Точки дотику у процесі встановленя миру в Україні шукали цими днями у столиці Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ) делегації з Києва, Вашингтону та Москви. Про що, окрім першого у 2026 році обміну полоненими, вдалося домовитися делегаціям в Абу-Дабі – далі в матеріалі ForUA.
Під час спільного брифінгу з прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском, який перебував у Києві з офіційним візитом у четвер, 5 лютого, Володимир Зеленський прокоментував результати нових дипломатичних перемовин між представниками України, США і РФ в Абу-Дабі.
Вельми показово, що саме цей кейс глава держави коментував тоді, коли українську столицю розривали звуки повітряної тривоги. Нинішній господар Банкової з урахуванням цього, вирішив зімпровізувати: «Якщо звучить зараз тривога – значить про закінчення війни не домовилися… Але є сьогодні обмін – 157 людей повернулися додому, тому потрібно піднімати питання наступних обмінів і групи про це говорять. Домовилися, що буде наступна зустріч найближчим часом. Важливо, що процес іде, хочеться більш швидких результатів».
«Якщо наступна зустріч є, значить є шанс щодо продовження діалогу, який, безумовно, дуже хочеться, щоб привів до закінчення війни», – додав Зеленський. За його словами, переговори «безумовно, непрості, але «Україна була й буде максимально конструктивною».
«Ми маємо закінчити цю війну реально – надійними гарантіями безпеки для України. Це гарантії для всього регіону. І найголовніше – у Росії не має бути жодної винагороди за агресію. Війна має закінчитися так, щоб у Росії не було бажання знову починати цю агресію проти України чи проти інших держав Європи», – резюмував Володимир Зеленський.
Окрім першого у поточному році обміну полоненими, за підсумками дводенної зустрічі в у столиці Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ) стало також відомо про поновлення між США та Росією військового діалогу на високому рівні. Як принагідно нагадали у Європейському командуванні Збройних сил США, канал комунікації був закритий восени 2021 року, незадовго до початку путінської «СВО» в Україні. Натомість акцентується, що відновлення контакту, забезпечить постійну співпрацю між військовими, позаяк сторони «продовжують наполегливо працювати над досягненням тривалого миру». Деякі експерти, між тим, вважають, що такий крок грає на користь країні-агресорці, позаяк її ізоляція по цій лінії з боку США була чітким і недвозначним сигналом усім країнам. Втім, поряд з цим деякі аналітики припускають, що насправді такий крок Вашингтону може бути пов’язаним з активізацією США довкола Ірану, а не з російсько-українською війною.
До речі, її – війни – РФ проти суверенної України близьке закінчення побачив президент Трамп. Зокрема, нинішній господар Овального кабінету заявив, що сторони практично досягли врегулювання. «Ми дуже напружено працюємо над тим, щоб покласти край цій війні. Ми майже досягли цього. Якщо у вас немає сили, досягти миру дуже важко, а у нас є сила»,- сказав очільник Білого дому під час виступу на молитовному сніданку у Вашингтоні вже після завершення перемовин в Абу-Дабі, які, нагадаємо, тривали впродовж 4-5 лютого.
Поряд з тим, дисонує з трампівською позицією оцінка поточного моменту з боку держсекретаря США. Так, Марко Рубіо, коментуючи тристоронні контакти в столиці ОАЕ, розповів про хороші й погані новини з цього приводу. За його словами, хорошою новиною є те, що «список нерозв’язаних питань», який існував між Україною та Росією, «істотно скоротився». Водночас погана новина полягає у тому, що питання, які залишилися, є найскладнішими, «а тим часом війна триває».
«Все, що я можу сказати з цього приводу, це те, що ми вкладаємо в цю справу значну кількість часу та енергії на дуже високому рівні. І ми будемо продовжувати робити все, що в наших силах, щоб домогтися прориву», — підсумував очільник американського зовнішньополітичного відомства.
