Від початку повномасштабного російського вторгнення, тобто з лютого 2022-го, територію України покинули чимало колишніх керманичів різної вагової категорії – від нардепів та урядовців, до суддів і олігархів. Переважна більшість цих людей «ходять» на батьківщині під кримінальними справами. Офіційний Київ з метою їхньої екстрадиції здійснює ряд кроків. Деталі – далі в матеріалі.
Неабиякий резонанс викликала історія з нещодавнім затриманням у королівстві Монако сина експрезидента «Мотор Січі» В’ячеслава Богуслаєва – Олександра, який разом із батьком фігурує у справі про розкрадання активів вітчизняного промислового гіганта. Як зазначили з цього приводу в СБУ, впродовж 2016-2025 років Богуслаєв-молодший на території Франції і Монако легалізував отримані у злочинний спосіб кошти на суму понад $650 мільйонів. У відомстві Малюка уточнили, що затриманий допоміг своєму батьку привласнити контрольний пакет акцій держпідприємства, а потім продати його третім особам – зарубіжним компаніям. Зрештою, «відмиті» прибутки батько та син Богуслаєви використали, зокрема, для придбання елітної нерухомості на території Євросоюзу.
Розслідування у цій справі відбувається в рамках спільної слідчої групи, до складу якої входять представники України, Франції та Монако, створеної за координації Євросоюзу. До речі, по цій самій справі окремі нові підозри отримав сам екс-президент «Мотор Січі», 86-річний В’ячеслав Богуслаєв, який перебуває під вартою з жовтня 2022 року за обвинуваченням у державній зраді.
Затриманий Богуслаєв-молодший усі звинувачення відкидає. Між тим за інкримінованою статтею ККУ (відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом в особливо великих розмірах) йому «світить» від восьми до 12-ти років позбавлення волі. Втім, екстрадиція Олександра Богуслаєва до України є, м’яко кажучи, малоймовірною, оскільки він ще у 2017 році відмовився від паспорта з тризубом і має громадянство Гренади, постійно проживаючи при цьому у Монако.
Утім, справа Богуслаєва – це важливий прецедент, який демонструє, що про втікачів, нав’ючених сотнями мільйонів доларів з України, ніхто не забуває. І що всі вони можуть понести покарання. Якщо і не в самій Україні, то там, де вони зараз переховуються.
У тому ж таки Монако на початках повномасштабного вторгнення РФ переховувався тепер уже екснардеп Верховної Ради чинного скликання Ігор Абрамович, а також опальний олігарх і колишній парламентар Костянтин Жеваго. 27 грудня 2022 року він був затриманий французькими правоохоронцями в Куршевелі, однак згодом вийшов під заставу розміром мільйон євро. До слова, не далі як 8 травня Бюро економічної безпеки (БЕБ) наклало арешт на комплекс площею понад 6,7 тис. кв. м у центрі Києва, а також на 291 млн грн, що знаходились на рахунках товариства, яке контролює Жеваго. Де він наразі перебуває достеменно невідомо, але неодноразово Жеваго потрапляв в медіа-фокус, знаходячись у Ніцці. У 2023 році французький суд відмовив в екстрадиції, але в Україні його майно арештоване, а сам Жеваго перебуває під санкціями.
Французьку Рів’єру також облюбував і опальний нардеп Вадим Столар, відомий своїми оборудками зі столичною нерухомістю. Щоправда, попри скандали про реальні справи проти нього особливо не говорять.
На віллі у Франції, згідно з повідомленнями західних медіа, мешкають брат та сестра Льовочкіни. Причому, якщо Юлія Льовочкіна стала парламентарем з приставкою «екс», то Сергій Володимирович й досі де-юре є депутатом чинного скликання Верховної Ради. Більш того – він ще й регулярно заходить в Офіс президента. Але це рано чи пізно ситуація може змінитися.
У французькій Сен-Жан-Кап-Ферра перебував з початку повномасштабної війни підсанкційний екснардеп Віталій Хомутинник, а також колишній голова Вищого господарського суду України Віктор Татьков. Що стосується Хомутинника, то він наразі, як повідомляють деякі ЗМІ, мешкає у Лондоні. Деякі його компанії перебувають під санкціями ще з 2021 року. Але як подейкують, близькість Хомутинніка до лояльного офісу волонтера Сергія Притули (вони – родичі, одружені на рідних сестрах), дає змогу йому поки що перебувати у відносній безпеці.
