Одна із найбільш підступних властивостей COVID-19 полягає в тому, що часто пацієнти помирають не від нього, а від власних задавнених хвороб.
Коронавірус просто миттєво загострює всі хронічні проблеми, які і вбивають організм.
Так само COVID-19 діє і на державу. Країни із сильним політичним і управлінським імунітетом мають від пандемії величезні проблеми, але вірус принаймні не загрожує їхньому існуванню.
У Франції мітингарі розбивають машини під час протесту проти чергового локдауну, у Штатах чи Німеччині люди обурюються новими обмеженнями, але уряди цих країн зрозуміло пояснюють свої дії, законтрактували мільйони доз вакцин у розробників, видали феноменальні суми компенсацій людям і бізнесу.
У таких країнах обмеження неприємні, але там відносно легко і прогнозовано проходить хвороба.
В Україні усе інакше. Подібно до слабкого організму, наша країна дуже складно переживає пандемію.
Щоб подолати епідемію, довелося напружити всі сили, і з’ясувалось, що цих сил насправді не так і багато.
«На Кабміні, коли голосували за карантин вихідного дня, віце-прем’єр Федоров запитав: «А що буде, якщо ми запровадимо, а нас ніхто не послухає і не буде дотримуватись?» – переказує УП один із учасників того засідання. І додає: «А в цьому, насправді, і є головна проблема – в країні майже немає влади. Ще трошки – і всі це побачать».
Центром боротьби з пандемією від самого початку був Кабінет міністрів. Навесні цього року він лишався найбільш робочим механізмом у владі на фоні розбалансованої Ради.
Але дуже швидко вірус звалив і Кабмін. За дев’ять коронавірусних місяців уряд «доборовся з кризою» до того, що уже в листопаді грошей в країні залишилось тільки на захищені статті в бюджеті.
Без змін, у першу чергу кадрових, ситуацію в уряді та країні вирішити не вдасться.
Але чи є ще у влади і президента Володимира Зеленського така можливість – змінювати міністрів? Чи розуміє він, кого слід відправляти у відставку? Хто може прийти їм на заміну? І головне – коли це станеться?
На всі ці питання шукала відповідь «Українська правда».
Кабмін в режимі очікування: чому не змінюють уряд
«Ситуація в країні дуже погана. Президент думає, що все не так страшно, але все ще гірше. Ми заходимо в нову хвилю епідемії, треба жорстко робити новий локдаун, а у керівництві країни майже немає людей, здатних на такі рішення», – описує УП ситуацію у владі один із впливових членів команди Зеленського.
Зима завжди була складним періодом для українських урядів: опалювальний сезон, запаси газу, величезні бюджетні виплати в грудні і найнижчі надходження в бюджет у січні.
Цього року на початок зими припаде і повномасштабна друга хвиля епідемії, від якої уряду не вдасться відкупитись жодними карантинами вихідного дня.
Для ефективного проходження локдауна владі треба два ресурси: гроші і люди, здатні успішно менеджерити такий великий процес. З обома ресурсами у чинної влади вкрай складно.
Співпраця з МВФ нагадує класичну апорію про Ахілеса і черепаху, де в ролі античного героя – Кабмін, а в ролі невловимої черепахи – транш від західних партнерів.
Поки вони не зустрінуться, будь-які інші серйозні запозичення будуть неможливими. А гроші ці критично необхідні.
У звичайних умовах Україна ще сяк-так могла би протягнути без траншу. Але у локдаун неможливо заходити без внятних і відчутних механізмів компенсацій для громадян і для бізнесу. Для цього потрібні гроші, і чималі.
Проблема з кадрами, можливо, ще більш критична для Зеленського і його команди. У неї є два важливих аспекти.
Перше – Зеленський може звільнити міністрів чи прем’єра, але навряд чи зможе призначити нових: монобільшості як явища в українській політиці більше не існує, а змінювати уряд ситуативними «коаліціями» складно і надто дорого.
Друге – щоб осилити такі масштабні задачі, потрібні менеджери відповідного рівня, які в існуючій моделі влади не приживуться.