Задавшись питанням про те, чому Україні критично важливо продовжити малорезультативні переговори в Абу-Дабі, політолог Вадим Денисенко констатує: «Поки переговори йдуть про все, крім територій. І вийти з них означатиме вистрілити собі в ногу. Логіку переговорів ми можемо звести до формули 19+1. Є 20 пунктів, так званого мирного плану, і їх розділили на 19 (все) та 1 (території). Точно така логіка була в переговорах Україна-США, між іншим. І зараз йдуть переговори про ці умовні 19 пунктів. Путін, як ми всі розуміємо, не хоче результативних переговорів, але його так чи інакше втягнули в цю гру. І він змушений буде на перших етапах демонструвати конструктив. Перший результат цього конструктиву - звільнення полонених. Без цих переговорів звільнення могло б і не відбутися».
На переконання експерта, логіка Путіна - тягнути час і не посваритися з Трампом. «Саме тому, перший етап цих переговорів, зокрема перші кілька місяців, будуть, в цілому, конструктивними. Далі все буде залежати, перш за все, від зовнішнього тиску на РФ», - прогнозує політолог.
Власне до безпосередніх елементів такого тиску експерт відносить реальні обмеження танкерного флоту; низьку ціну на нафту, а також перемовини по лінії США-Китай. «При цьому на перемовини я покладаю все менше надій по одній простій причині: ми втратили рік, який можна було б потратити на налагодження стосунків з Китаєм. І тепер марно сподіватися, що українське питання піднімуть за нас і без нас. Щодо часових рамок, то для Трампа край важливо закінчити все це в липні, хоча критичною точкою є 1 жовтня (місяць до виборів). Загалом, на жаль, у нас немає інших варіантів ніж йти в ці переговори. І головна задача зараз, як би це дивно не звучало, робити все від себе залежне, щоб росіяни змушені були йти на діалог. Поки це головна стратегія, альтернативи якій просто не існує», - підсумовує Вадим Денисенко.
Водночас його колега по експертному цеху Володимир Фесенко робить наступний акцент: «Неофіційні і неформальні, а тим більше таємні домовленості, а також короткочасні функціональні «перемир’я» не дають сталого і надійного результату. Про це свідчить не тільки історія з нинішнім «енергетичним перемир’ям», а й спроба, яка була в березні минулого року, коли американці домовились про припинення вогню по об’єктах енергетики окремо з росіянами і окремо з нами. Але те «перемир’я» не було узгоджено і формалізовано в спільному документі, однаковому для України і Росії. І все швидко провалилось, тому що росіяни почали маніпулювати умовами тієї «угоди», висуваючи додаткові вимоги. В зв’язку з цим ще один важливий урок саме для американців. Коли американські переговорники, особливо сам Трамп, починають йти на відчутні поступки росіянам, висловлювати їм компліменти і позитивні оцінки, тоді в Кремлі нахабніють і починають висувати ультиматуми. Позитивна оцінка, яку дав Трамп діям Путіна щодо «енергетичного перемир’я» відразу негативно вплинула на переговорний процес в Абу-Дабі. Росія почала вимагати не лише виведення українських військ з Донбасу, а й визнання російського статусу Донбасу. Звісно, що це остаточно заводить переговорний процес в глухий кут. В адміністрації Трампа колись мають зрозуміти, що загравання з росіянами – це шлях до провалу мирних переговорів».
Коментуючи дводенні перемовини в Абу-Дабі, очільник Інституту світової політики Віктор Шлінчак проводить вельми цікаві, але гранично влучні паралелі. Нагадавши про те, що де-факто усі три сторони перемовного марафону в столиці ОАЕ після його закінчення говорили про «конструктив», експерт додав: «Колись я описував і навіть викладав у соцмережі фото і відео виходу на паркет своєї доньки. В танцях теж є свої правила - ти повинен танцювати і посміхатися навіть тоді, коли травми і ти в наколінниках, чи коли пальці стерті вщент (а як у випадку зі Стефанією вона мала ще й стрес-перелом). Але танцювати треба до фіналу, без сліз і без жодних натяків на біль. Бо на тебе дивляться судді. Не дай Боже показати слабкість! Тут я бачу те ж саме. Ми в ситуації, коли просто не можемо показати свої болі. Вони (рускі і США) в ситуації, коли не можуть продемонструвати вульгарність. Але загалом всім все зрозуміло».
Резюмуючи, Віктор Шлінчак зазначив, що наразі у дипломатичному треку ми рухаємося по траєкторії комети, яка все ще має шанс впасти не на нашу територію.
Автор: Тетяна Мішина
