В Україні 7726 релігійних організацій отримали статус критично важливих.
На четвертому році великої війни українська влада визначилася, як діяти з військовозобов’язаними священнослужителями, ідеться в розслідуванні "Главкому". Спочатку Кабінет міністрів вніс цих працівників духовної сфери до постанови, яка передбачає бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час. Це відбулося наприкінці минулого року. Вже у лютому 2025-го Державна служба з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) чіткіше окреслила правила гри.
Отже, на «бронь» можуть претендувати керівники релігійних організацій, яких бачить Єдиний державний реєстр, а також священнослужителі, які працюють в релігійних організаціях на умовах трудового договору «в кількості, що є необхідною для забезпечення належної діяльності релігійних організацій». Ця певна розмитість (відсутність квот на бронювання, як в інших професіях), імовірно, створюватиме у майбутньому простір для можливих маніпуляцій.
Натомість не поталанило релігійним організаціям, афільованим з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена. Простими словами, ідеться про Українську православну церкву Московського патріархату на чолі з митрополитом Онуфрієм. Цю структуру визнано судами такою, що досі не розірвала контакти з Російською православною церквою на чолі з патріархом Кирилом. Держава не надаватиме «броні» служителям Московської церкви (УПЦ МП).
Голова Донецького відділення Української асоціації релігієзнавців Ілля Луковенко підтвердив «Главкому»: на релігійні організації не поширюються норми про 50% заброньованих і зарплатню не менше 20 тис. грн (з грудня 2024 року підприємства, які є критично важливими і бронюють працівників на порталі «Дія», мають підтвердити, що нарахована зарплата кандидатів на бронювання до сплати всіх податків – не менше 20 тис. грн). Тому питання про кількість заброньованих священнослужителів в умовах відсутності лімітів на «бронь» викличе найбільше складнощів на практиці. «Виникає поле для інтерпретації, а якою має бути ця кількість, скільки можна забронювати, а скільки мобілізувати, щоб не страждало «забезпечення належної діяльності релігійних організацій», – ставить питання фахівець. Він додав, що процедура бронювання має відбуватися через «Дію», за списками або заявою в електронній формі, що формує уповноважена особа ДЕСС. Крім цього, перед цим Державна служба з етнополітики та свободи совісті повинна затвердити Порядок бронювання військовозобов’язаних священнослужителів, у тому числі й відповідні необхідні для цього документи.
Як припустив експерт-релігієзнавець Ярослав Коцюба, релігійні організації самі складатимуть списки на бронювання і передаватимуть їх на затвердження. Але саме тут і можуть виникнути труднощі. Бо визначення «священнослужитель», яке запропонувала ДЕСС, має доволі широке трактування.
«Це не лише людина з відповідною богословською освітою, духовним саном, яка здійснює обряди, церемонії, ритуали, але й, яка, наприклад, займається проповідницькою чи місіонерською діяльністю. Хоча зазвичай такі функції – «релігійний промоушн» – сьогодні переважно здійснюють миряни, «низові» члени громад. Ця розмитість у визначенні поняття «священнослужитель» стосується також визначення «уповноважений на виконання/ проведення» тієї чи іншої обрядової або проповідницької діяльності», – наголосив у розмові з «Главкомом» релігієзнавець.
Коцюба впевнений: за цим переліком практично будь-якого парафіянина, працівника та члена релігійної громади можна визначити як «священнослужитель». Якщо це юридично не унормується чіткими критеріями, то релігійні організації можуть перетворитися на легальні структури для уникнення від мобілізації.