На просторах Туманного Альбіону опинився і скандальний нардеп Артем Дмитрук, який втік з України у серпні минулого року. Його ганебній втечі передувало вручення підозри через напади на правоохоронця в Одесі та військового у Києві. Дмитрук наразі перебуває у міжнародному розшуку і в Офісі генпрокурора запевняють, що домагатимуться його екстрадиції. Між тим поки що Дмитрук, розгулюючи Лондоном у рясі іподиякона УПЦ МП, виглядає спокійно та самовпевнено. Ба, більше – напередодні 9 травня, коли Путін влаштував на Червоній площі пародію на парад перемоги, Дмитрук заявив, що Україна наразі опинилася під контролем нащадків гітлерівських нацистів. Ще минулого року Київ направив запит на екстрадицію щодо Дмитрука. Той намагається відбитися, розповідаючи про політичні переслідування. Чи вдасться це йому – питання відкрите.
Справжнісінькою європейською Меккою для українських vip-втікачів є Австрія в цілому і Відень, зокрема. Там перебуває олігарх Геннадій Боголюбов, проти якого в Україні порушено карну справу щодо оборудок з «Приватбанком». Він втік з України, а у лютому потрапив під санкції РНБОУ за звинуваченням у виведенні коштів з України. Документи щодо подачі його на екстрадицію теж готувалися прокуратурою, але наразі про подальші дії правоохоронних органів нічого невідомо.
У самісінькому серці Відня мешкає не лише Боголюбов, а й ще один олігарх-втікач Дмитро Фірташ. І теж чекає на екстрадицію. Щоправда, в інший бік. Його уже понад 10 років намагаються екстрадувати звідти Штати. Без успіху…
Але є ще достатньо персонажів, по яких плаче українське правосуддя. Там же оселилися колишній голова Конституційного суду України (КСУ) Олександр Тупицький та ексголова Нацбанку Кирило Шевченко. У тому ж таки Відні переховується від українських правоохоронців і колишній депутат Київської міськради Денис Комарницький, якого обвинувачують в масштабній корупції довкола золотої в усіх сенсах столичної землі.
Загалом, столиця Австрії є рекордсменкою за кількістю топ-втікачів, які переховуються там від української Феміди. Лише протягом 2024 року Офіс генпрокурора скерував до цієї країни сім запитів про екстрадицію. Але, зазначають у відомстві на Різницькій, офіційний Відень, як правило, відмовляє у екстрадиції, апелюючи до кількох статей Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Зокрема, на переконання компетентних австрійських органів через повномасштабні воєнні дії в Україні особи, яких примусово повернуть на батьківщину, можуть бути піддані реальній небезпеці. Втім навряд чи учасники іноземних «легіонів», котрі знаходяться під слідством в Україні, довго зможуть прикриватися війною, уникаючи екстрадиції. У вітчизняному Мінюсті нещодавно розповіли про те, що наразі для екстрадованих осіб вже визначено місця утримання – це віддалені від зони бойових дій оновлені приміщеннями. Йдеться про спец споруди, розташовані в Чернівецькій, Львівській та Закарпатській областях. Україна, як зазначають у профільному міністерстві, зі свого боку надаватиме в кожному окремому випадку гарантії що екстрадовані будуть перебувати саме в цих установах, а відтак – в умовній безпеці.
«Слід зауважити, що з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну різні країни почали сильно відмовляти в екстрадиції злочинців нашим правоохоронним органам. Однак останнім часом статистика з екстрадиції покращилася», - заявляє нардеп від «Голосу» Ярослав Железняк.
У відповіді Офісу генпрокурора на його депутатський запит йдеться, зокрема, про те, що раніше країни відмовляли в екстрадиції через загрозу життю чи фізичній недоторканності. «Наразі ситуація змінилася і тільки за перші місяці 2025 року маємо майже 80% задоволення запитів на екстрадицію», - акцентував парламентар.
В той же час за підсумками 2024-го, як свідчить статистика, сусідня Польща для відбування покарання в Україні екстрадувала 21 особу, Німеччина – 10, Чехія, Іспанія та Болгарія по дві людини і по одній особі – Норвегія, Румунія і Італія. І навіть облюбована з усіх боків втікачами Австрія вже повернула одну людину в минулому році для відбування покарання на українських теренах. Тобто, очевидно, що далі буде. А в тому, що буде більше – не має жодних сумнівів.
Важливо і те, що історія з Богуслаєвим-молодшим показала, що про наших крадіїв в Україні не забувають. І якщо їх не вдасться засадити за решітку в Україні, то їх втеча за кордон не врятує від буцегарні по місцю «прописки»…