«Ну хай запропонує Зеленський комусь піти в прем’єри чи міністри. Ну хто захоче входити в таку історію зараз, у саму м’ясорубку перед локдауном? І хто захоче йти в уряд і брати відповідальність, коли рішення приймає не він, а Єрмак і Зеленський. Для чого?» – пояснює суть проблеми один із близьких до президента міністрів.
Виходить замкнене політичне коло: призначити самостійних і самодостатніх фігур Зеленський не може та й не готовий, а призначати тихих і покірних немає сенсу, бо з таких уряд уже складається відсотків на 80.
Якщо йти таким шляхом далі, президенту доведеться погоджувати закупку ручок і серветок у департаменти уряду, бо не буде кому взяти на себе навіть таку відповідальність.
Є відчуття, що це розуміє і сам Володимир Олександрович. Принаймні, за даними УП, в Офісі президента предметно обговорюють можливість кількох кадрових змін в уряді. І кандидатів на вихід виявилось досить багато.
Кандидати на виліт
Поки Зеленський не може змінити склад Кабінету міністрів, сам уряд обростає хронічними внутрішніми конфліктами. Все це накладається на постійні зміни настроїв на Банковій і породжує справжні кулуарні баталії.
20 листопада без особливих попереджень чи зайвих консультацій з депутатами уряд звільнив в.о. міністра енергетики Ольгу Буславець, яку називають близькою до групи Ріната Ахметова. Правда, її місце віддали заступнику Юрію Бойку, якого вона сама привела в команду.
Ще два тижні тому джерела УП на Банковій переконували, що президент ухвалив рішення про звільнення Степанова. Процес довелося відкласти в останній момент, щоб у Раді пройшло голосування бюджету – аби не сваритись з різними медичними групами і діячами типу Бориса Тодурова, які і раніше уже погрожували мітингами в разі відставки Степанова.
Претензії ОПУ до Степанова стосувались його байдужості до роботи на місцях і провалу підготовки до другої хвилі СOVID-19.
«Степанов давав вказівки на закупівлю кисню по областях, виділяли гроші і все, він тим більше не займався. Купив хтось щось, не купив – це типу не його робота», – пояснює один із членів президентського оточення.
Схожі претензії в Офісі до міністра інфраструктури Владислава Криклія. У Зеленського обурюються, що міністр, мовляв, добре справляється з презентаціями, і набагато гірше – з інфраструктурними проектами.
«Влад приходить і розповідає нам. як все у нього класно, але коли ми перевіряємо – все трохи не так, як він каже. Або дзвонить Ярославський, питає, чому стопнули роботи в аеропорту в Дніпрі. Ми такі: як стопнули? Нам Криклій казав, що все добре!», – ділиться співрозмовник УП на Банковій.
Додають проблем Криклію і погані стосунки з главою МВС Арсеном Аваковим. Хоча до призначення Криклій і працював у МВС, але на новій посаді встиг перейти дорогу друзям Авакова на транспорті типу Вілена Шатворяна.
Тліючий конфлікт двох міністрів міг би ще довго тягнутись, якби на місце Криклія не знайшлась нова кандидатура.
Підвищений до відповідального за регіональну політику заступник голови ОПУ Кирил Тимошенко, як з’ясувалось, має готову заміну міністру інфраструктури. Очолити МІУ не проти партнер Тимошенка по «Великому будівництву» керівник «Укравтодору» Олександр Кубраков.
На місці міністра Степанова Тимошенко бачить іншого свого доброго товариша – головного санітарного лікаря Віктора Ляшка. Зеленський уже довгий час намагається знайти для нього підходящу позицію, думав про висунення Ляшка в мери Києва, але до справи так і не дійшло. Тому, за даними УП, Ляшко не проти змінити Степанова, поки вікно кар’єрних можливостей за цієї влади не закрилось взагалі.
Інший конфлікт між Кабміном і Банковою проходить по лінії Аваков-Єрмак. У цьому протистоянні багато дрібних сутичок, часом вони стають і публічними.
Наприклад, як у ситуації зі звільненням глави Держкосмосу Володимира Усова. Його відомство опинилось у підпорядкуванні новоствореного міністерства стратегічних галузей.
