В той час, як офіційний Київ та ключові євро гравці ламають списи довкола мирного врегулювання, сусідні Румунія та Польща обирають президентів, а з ними – вектор своїх держав. Деталі – далі в матеріалі.
Проєвропейський кандидат, мер Бухареста Нікушор Дан переміг на виборах президента Румунії з 53,6%. Опонент Нікушора Дана, ультраправий та відверто проросійський глава «Альянсу за об’єднання румунів» Джордже Сіміон вже визнав свою поразку. За підсумками підрахунку 100% голосів він набрав 46,4%.
Як повідомило румунське видання Hotnews, у неділю в вечорі одразу після того, як стало відомо що перемога мера Бухареста буде неминучою, вулиці міста заповнилися людьми, які скандували ім’я Нікушора Дана та кричали «Росія, не забувай, Румунія не твоя!».
Принагідно зауважимо, що у першому турі, що відбувся 4 травня, Сіміон набрав 40,96% голосів, значно випередивши опонента. За Нікушора Дана тоді проголосувало 20,99% виборців.
Напруга перед другим туром була неабияка, оскільки обидва кандидати демонстрували схожий рівень підтримки. Згідно з опитуванням AtlasIntel, за кожного готові були віддати голоси по 48,2% респондентів. При цьому дослідження CURS фіксувало невелику перевагу Джордже Сіміона – 52% проти 48% у його суперника.
Зростання рівня підтримки Нікушора Дана пояснюється переходом на його бік електорату кандидатів, які не пройшли в другий тур. Насамперед йдеться про прихильників Кріна Антонеску – єдиного кандидата від правлячої коаліції, який поступився меру Бухареста на менш як один відсоток. Після його поразки прем’єр Марчел Чолаку подав у відставку, уряд склав із себе повноваження, а Національна ліберальна партія висловила підтримку пану Дану.
Сіміон у другому турі розраховував на голоси прихильників колишнього прем’єра Віктора Понти, чия кампанія проходила під гаслом «Румунія насамперед».
Потенційна перемога Джордже Сіміона викликала неабияку настороженість у Брюсселі, Кишиневі та певною мірою й у Києві, якому з головою вистачає, м’яко кажучи, проблемних сусідів. Сіміон відкрито виступає за нейтральну позицію Румунії щодо російсько-української війни, тому існували небезпідставні побоювання, що він може зблизитися з Угорщиною та Словаччиною – країнами, які регулярно виступають проти допомоги офіційному Києву. Побоювання посилював той факт, що саме Румунія відіграє ключову роль у логістиці постачань озброєнь в Україну. Крім того, на території Румунії функціонують три авіабази, задіяні у повітряному патрулюванні східних кордонів НАТО, а румунські ВПС навчають українських пілотів управлінню винищувачами F-16. До речі, не далі як у листопаді 2024-го Бухарест передав Києву систему ППО Patriot. F-16.
Слід зазначити, що Джордже Сіміон давно оголошений персоною нон грата в Україні, а також у Кишиневі. Щодо України, то Сіміон, крім відвертого підігрування Кремлю у питаннях російсько-української війни, звинувачував її в утиску етнічних румунів. Понад десять років Сіміон послідовно просуває ідею об’єднання Румунії та Молдови, називаючи останню «штучною державою». До речі, він відкрито і певною мірою навіть фанатично симпатизує президенту США Дональду Трампу та радикальному руху MAGA.
Цілком очевидно, що перемога Нікушора Дана, по-перше, сприятиме стабілізації проєвропейського курсу Румунії та зміцненню її співробітництва з ЄС та НАТО, а по-друге, змусить українців видихнути з полегшенням, з огляду на, передусім, транзитно-логістичну вагу цієї сусідньої країни, від позиції якої залежать західні поставки ЗСУ.
Між тим, як пишуть румунські ЗМІ, після приходу до влади де-юре, мер-технократ максимально зосередиться на продовженні реформ у сфері верховенства права та посиленні антикорупційної політики.
