Доктор фізико-математичних наук, професор, перший віцепрезидент Академії наук вищої школи України Максим Стріха повідомив, що 6 грудня відбулася щорічна конференція Академії наук вищої школи України – заснованої 27 листопада 1992 р. всеукраїнської громадської наукової організації, що об’єднує майже 500 провідних учених, докторів наук і професорів, які представляють усі галузі знань та всі університетські центри держави.
На цій конференції вчені звернулися до науково-освітянської спільноти, органів влади, засобів масової інформації, всього українського суспільства. Їхнє звернення починається словами: “Батьківщина в небезпеці!”.
Це гасло часів Великої французької революції як ніколи актуальне для нашого сьогодення. Попри імітацію “переговорного процесу”, ворог не змінив свого задекларованого наміру усунути “першопричину конфлікту”, якою для нього фактично є існування демократичної незалежної України та окремої української нації.
Попри неймовірний героїзм українських захисників, кільце фронтів поволі, але неухильно стискається.
Війна України проти збройної російської агресії триває вже майже 12 років. Однак у відносному тилу продовжується “майже мирне життя”: українське суспільство переважно толерантно ставиться до “ухилянтів” – осіб, які відверто нехтують своїм конституційним обов’язком із захисту суверенітету і територіальної цілісності України (стаття 17 Конституції України); некомпетентні політики далі ухвалюють рішення, виходячи не з потреб дня, а з міркувань збільшення електоральної підтримки на якихось гіпотетичних майбутніх виборах; а злочинці-корупціонери високого рівня далі мародерять на всьому, включно з потоками міжнародної допомоги, що надходить в Україну.
АН вищої школи України у своєму зверненні заявляє: ми маємо шанс забезпечити наше національне виживання й тривання, тільки здійснивши мобілізацію всіх сил українського суспільства. Доба розслабленості й некомпетентних популістських рішень повинна залишитися в минулому.
Згідно з висновками всіх без винятку провідних військових експертів, головною причиною скрутної ситуації на фронтах є кількаразова перевага супротивника в особовому складі на тлі недоукомплектованості українських підрозділів через проблеми з мобілізацією.
- За таких умов відверто помилковим (щоб не сказати більше) виглядало урядове рішення про дозвіл на виїзд за кордон молодим людям віком від 18 до 22 років.
Ученим невідомі точні цифри людей цієї вікової категорії, які перетнули кордон. Але прохання канцлера Німеччини Фрідріха Мерца до президента України Володимира Зеленського захистити Європу від напливу молодих українців свідчить: ці цифри є значними. Це підтверджують і гострі проблеми, які виникли на українському ринку праці, а також явище, з яким зіштовхнулися останнім часом викладачі провідних ЗВО: упродовж минулих тижнів державу залишило до третини хлопців з окремих напрямків STEM-підготовки на першому році магістратури (це – саме та вікова група, для якої “вікно можливостей” невдовзі закривається).
Раніше в українському законодавстві існувало поняття “строкової служби”, яку проходили юнаки віком 18-22 років. Однак його було замінено на інститут “базової військової підготовки”, котру мають здобути молоді люди віком від 18 до 25 років. Після рішення про дозвіл виїзду за кордон молодим людям віком від 18 до 22 років кількість осіб, що її пройде, значно зменшиться.
Базова військова підготовка є фундаментом мобілізаційного ресурсу. За висновком військових експертів, брак мобілізаційного ресурсу внаслідок такого рішення буде критично відчутним вже у 2027-2028 роках. Отже, це рішення було прийнято без дослідження його впливу на мобілізаційний потенціал.
Тому АН ВШ України вимагає
- негайно скасувати помилкове рішення про дозвіл на безперешкодний виїзд за кордон молодим людям віком від 18 до 22 років.
Понад те, з огляду на масову практику відправляти за кордон на навчання 17-річних юнаків, яка існувала останніми роками, учені пропонують на час дії воєнного стану обмежити виїзд за кордон юнаків віком від 14 років.
Вони відповідально заявляють: національна система здатна дати їм якісну професійно-технічну та вищу освіту з усіх потрібних нині для суспільства напрямків, а наш ринок праці гостро потребує трудового потенціалу цих молодих людей.