У Авакова натягнуті відносини і з віце-прем’єром Олегом Уруським, який керує цим новим міністерством, і з його покровителем Андрієм Єрмаком.
Усова призначили на посаду кілька місяців тому і він розвів у себе у відомстві досить активну діяльність.
Раптом Уруський і Єрмак вирішили звільнити керівника Держкосмосу і поставити підконтрольну Банковій людину. Саме це і викликало опір Авакова, який переконував, що Усова чіпати не варто.
І спершу міністри почули його аргументи і рішення відклали. Але після роботи з членами уряду з боку глави ОПУ і прем’єра, рішення вдруге винесли на розгляд Кабміну і проголосували.
«Космос – це ж в першу чергу земля. Багато хорошої землі. Єрмак з Уруським зняли цього Усова тільки через це. І Аваков на Кабміні, коли розглядали звільнення, каже Уруському, що МВС кожну сотку землі перевірить. Потім Уруський через спільних знайомих передав Авакову, чи не можна помиритись і щоб той його не чіпав», – розповідає співрозмовник в оточенні Авакова.
Ще один урядовець, який може залишитись без крісла міністра – глава Міноборони Андрій Таран.
Він так і не нажив собі особливих симпатиків у владі, натомість живе в постійному конфлікті з керівником генштабу Русланом Хомчаком.
За даними УП, в Офісі президента розглядають дуже неоднозначну ідею – одночасно звільнити і міністра оборони і керівника Генштабу. Міністра, по суті, не шкода, а під виглядом вирішення конфлікту МОУ та Генштабу можна зняти і непіддатливого Хомчака.
Автором цієї ідеї, начебто, є усе той же Андрій Єрмак. Категорично проти такого сценарію, як нескладно здогадатись, виступає Аваков.
Уже традиційно в кулуарах української політики говорять про можливе звільнення міністра економіки Ігоря Петрашка.
Співрозмовники УП в парламенті жаліються, що до нього нереально потрапити на прийом, а на засідання комітетів він взагалі не з’являється.
«Ігор десь у своєму світі міністр. Його заступники нам уже скаржаться, що не можуть з ним нічого вирішити, і мусять напряму зі Шмигалем працювати, аби хоч щось працювало. Петрашка тільки аграрка цікавить. Він так і не зміг перестати бути менеджером однієї з агрокомпаній», – розповідає УП один із членів комітета ВРУ з питань економічного розвитку, натякаючи на «Укрлендфармінг» Олега Бахматюка, звідки Петрашко прийшов в уряд.
В останні тижні можлива відставка Петрашка почала набирати досить конкретних рис. За словами одразу кількох співрозмовників УП в парламенті, посада міністра АПК може перейти до політсили Юлії Тимошенко.
Начебто, це має стати формалізацією співпраці, майже коаліції, завдяки якій президентська «Слуга народу» матиме голоси за бюджет.
Уже зараз почалась публічна підготовка плацдарму під таку можливість. В розпорядженні УП є колективний лист від аграрних асоціацій на ім’я президента Зеленського, де підписанти просять відродити МінАПК. І навіть пропонують кандидата в міністри, яким є ніхто інший, як однопартієць Юлії Тимошенко Вадим Івченко.
***
Які плани не складали б собі Володимир Зеленський чи Андрій Єрмак, кадрові питання Кабміну у підсумку потрапляють до Верховної Ради.
До Ради, з якою по-людськи не говорили, не говорять і, схоже, і не планують говорити ні Зеленський, ні Єрмак.
Вже традиційно для чинної влади, про можливі кадрові перестановки в уряді нардепи правлячої партії дізнаються не від своїх керівників, а зі ЗМІ.
«З нами ніхто навіть не радиться, нічого не питає. Ми все читаємо у ЗМІ чи на анонімних Telegram-каналах», – визнає один із керівників фракції «Слуга народу» у приватній розмові з УП.
«Немає питань – ми готові зняти Степанова чи когось іншого хоч сьогодні. Але призначити нікого не зможемо. Пора визнати, що 226 голосів «Слуги народу» більше ніколи не буде. Доведеться збирати голоси «на стороні», – і зовсім сумно констатує він.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
