62-а Мюнхенська безпекова конференція відкриється у прийдешню п’ятницю, 13 лютого, в умовах глибокого розколу як між Сполученими Штатами та їх європейськими союзниками по НАТО, так і між самими європейськими гравцями. Про те, які виклики постали перед Заходом і чи вдасться йому їх здолати – далі в матеріалі ForUA.
Наразі не визначено, коли саме президенти Зеленський та Трамп поставлять підписи під мирною угодою, але мир в Україні «близький, як ніколи раніше», заявив у вівторок, 10 лютого, посол Сполучених Штатів при НАТО Метью Вітакер.
«Я продовжую це повторювати, бо не лише вірю в це, а й дуже уважно стежу за тим, що відбувається на переговорах. Я вважаю, що ми близькі до миру в Україні як ніколи раніше. Я переконаний, що нам слід продовжувати молитися за мир, але водночас дбати про те, щоб Україна й надалі отримувала через PURL (програма надання Києву американського озброєння за кошти євросоюзників – членів НАТО – Ред.) та інші ініціативи все необхідне для самозахисту», – зауважив дипломат.
Саме Метью Вітакер дав старт жвавому дискурсу між союзниками по обидва боки Атлантики напередодні відкриття Мюнхенської конференції з безпеки, розкритикувавши європейців за те, що вони багато говорять і мало роблять. «Мама і тато все ще разом», - заявив пан Вітакер, описуючи відносини США та європейських союзників як сім’ю, в якій батьки поки не розлучаються. «Ви, як і раніше, відмінні союзники, наші зв’язки, як і раніше, міцні. Ми просто очікуємо, що ви робитимете більше», — продовжив він. Як випливало з його виступу, офіційний Вашингтон не приймає в поведінці європейських союзників жодних самостійних ініціатив, чи це питання Гренландії, чи ідея створення європейської армії.
Зауважимо, що у Мюнхенській конференції-2026, яку відкриє канцлер ФРН Фрідріх Мерц, візьмуть участь понад 60 глав держав та урядів, понад 65 міністрів закордонних справ та 30 міністрів оборони. Американська делегація, очолювана держсекретарем США Марко Рубіо, буде однією з найчисельніших — до її складу увійдуть високопосадовці з кількох міністерств, понад 50 членів Конгресу, мер Бостона та губернатори Мічигану і Каліфорнії.
В цьому контексті вельми і вельми показово, що в рамках свого європейського турне напередодні безпекової конференції у Мюнхені держсекретар США Марко Рубіо відвідує Угорщину та Словаччину — дві країни, які, в тому числі у питаннях безпеки пливуть проти спільно європейської течії, підіграючи повсякчас путінській Росії.
Окремо варто зазначити, що окрім вищенаведених гранично жорстких заяв Метью Вітакера ще одним свідченням наростаючої напруги у таборі західних союзників стала і оприлюднена напередодні відкриття Мюнхенської конференції доповідь групи її експертів. «У багатьох західних суспільствах беруть гору політичні сили, які надають перевагу реформам кардинальної зміни курсу. Світ вступив у фазу політики стінобитної кулі», - наголошується в дослідженні. На думку експертів Мюнхена, «зараз на порядку денному стоїть всеосяжна руйнація, а не обережні реформи та коригування політики». Загалом, документ перенасичений реально апокаліптичними оцінками/прогнозами і це, вважають експерти з одного боку невипадково, з іншої сторони – небезпідставно.
«Мюнхенська конференція поза всяким сумнівом буде напруженою. У світі зараз відбувається дуже багато: чи то Близький Схід, чи то Україна — напруженість всюди. Тож, безперечно, на нас чекають надзвичайно серйозні дискусії»,— наголосила напередодні в інтерв’ю Eurоnews голова європейської дипломатії Кая Каллас. Також колишня прем’єрка Естонії зробила несподіваний крок назустріч трампівській адміністрації, відхрестившись від ідеї створення спільної європейської армії: «Кожна європейська країна має свою армію, а 23 країни також є частиною структур НАТО. Тому я не можу уявити, що країни ЄС створять окрему європейську армію. Це повинні бути ті окремі армії, які вже існують». Ідею спільноєвропейської армії – такого собі аналога НАТО в межах ЄС, зазначимо, активно просуває президентка Європейської комісії (ЄК) Урсула фон дер Ляєн.