Така пропозиція цілком корелюється із законодавством і не суперечить міжнародним зобов’язанням України, які дозволяють обмеження свободи пересування у період надзвичайного стану чи надзвичайно ситуації в державі. Так, Стаття 4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права встановлює:
“Під час надзвичайного становища в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою і про наявність якого офіційно оголошується, держави-учасниці цього Пакту можуть вживати заходів на відступ від своїх зобов’язань за цим Пактом…”.
Таке саме положення містить і Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Стаття 15):
“Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов’язань за цією Конвенцією…”.
Академія наук Вищої школи України також закликає до якнайшвидшого перегляду мобілізаційного віку в бік його зниження принаймні до 23 років. Без такого складного і непопулярного рішення обійтися, з огляду на складну ситуацію на фронтах, зараз не вдасться.
Має бути й вжито заходів для реального переслідування й покарання “ухилянтів” та дезертирів, число яких робиться загрозливим. Суспільство повинно зрозуміти: воно живе в умовах воєнного часу, коли діють особливі правила й норми, зумовлені потребами жорстокої боротьби за національне виживання.
Але всі перелічені вище конче необхідні кроки не будуть дійовими в разі, якщо паралельно не здійснити рішучого очищення влади від корупціонерів і просто від некомпетентних та випадкових людей. Правилом має стати призначення на відповідальні посади фахівців, що мають за собою реальні професійні та управлінські здобутки, пройшли дієву систему добору й оцінювання.
Перебування в міністерських кріслах людей без профільної освіти й досвіду роботи у відповідній сфері має бути абсолютно виключене, адже, як показує практика, такі випадки є нічим іншим, як прикриттям для здійснення різних корупційних “схем”. Має бути рішуче покарано корупціонерів, починаючи з найвищих владних кабінетів.
Задля переходу від тактичних метань наосліп до продуманої стратегії дій на середньострокову перспективу має бути якнайшвидше розроблено й здійснено заходи для переведення суспільства на воєнні рейки, з огляду на можливість ще тривалого збройного протистояння з підступним ворогом (поки що немає жодних ознак того, що російське керівництво реально збирається завершувати війну інакше, аніж на умовах повного знищення України).
Україна має декілька прикладів для наслідування: від Британії 1940 року до Ізраїлю кількох останніх десятиліть. Має, зокрема, бути забезпечено режим найбільшого сприяння для наукових розробок та інноваційних впроваджень для забезпечення національної оборони та стійкості в усіх сферах знань – природничих, медико-біологічних, технічних та соціогуманітарних.
Має здійснюватися попередня якісна наукова експертиза всіх основних ухвалюваних державних рішень (за наявності такої експертизи ми не мали б масової втечі молоді за кордон та інших провалів). Академія наук вищої школи готова взяти якнайактивнішу участь у такій експертній роботі.
Учені закликають усіх політиків сприйняти як даність: сьогодні вони не мають права діяти з огляду на власні електоральні перспективи. Адже в разі, якщо ми не вистоїмо, цих перспектив точно не буде. Потрібно зосередити зусилля нехай на болісних, непопулярних, але на потрібних саме сьогодні державницьких рішеннях.
Вінстон Черчіль, який не боявся цього робити, змушений був залишити резиденцію на Давнінг-стріт 10 відразу після Перемоги в найкривавішій для людства війні. Проте через 5 років він ще повернувся до влади, а головне – він, зберігши країну за надзвичайно тяжких умов, зумів навіки забезпечити собі гідне місце в національній історії.
Учені окремо звертаються до ЗМІ: сьогодні ваша місія є особливо відповідальною. Донесення до громадян правди, непримиренна боротьба з негативними виявами, які загрожують сьогодні основам національної безпеки, водночас не повинне створювати почуття озлобленості й невіри в майбутнє України.
Ухвалений документ завершується зверненням до всіх наших співгромадян: доля судила нам жити в трагічний, жорстокий і визначальний для нашого майбутнього національного буття час. Справжніми гарантами нашого національного виживання можуть стати не західні столиці, а тільки згуртоване й сконсолідоване українське суспільство. Від того, як кожен виконає сьогодні покладену на нього місію, залежатиме, чи існуватиме Україна завтра. Будьмо ж гідні наших сьогоднішніх завдань!
На фото: відомий журналіст Ярослав Шапочка, який загинув на фронті
Автор: Богдан Моримух
