Одна з найвідоміших пам’яток світової спадщини – Тадж-Махал в Індії – опинилася під серйозною загрозою через водну кризу.
Внаслідок нестачі води, забруднення та виснаження підземних ресурсів страждає не лише річка Ямуна, яка омиває мавзолей, а й сам біломармурова пам’ятка.
Мармуровий фасад жовтіє, утворюються тріщини, зростає вологість у фундаменті, а стан споруди поступово погіршується.
Проблема Тадж-Махалу – не виняток. За останніми даними платформи Aqueduct, 73% усіх наземних об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО – понад 850 назв – вже зазнають серйозних водних ризиків: від посух і нестачі води до повеней та забруднення. Кожна п’ята памʼятка у цьому списку стикається з подвійною загрозою, коли води водночас забагато і замало.
Серед об’єктів, що потерпають:
- Ахварські болота на півдні Іраку – колиска шумерської цивілізації, де вже понад 80% води вилучається на потреби людини. У 2023-му болота пересохли, й десятки тисяч людей залишили домівки.
- Водоспад Вікторія на кордоні Замбії та Зімбабве – в окремі роки майже повністю пересихає, завдаючи удару по екосистемі та електропостачанню регіону.
- Чан-Чан у Перу – найбільше глиняне місто у світі, що руйнується через паводки, пов’язані з Ель-Ніньйо.
- Заповідники на узбережжі Жовтого моря в Китаї – ключовий пункт для 50 млн перелітних птахів, який зникає через підняття рівня моря.
- Венеція в Італії – історичне місто, яке регулярно потерпає від припливів і повеней. Підняття рівня моря та нестабільність захисної системи MOSE загрожують культурній спадщині й повсякденному життю містян.
- Історичний центр Дубровника в Хорватії – регіон із високим ризиком повеней і посух, де через зміну клімату зростає навантаження на водопостачання та інфраструктуру.
- Акрополь в Афінах, Греція – стародавній архітектурний комплекс, що зазнає ерозії через пилові бурі, тривалу спеку й нестачу дощів. Посухи, характерні для регіону, загрожують не лише ландшафту, а й стану пам’ятки.
- Національний парк Ватнайокутль в Ісландії – льодовиковий ландшафт, що втрачає воду через танення криги. Зміна гідрологічного балансу впливає на екосистеми та доступність джерел прісної води.
За інформацією World Resources Institute, особливо високі ризики посухи та повені несуть обʼєктам у Південній Азії, на Близькому Сході, у Північному Китаї та Північній Африці. Це є наслідком зміни клімату, неконтрольованого будівництва дамб і вилучення води з річок.
Автор: Сергій Ваха
