. Це має бути гонка, в якій обидві сторони намагаються наздогнати одна одну, а не боротьба, де хтось виграє чи програє».
Китайський лідер також додав, що його країна та США зобов’язані підтримувати між собою добрі стосунки, оскільки від цього залежить доля світу: «В умовах змін, що відбуваються в сучасному світі, Китаю та США як двом провідним державам, дуже важливо взяти на себе історичну відповідальність за прогрес і розвиток людства».
Вельми цікавий момент: під час візиту до США Сі Цзіньпін вдався до так званої панда-дипломатії - практики, коли Пекін надає панд зоопаркам різних країн, з якими він прагне підтримувати по-особливому хороші відносини. Сі Цзіньпін особисто повідомив, що найближчими днями в зоопарку Атланти оселяться дві панди з Китаю.
Західні медіа констатують, що помпа, з якою проходить нинішній візит китайського лідера до США, перевершила всі інші поїздки до Вашингтона іноземних лідерів під час другого президентського терміну Дональда Трампа.
Втім, ясна річ, що Україну у контексті нинішньої комунікації на найвищому рівні по лінії США-КНР цікавить одне ключове питання, а саме припинення російсько-української війни. Власне напередодні зустрічі Трампа і Сі президент Зеленський на полях Генасамблеї ООН у Нью-Йорку мав перемовини віч-на-віч з очільником Білого дому, за підсумками яких розповів, що попросив американського візаві підняти питання війни у розмові з очільником КНР, «який має серйозний вплив на Путіна».
Про те, що Трамп та Сі Цзіньпін «обмінялися думками» щодо ситуації в Україні, на Близькому Сході та Корейському півострові повідомляє видання The Washington Post з посиланням на офіційне повідомлення китайського уряду. Жодної конкретики при цьому не наводиться, однак за великим рахунком це є досить звичною комунікаційною практикою китайської влади.
Між тим оцінки вітчизняних експертів щодо ймовірної подальшої ролі та ваги КНР в плані вірогідного мирного врегулювання по Україні дещо різняться.
Приміром, політолог, керівник аналітичного центру «Ділова столиця» Вадим Денисенко констатує наступне: «Україна на переговорах (Трампа і Сі – Ред.) згадувалася побіжно, чого і слід було чекати. В цілому українська зовнішня політика зараз викликає дуже багато запитань без відповідей. От просто для розуміння: як можна в один день просити Трампа, щоб той поговорив з лідером Китаю про тиск на РФ і відразу ж в інтервʼю WSJ сказати про китайські дрони, які випробовуються в Україні? Складається відчуття, що права рука не знає, що робить ліва».
Під дещо іншим кутом критикує українських політиків президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар: «Черговий приступ сінофілії і найвищого її прояву Сі-філії спостерігається у нас одночасно у владі й опозиції. Після зустрічі з Трампом у Нью-Йорку 22 вересня Зеленський заявив, що запропонував йому залучити голову КНР Сі Дзіньпіна до дипломатичних зусиль із завершення війни, оскільки китайський лідер має вплив на Путіна. В унісон президенту головний зовнішньополітичний радник Порошенка Єлісєєв твердить, що критично важливо залучати Китай до дипломатичного процесу, необхідно, аби поряд із діалогом Вашингтона й Пекіна активнішими стали й прямі контакти між Києвом та Пекіном. Усі ці заклинання, сподівання, уповання на Пекін, на великого Сі - справляють враження пекінобожевілля українського істеблішменту. Китай, звісно, може вплинути на Росію, Сі на Путіна, і він здійснює цей вплив. І наслідок цього впливу – триваюча 13-й рік агресія проти України. Навіщо Пекіну змінювати алгоритм впливу на Росію, коли Китай отримує максимальні вигоди, зокрема по нафті та газу, який є для Китаю в 1,5-2 рази дешевшим за європейську ціну. А ще є семикратне зростання китайського автомобільного експорту до РФ, перетворення юаня на домінуючу валюту російської зовнішньої торгівлі. Тобто Китай отримує не лише дешеві ресурси. Він захопив ринок збуту, отримав валютний вплив, доступ до російської сировини та сухопутний канал енергопостачання».
«Отже, мрії Пекіну наразі збуваються. Чому він має від цього відмовлятися? Тим більше, що США як глобальний гегемон на наших очах стрімко деградують. Сі-філітики часто полюбляють говорити, що Китай підтримує територіальну цілісність України. Однак, прямої заяви Сі Цзіньпіна або Ван Ї типу: «Китай підтримує територіальну цілісність України в міжнародно визнаних кордонах 1991 року, включно з Кримом» ви ніде не знайдете. Як і називання хоча б іноді «української кризи» агресією Росії проти України. Понад те, в 2015 році саме Китай допоміг Росії енергетично привʼязати окупований український Крим до території агресора. Китайські фірми за вказівкою Пекіна швидко спорудили підводний енергоміст під Керченською протокою», - наголошує Михайло Гончар.
Принагідно він нагадує і про те, що з початку «СВО» єдина телефонна розмова Сі та Зеленського мала місце у квітні 2023 року, в той час як Путін і лідер КНР мали 6 звичайних телефонних розмов, тричі окремі переговори у форматі відеоконференції і 10 особистих двосторонніх зустрічей.
«Якщо додати зустріч Путіна і Сі в Пекіні 4 лютого 2022 року, безпосередньо перед вторгненням, коли вони проголосили «партнерство без меж», кількість їхніх особистих зустрічей із початку 2022 року становитиме 11. З Зеленським жодної особистої зустрічі навіть на полях міжнародних форумів. Взагалі, іноді дрібниці більш красномовні, аніж потоки дипломатичного словоблуддя, а Китай у серпні збільшив імпорт нафти з РФ на 41%. Додатковий допінг для Путіна від Сі», - резюмує Михайло Гончар, недвозначно натякаючи на те, що офіційний Пекін геть не зацікавлений у тому, аби російсько-українська війна завершилася.
Загалом, більшість експертів схиляються до думки, що змусити зупинити свою «СВО» Путіна можуть подальші успіхи ЗСУ та відчутне падіння російської економіки. Щодо останньої компоненти, то як випливає з оприлюдненого у четвер, 24 вересня проєкту держбюджету РФ, російський уряд планує нове підвищення податків у 2027-2029 роках, щоб підтримувати військові витрати на тлі дефіциту кошторису та погіршення стану економіки. Зокрема, Мінфін РФ пропонує підвищити податки на надприбутки металургійних і хімічних компаній, а також оподаткування транскордонної електронної торгівлі.
Окремо планується збільшити податки на так звані пасивні доходи громадян - інвестиції в цінні папери, продаж майна та відсотки за депозитами. За оцінкою російської влади, зміни можуть зачепити близько 4 млн мешканців країни-агресорки.
Прогноз інфляції за підсумками 2026-го у РФ також підвищили з 5,2% до 6,8%. Reuters з цього приводу зазначає, що коригування відбулося після серії ударів України по НПЗ, які спричинили дефіцит пального та зростання цін.
Тобто, якби Путін і його посіпаки не надували б щоки, розповідаючи байки про те, що українські «далекобійні санкції» не працюють, сухі факти, зокрема, бюджетні показники, свідчать геть про зворотне. Так, звісно ж можна, щоправда без жодних завищених очікувань сподіватися на ймовірний вплив на путінську Росію Трампа, Сі та їх обох разом узятих, але нам, як то кажуть, своє робить.
Автор: Тетяна Мішина
