На зустрічі між президентом України Володимиром Зеленським та президентом США Дональдом Трампом у Вашингтоні обговорювалися питання надання Україні далекобійної зброї, зокрема крилатих ракет типу Tomahawk, питання посилення протиповітряної оборони, а також дипломатичні перспективи зупинки війни з Росією.
Українська сторона наполягала на тому, що володіє тисячами дронів і готова запропонувати їх США в обмін на Tomahawk'i - як елемент спільної оборонної стратегії. Трамп із своєї сторони гнув іншу лінію: він заявив, що сподівається завершити війну без застосування Tomahawk.
У коментарях для преси він зазначив у своєму дещо абсурдистському стилі: “We’re going to be talking about Tomahawks. We’d much rather have them not need Tomahawks” (Ми будемо говорити про Томагавки. Ми б набагато краще хотіли, щоб вони не потребували Томагавки).
Таким чином, з самого початку було видно, що Трамп не розглядав передачу Tomahawk як безумовну чи першочергову.
Як Трамп сприймає Зеленського
Як партнера - але з обережністю. Трамп назвав Зеленського “дуже сильним лідером” після зустрічі. Це - своєрідний комплімент, але за ним ховається не стільки віра у великі кроки, скільки готовність до діалогу - за умови, що Україна не робитиме кроків, які суперечать інтересам США. Він визнає потреби України, але чітко ставить рамки.
Як сторону, яка потребує контролю. Під час зустрічі Трамп наголосив на тому, що передача Tomahawk може стати «небезпечною ескалацією», і що США мають «власні запаси», які не можна ігнорувати. Таким чином Зеленський для Трампа - не просто борець за свободу, а актор, якого треба спрямовувати, контролювати і зважено оцінювати.
Як фігуру в ширшій грі з Росією. Трамп не сприймає Зеленського виключно як українського лідера; він бачить в ньому елемент більшої дипломатичної конструкції - зокрема зустрічі з Владіміром Путіним, яку сам Трамп планує. Для Трампа Зеленський - одна зі сторін, але не обов’язково він центральний герой сценарію: контроль за Росією і діалог з Путіним ідуть поруч.
Основні підсумки переговорів
Справжнього документу чи зобов’язання щодо поставки Tomahawk не було узгоджено. Зеленський після зустрічі сказав, що прориву «на сьогодні» нема.
Трамп чітко поставив умову: перш ніж давати далекобійну зброю, потрібно переконатися, як вона буде використовуватись, щоб уникнути «другий фронт» чи ескалації.
Зеленський наголошував на тому, що рішення має включати «гарантії безпеки» для України та продовження підтримки «до остаточної перемоги». Символічно важливим є те, що зустріч відбулась на тлі анонсованого саміту Трамп-Путін у Будапешті: це створює тиск на Україну бути готовою до ширшої переговорної гри, де її інтереси можуть бути одними із багатьох.
Трамп не приховує, що вважає Tomahawk не лише військовим, а й політичним рішенням - яке може спричинити значну ескалацію. Він прямо сказав, що «би волів, щоб вони не були потрібні». У його риториці присутня подвійна лінія: з одного боку - підтримка України, з іншого - бажання не виходити за межі того, що США готові робити самостійно. Передача таких ракет - це не лише військова допомога, а фактично стратегічне рішення, до якого він не готовий.
Зеленський пропонував обмін - українські дрони за американські ракети. Трамп зазначив, що «вони (дрони) гарні», але не підтвердив, що цей обмін може бути рівноцінним. Сам факт, що Трамп вже планує зустріч з Путіним - означає, що він дивиться на українське питання в контексті з Росією, і передача Tomahawk може ускладнити або зрушити цю композицію. Іншими словами: США не хочуть бути “втягнуті” більше, ніж вони самі готові.
Переговори між Зеленським і Трампом показали, що хоча Київ намагається проломити бар’єр у вигляді відмови США від поставки Tomahawk - риторика президента США все ще зберігає значну обережність.
Зеленський, звісно, демонструє готовність вийти на новий рівень співпраці (дрони, спільні виробництва, гарантії безпеки), але Трамп ставить рамки: підтримка буде, але не за будь-яку ціну і не на умовах повної свободи дій України.
Вибір місця майбутньої зустрічі Трамп-Путін - Будапешт - нагадав про Будапештський меморандум, порушення якого Росією у 2014 році стало початком великої агресії проти України. Це немов підкреслило: доля України в більш широкій грі між США і Росією, де вона - не головний гравець. Але це також підкреслює перевагу Путіна, який символічно принижує Трампа самим вибором цього місця.
Отже, якщо коротко: Трамп сприймає Зеленського як партнера, але з значною часткою стратегічного скепсису. Він не обіцяє Tomahawk, але не виключає можливості - але лише за умов, що Україна входить у більший пакет узгоджень із США та, опосередковано, з Росією.
Автор: Богдан Моримух
