Країна-агресорка Росія не виключає поїздки Путіна на саміт G20 до Маямі на грудневу зустріч світових лідерів під головуванням США. Про те, чому на п’ятому році повномасштабної війни незмінний очільник Кремля повертається на геополітичну арену – далі в матеріалі ForUA.
Путінська Росія візьме «активну участь» у саміті лідерів G20, який пройде 14–15 грудня у Маямі, заявив напередодні в інтерв’ю роспропагандисту Зарубіну речник Кремля Пєсков. «Президент Путін може поїхати до Маямі як член країни «двадцятки», може не поїхати, може поїхати інший російський представник. Це питання наразі обговорюється. Але в будь-якому випадку Російська Федерація буде на належному рівні представлена на цьому саміті», - зазначив «голос» Путіна.
Практично синхронно пролунала заява заступника глави росМЗС Панкіна, який підкреслив, що « в нас є запрошення до участі на найвищому рівні на саміті G20». В перекладі з дипломатичної мови це означає, що країна-господарка прийдешнього саміту G20 - США – запросила Путіна на цей представницький захід.
Між тим, за даними The Washington Post, «офіційне запрошення в Москву поки не було направлене, але Росія як член G20 дійсно буде запрошена до участі у зустрічах на рівні лідерів». За словами високопоставленого представника Білого дому, якого цитує видання, політичне рішення вже ухвалено і «Дональд Трамп дав чітко зрозуміти, що участь Росії у всіх зустрічах G20 лише вітається».
До речі, коментуючи днями «кризу» у відносинах Росії та Заходу, яка почалася з прийнятого в 2014 році рішення президента Обами невдовзі після анексії Криму виключити Росію з G8, Трамп розкритикував свого попередника: «Цілком зрозуміло, що Путін був дуже ображений цим».
Інформація про запрошення Путіна на зустріч G20 до Маямі викликала дуже дивну реакцію з боку деяких євролідерів. Приміром, очільниця італійського уряду Джорджа Мелоні, коментуючи можливу участь Путіна у саміті «двадцятки», висловила думку про те, що Європа чекає від Росії кроків щодо деескалації відносин із Заходом, але ініціатива має належати РФ. Тобто, покладаючи головну відповідальність за кризу у відносинах із Заходом на путінську Росію, прем’єр-міністр Італії при цьому не виступила проти участі Путіна в саміті G20, а де-факто закликала до діалогу з РФ.
«Систематичні заяви російської сторони про готовність взяти активну участь у саміті G20 у Маямі і збереження можливості участі в ньому особисто Путіна неодмінно стануть серйозним ударом по позиціях групи західних лідерів, які після початку повномасштабної російсько-української війни робили усе задля міжнародної ізоляції Москви», - констатує Politicо, додаючи при цьому, що запрошення лідерів Росії та Китаю на саміт G20 до Маямі є кроком, який цілком вписується в загальну логіку зовнішньої політики США при президентстві Трампа, котрий сам зробив перший рух на зустріч «ізгою Путіну», провівши з ним саміт у Анкориджі та зустрічаючи його там біля трапу літака червоною доріжкою і військовими почестями.
Cлід зазначити, що перша ластівка розколу в західних елітних колах прилетіла на грудневому саміті Євросоюзу у 2025-му, коли до групи прихильників відновлення прямого діалогу з путінською Росією (яка до цього включала Угорщину і Словаччину), несподівано приєдналися Франція, Італія та Бельгія. Ба більше – президент Франції Макрон навіть направив до Москви свого зовнішньополітичного радника Емманюеля Бонна. Поряд з тим Німеччина, керівники інститутів ЄС, а також Великобританія та Канада цю позицію розкритикували та заявили про необхідність і надалі дотримуватись політики бойкоту Росії.
Цілком очевидно, що в контексті саміту «двадцятки» з новою силою спалахнуть дискусійні пристрасті щодо цього питання, а це апріорі грає на руку Кремлю.
Тим часом про те, що НАТО розглядає можливість припинення практики проведення щорічних самітів агентству Reuters повідомили шість співрозмовників.
Частота проведення самітів НАТО змінювалася протягом 77-річної історії Альянсу, але його лідери збираються щоліта з 2021 року і цього року зустрінуться в столиці Туреччини Анкарі 7 та 8 липня. Однак, за словами співрозмовників агентства, деякі члени наполягають на тому, щоб «уповільнити темп».
Один дипломат зазначив, що саміт 2027 року, який має відбутися в Албанії, ймовірно, пройде восени, а НАТО розглядає можливість взагалі не проводити саміт у 2028 році – році президентських виборів у США та останньому повному календарному році перебування Трампа на посаді.
Інший дипломат зазначив, що деякі країни наполягають на проведення самітів кожні два роки, додавши, що рішення ще не ухвалено й останнє слово залишається за генеральним секретарем Марком Рютте. Два джерела згадали Трампа як один із дестабілізаційних факторів, але декілька зазначили, що тут грають роль ширші міркування. «Краще мати менше самітів, ніж погані саміти. У нас і так є чим зайнятися, ми знаємо, що маємо робити», – сказав один із них.
В даному контексті зазначимо, що днями низка західних медіа писала про те, що у Трампа створили список «неслухняних» країн НАТО, яким він нібито хоче помститися. Згодом у ЗМІ потрапили деталі нібито листа Пентагону з варіантами таких заходів, де, серед іншого, пропонують «вигнати Іспанію з НАТО» – що, втім, юридично неможливо через принцип одностайності рішень в Альянсі.
Повертаючись до ставлення США до путінської Росії варто зауважити, що наразі США стали менш готовими до потенційного протистояння з Росією та Китаєм через високу витрату озброєнь проти Ірану. Про це пише The New York Times (NYT).
З початку ударів наприкінці лютого Штати витратили близько 1100 своїх малопомітних крилатих ракет великої дальності, створених для війни з Китаєм, що близько до загальної кількості, що залишалася в арсеналах США. Військові випустили понад 1000 крилатих ракет Tomahawk, що приблизно в 10 разів перевищує кількість, яку закуповують щорічно. Пентагон використав у війні понад 1200 ракет-перехоплювачів Patriot за ціною понад 4 мільйони доларів за штуку, а також понад 1000 ракет наземного базування Precision Strike та ATACMS, у результаті запаси впали до тривожно низького рівня.
Це змусило Пентагон спішно перекидати бомби, ракети та інше обладнання на Близький Схід із командувань в Азії та Європі. Наразі Штати шукають способи розширення виробництва для поповнення дефіциту.
Принагідно зазначається, що витрати США на війну з Іраном склали від $ 28 до 35 мільярдів, або трохи менше мільярда доларів на день.
«За нинішніх темпів виробництва відновлення того, що ми витратили, може тривати роки», — заявив у коментарі NYT сенатор Джек Рід, високопоставлений демократ у Комітеті збройних сил. Наслідки цієї війни світ відчує вже влітку, додав він.
Автор: Тетяна Мішина
