Військові зусилля України залежать не тільки від мужности та зброї, а й від довіри: довіри власних громадян і західних союзників. Ця довіра зараз під загрозою.
Про це йде мова в матеріалі The Economist.
22 липня Верховна Рада України ухвалила закон, який передає два основні антикорупційні органи країни - НАБУ, що розслідує правопорушення, та САП, що їх переслідує, - під контроль президента. Це не була ініціатива окремих депутатів. Все було організовано на найвищому рівні президентом Володимиром Зеленським і його всесильним керівником адміністрації Андрієм Єрмаком.
Захід несе певну відповідальність за все це. Його лідери обожували Зеленського, чий героїзм змінив початковий хід війни, і це змусило їх заплющити очі на його дедалі довші списки провалів. Новий закон був ухвалений не в вакуумі, а після переслідувань антикорупційних активістів і сумнівного застосування «санкцій», включаючи заморожування активів і заборону на виїзд, проти політичних ворогів уряду, включаючи попередника Зеленського на посаді президента. Друзі України не зробили достатньо, щоб засудити його за такі промахи.
З негідною поспішністю Зеленський підписав новий закон у той самий день, коли він був поданий і ухвалений Радою. Це не тільки поганий закон: це також стратегічна помилка. Він робить Україну більш схожою на ворога, з яким вона бореться, і менш схожою на країну, якою вона прагне стати. Він послаблює моральні аргументи на користь західної солідарности в той час, коли ця солідарність вступає в більш крихку фазу. Якщо президент цінує європейське майбутнє свого народу, він повинен швидко скасувати закон, який він щойно так необачно підписав, перш ніж той вб'є ідею демократичної України, висновує автор матеріалу в The Economist.
Автор: Богдан Моримух
