На хвилі претензій до Голови НБУ Андрія Пишного щодо пральні, влаштованої в Sense Bank, ручного регулювання фінмону та закликів до його відставки, хочеться звернути увагу народних депутатів та уряду на забуту, але дуже красиву та надприбуткову банківську схему імені Андрія Григоровича з депозитними сертифікатами НБУ.
Не будем вкотре розповідати, як НБУ задарма сплачує банкам по депсертифікатах шалені суми. Про це в мережі все давно розкладено на молекули.
Сьогодні ми про інше.
Про те, що безризиковий інструмент гарантованого збагачення банків, побудований НБУ виключно на вимиванні державного бюджету та ваших податках.
Це для армії коштів немає. А для наближених до НБУ фінансистів є завжди.
Тому, коли ви вчергове прочитаєте, що банківська галузь встановила в умовах війни черговий рекорд дохідності, знайте. В цій перемозі є і ваша частка податків.
Але почнемо ми з протилежного боку.
Щоб покривати дірку в бюджеті, Мінфін випускає облігації (ОВДП).
Ці облігації реалізуються на ринку (до речі, пересічні українці теж активно їх купують), а отримані з цього кошти Мінфін спрямовує на покриття дефіциту казни.
НБУ теж приймає активну участь у купівлі ОВДП та від початку вторгнення тримає в облігаціях близько 670 мільярдів гривень. Це дуже багато та складає десь 30% від усього об’єму ОВДМ, випущеного Мінфіном.
Але ОВДП – це не благодійність. Мінфін сплачує по них відсотки, які на фоні інших варіантів збереження заощаджень виглядають дуже привабливо.
Враховуючи обсяг вкладень НБУ, у 2025 році Мінфін сплатив йому процентний дохід по ОВДП на суму 85,3 млрд грн.
Ця сума складає 6,6% від усіх податків України за 2025 рік, зібраних податковою (1,246 трильйона грн).
Проте, здається, що нічого крамольного тут немає. Скільки б Нацбанк не заробив – всі свої прибутки він перераховує назад у бюджет.
Але саме тут і починається найцікавіше.
Починаються депозитні сертифікати НБУ.
У тому ж 2025 році НБУ витратив 81,98 млрд грн на виплати банкам за депозитними сертифікатами (інструмент із штучно завищеною дохідністю до 18,5%, куди банки просто паркують вільні гроші), що складає 96,1% доходів НБУ від ОВДП.
Тобто виплачені Мінфіном з бюджету кошти НБУ, замість повернення в казну, майже в повному обсязі фактично перетекли у комерційний банківський сектор.
Сумарно за період 2022–2025 років НБУ виплатив банкам за цією схемою 291,8 млрд грн, отримавши приблизно таку ж суму від Мінфіну з бюджету.
Виглядає як перекачування коштів транзитом з бюджету до комерційних банків.
Ці виплати і стали одним зі стовпів шаленого зростання прибутковості банківської галузі від початку війни. Жодна галузь не демонструє такого зростання прибутків.
Так, чистий прибуток банків:
2022 - 24,7 млрд грн.
2023 - 86,5 млрд.
2024 - 91 млрд.
2025 - 126,8 млрд.
Але окрім суто самої схеми є й інші проблеми, до яких призводить ця історія.
У нормальних умовах банки мають кредитувати бізнес та населення, стимулюючи економічне зростання.
Але навіщо кредитувати реальний сектор, аналізувати ризики і шукати надійних позичальників, якщо можна просто віддати вільну ліквідність у Нацбанк і гарантовано отримувати надвідсотки з бюджету?
Результат цієї політики в цифрах:
Загальні активи банківської системи становлять 4,3 трлн грн.
З них загальний обсяг реального кредитування економіки - лише 1,2 трлн грн.
Поспілкуйтеся з бізнесом «на землі», наскільки реально сьогодні отримати кредит. Особливо в наближених до фронту регіонах.
Банківська система перетворилася на закритий клуб, який «пилососить» гроші з ринку і безпечно паркує їх у НБУ, ігноруючи потреби воюючої економіки.
Можна було б припустити, що ці надприбутки осідають хоча б у державних банках і згодом повернуться до бюджету у вигляді дивідендів.
Але статистика інша. 64,2% отриманого доходу за депсертифікатами припадає на банки з приватним та іноземним капіталом. Серед них - установи, що належать відомим вітчизняним олігархічним групам.
Фактично, за сприяння керівництва НБУ на чолі з Андрієм Пишним, працює безперебійний конвеєр.
Податкова ледве збирає кошти на армію (800 млрд грн за 7 місяців 2026 року), а Нацбанк, використовуючи ОВДП, «вимиває» велику частку від цих податків на користь приватного капіталу через депсертифікати.
При цьому у 2025, в рік рекордних прибутків банків, Нацбанк пролобіював неприйняття 50% податку на прибутки банків. Такий тариф діяв у 2023, 2024 та буде у 2026. Але у 2025 його збили, давши банкам можливість зафіксувати «здобутки».
І тут виникає системне питання.
Чому в умовах рекордної фінансової діри держава продовжує дотувати банківський сектор, гарантуючи йому мільярдні надприбутки за рахунок інструментів, які не створюють жодної доданої вартості для країни?
Зараз ми спостерігаємо класичну приватизацію прибутків і націоналізацію збитків.
В умовах уваги Парламенту та Уряду до сумнівної діяльності НБУ, Фінмоніторингу та банківських установ, ситуація вимагає жорсткого аудиту цієї моделі, інакше ми й далі будемо фінансувати банківські рекорди ціною державного боргу.
Автор: Тетяна Андрійко
