Нове дослідження, проведене вченими з Університету Дьюка, виявило тісний зв'язок між підвищеним рівнем стресу, який переживають діти, та несприятливими наслідками для їхнього здоров'я у подальшому житті. Результати, опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, вперше використали кількісні та вимірювані показники здоров'я з плином часу, щоб більш чітко показати, як стрес у ранньому віці впливає на фізіологію.
Співавтор дослідження, Герман Понцер, професор еволюційної антропології та глобального здоров’я Університету Дьюка, наголосив на давній гіпотезі, яка тепер отримала кількісне підтвердження.
«У нас давно, принаймні з 80-х років, існує ідея, що коли діти стикаються з негараздами в житті, це впливає на те, як працює їхній організм, не лише психологічно, а й фізіологічно. Це проникає під шкіру і втілюється в тому, як ваш організм справляється зі стресом», — зазначив Понцер.
Алостатичне навантаження як мірило зносу організму
Дослідники сфокусувалися на алостатичному навантаженні (АЛ) — показнику, що відображає «знос» організму, спричинений хронічним стресом. Аналізуючи біомаркери, такі як антитіла до С-реактивного білка (маркер запалення), вірус Епштейна-Барр, індекс маси тіла та артеріальний тиск, вчені перевірили зв'язок між АЛ у дітей та кардіометаболічним здоров'ям у дорослих.
Провідний автор дослідження, Олена Хінц, докторантка лабораторії Понтцера, використала дані поздовжнього дослідження Великих Димчастих гір (GSMS), яке відстежує психічні розлади у дітей з 1992 року. Аналіз Хінц показав, що рівень стресу у дітей віком від 9 до 11 років виявився прогностичним показником їхнього кардіо- та метаболічного здоров'я в дорослому віці.
Зазвичай дослідження покладаються на спогади дорослих про стрес у дитинстві, але робота Хінц та її колег ґрунтується на кількісних, а не лише якісних, зразках, зібраних протягом тривалого часу.
Бідність як основа стресу
Особистий досвід дорослішання Хінц у сільській громаді Східного Теннессі спонукав її зацікавитися дитячим стресом, особливо в контексті соціально-економічних негараздів.
«Я з сільської місцевості Півдня і маю певне уявлення про те, як виглядає стрес у такому середовищі, з точки зору дитячих негараздів, харчового стресу та фізичного середовища, в якому перебувають діти», – сказала Хінц.
Вона пояснила, що на відміну від гострого стресу, з яким організм справляється за допомогою реакції «бий або біжи», хронічний стрес стає проблемою, коли реакція організму «насправді не вщухає».
Дослідження підкреслює, що бідність часто є джерелом цього хронічного стресу, а стабільний та фінансово забезпечений дім є критично важливим для здорового дитинства. Професор Понцер підсумував: «Діти віком вісім, дев'ять і десять років — те, що з ними відбувається, здається, є прогностичним показником артеріального тиску».
На його думку, боротьба з проблемою потребує системних змін, які виводять громади з бідності.
«Допомагає освіта, професійна підготовка та все інше, що виводить громади з бідності. Це дає людям необхідну допомогу, коли вона їм потрібна... Переконатися, що дитина знає, що на столі буде вечеря та їжа, тому що цей психологічний стрес не є лише психологічним. Він впливає на те, як працює ваш організм», — підкреслив Понцер.
Нагадаймо, раніше ключовий фактор поширення раку підшлункової залози виявили дослідники.
Автор: Галина Роюк