Власне на тлі таких фундаментальних розбіжностей в баченні спільно безпекового «даху», голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер запропонував свою концепцію зміцнення альянсу західних союзників, виступивши за активнішу участь Європи в системі ядерного стримування НАТО. Зокрема, на думку пана Ішингера, особливу роль у цьому може зіграти Німеччина, якщо вона візьме на себе роль будівельника мостів між Європою та США. Окрім того, на його переконання, Франція та Великобританія могли б зробити значно більший внесок, ніж раніше в ядерну парасольку НАТО, яка досі тримається переважно на США. Між тим президент Франції Емманюель Макрон у вівторок, 10 лютого заявив, що Дональд Трамп і його адміністрація прагнуть «розчленовувати» Європу, тож на примирення між союзниками з питань безпеки та економіки не слід розраховувати.
«Дискусія «Так/Ні» всередині Європи, яка активізувалася після Давосу (Гренландії, «Ради миру» Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції. Що закономірно. Маю на увазі дві лінії, які усе чіткіше проявляються всередині Європи: одна орієнтована на якомога довше збереження співпраці із США, і уникання казати Трампу «ні», інша - на відхід від спілкування у daddy-style, і можливість заперечень. Цьогоріч традиційна доповідь напередодні Мюнхенської безпекової конференції має назву «У стані руйнування». Звісно, ця тенденція стосується процесів загалом у світі, коли руйнування наявних інституцій і правил дедалі частіше переважає над поступовими реформами та корекцією політик. Але значна увага приділяється саме Європі, тим викликам та трансформаціям, які повʼязані зі змінами у трансатлантичній взаємодії. Констатується, що ера, в якій Європа могла покладатися на США як на беззаперечного гаранта безпеки, закінчилася, і подальше зволікання з рішеннями може залишити континент у сірій зоні між конкуруючими сферами впливу та поступово підірвати його здатність самостійно формувати власне майбутнє», - підкреслює політологиня Олеся Яхно.
«Ну, що ж, подивимося. Можливо, цього Мюнхена на конференції увага буде прикута саме до промов європейських лідерів, коли уже необхідне «алаверди» не лише на минулорічну промову Венса, яка тоді стала для багатьох європейців шокуючою, а на реалії, які стають все більш реальними. «Стан руйнування», зафіксований у доповіді, вимагає зібраності та бачення. Тому повторюсь, показовими будуть виступи європейських лідерів», - констатує експертка.
Водночас очільник Інституту світової політики Віктор Шлінчак робить наступний акцент: «Два роки тому Гілларі Клінтон у кулуарах Мюнхенської конференції з безпеки перекинулась зі мною кількома фразами про очікування від потенційного приходу Дональда Трампа до влади. Вона не стримувалась в оцінках. Тоді я сприймав її слова, м’яко кажучи, як гіперболізовані. Зрозуміло - до влади рвався представник конкуруючої партії. Але дійсність, яку приніс Трамп у світову політику після свого повернення, справді вражає. За кілька днів Мюнхен знову прийматиме світових лідерів. Сполучені Штати цього разу представлятиме не Джей Ді Венс, а Марко Рубіо - нинішній керівник Держдепартаменту, і, здається, єдиний в команді Трампа, хто ще не погрожував Європі. Читаючи репорт Мюнхенської конференції з безпеки, який подається перед початком заходу, я зловив себе на думці, що чорт забирай, Клінтон виявилася значно ближчою до істини, ніж хотілося б. Її слова про неминучий хаос у міждержавних відносинах у разі перемоги Трампа сьогодні вже не звучать як перебільшення - ми всі це бачимо».
Наголосивши на тому, що один із найболючіших висновків звіту – це оцінка трансформації ролі Сполучених Штатів, експерт підсумував: «Країна (США – Ред.), що десятиліттями задавала правила гри, дедалі відкритіше від них відмовляється. Фактично Вашингтон із гаранта порядку перетворюється на одного з його головних руйнівників. Союзники дедалі частіше замислюються не над спільними цілями, а над тим, як мінімізувати ризики від рішень Вашингтона. Такий підхід підриває сам фундамент західної єдності. Маємо великий ризик скотитися до світу ситуативних угод, цинічних домовленостей і короткострокових інтересів без жодних спільних рамок. На мою думку, цей звіт перед Мюнхеном-2026 навіть не про кризу, яку можна «пережити», а про справжню фіксацію зламу епохи. Старі правила вже не працюють, а нові ще навіть не сформульовані. І коли це станеться, в якій перспективі - невідомо. Бо ми ще навіть не пройшли, можливо, найкризовіші часи цього століття. Тепер, на жаль, я розумію, чому Гілларі Клінтон була настільки роздратована потенційним другим приходом Трампа. Просто два роки тому в це геополітичне цунамі навіть не хотілося вірити, не те, що передбачати його наслідки».
Автор: Тетяна Мішина