Також у неділю, 18 травня, в сусідній Польщі відбувся перший тур президентських виборів, який не виявив переможця. Другий тур відбудеться 1 червня, і в ньому візьмуть участь кандидати двох провідних політичних сил країни, які набрали найбільше голосів, а це представник від правлячої польської партії «Громадянська коаліція» Рафал Тшасковський (30,8%) та висуванець найбільшої опозиційної партії «Право та справедливість» Кароль Навроцький (29,1%).
Загалом у першому турі брали участь 13 кандидатів – від проєвропейських лібералів до ультраправих націоналістів. Втім найбільш запекле дербі розгорнулося саме між мером Варшави Тшасковським та головою Інституту національної пам’яті Навроцьким. Перший, як ми вже зазначили, представляє правлячу «Громадянську платформу» чинного прем’єра Туска, другого підтримала партія Ярослава Качинського «Право та справедливість» (ПіС). З тим, аби перемогти у першому турі, кандидату необхідно було набрати понад 50% голосів.
За підсумками першого туру на третьому місці опинився кандидат від ультраправої «Конфедерації» Славомір Менцен, за якого проголосували 15,4%. Саме його електорат може вплинути на підсумки другого туру. Менцен вже заявив, що не підтримає жодного з фіналістів, що може призвести до часткового бойкоту другого туру його прихильниками. Проте значна частина його електорату, на переконання польських експертів, ймовірно, підтримає Кароля Навроцького, який останніми тижнями активно апелював до виборців, котрі дотримуються правих та консервативних поглядів. До виборів Навроцький встиг отримати підтримку Трампа, який прийняв його в Білому домі 2 травня після семи з половиною годин очікування. За Навроцького також «топив» вищезгаданий аутсайдер румунських президентських перегонів Джордже Сіміон. Зокрема, Сіміон взяв участь у передвиборчому мітингу Кароля Навроцького у Забжі та назвав його «майбутнім президентом Польщі».
Якщо Навроцький отримає перемогу, це стане великою перемогою й для ПіС після поразки на виборах 2023 року, але водночас неминуче посилить суспільну поляризацію, особливо на тлі затяжного конфлікту між президентом від ПіС Анджеєм Дудою та прем’єром Туском. Пояснення тут доволі просте: хоча президент Польщі не має широких повноважень, він може накладати вето на законопроекти. Цим правом пан Дуда регулярно користувався з кінця 2023 року, блокуючи різноманітні ініціативи уряду пана Туска. Проблема полягає в тому, що у правлячої коаліції недостатньо голосів у парламенті, щоб подолати президентське вето.
Натомість електоральна victory пана Тшасковського, забезпечить узгоджену роботу гілок польської влади та дозволить розпочати реалізацію реформ. Насамперед йдеться про судову систему: її невідповідність нормам Євросоюзу (ЄС) у минулому році призвела до конфлікту між Варшавою та Брюсселем та заморожування фінансування Польщі. Дональд Туск обіцяв відновити незалежність судів та змінити склад Національної ради юстиції, проте президент Дуда направив відповідний законопроект до Конституційного суду і він там, що називається потрапив під сукно «до кращих часів». Таким чином, у разі перемоги у другому турі Тшасковського в Польщі закінчиться період політичного двовладдя і прем’єр Туск зможе безперешкодно реалізувати передвиборчу програму 2023 року
Наразі чи не єдиним напрямом, по якому кандидати, які зійдуться у фінальному електоральному двобої в перший день літа, демонструють солідарність є оборона. У передвиборчих програмах обох закладено мету довести витрати на оборону до 5% ВВП – одного з найвищих рівнів в межах Північноатлантичного Альянсу. Підтримка України також не викликає аж надто серйозних розбіжностей. Проте пан Навроцький апріорі прив’язує вступ нашої держави до Євросоюзу з вирішенням надчутливих історичних суперечок із Польщею, зокрема щодо Волинської трагедії, яку «польський В’ятрович» називає не інакше як різаниною, кидаючи камені в український історичний город.
На переконання польських аналітиків, остаточний результат спекотних в усіх сенсах президентських перегонів-2025 у сусідній державі визначать два чинники: явка 1 червня та поведінка виборців, які голосували у першому турі за інших кандидатів.
