22 листопада Україна відзначає річницю «помаранчевої революції». У 2005 році президент України Віктор Ющенко своїм указом (№1619/2005) пафосно визначив цю дату «Днем Свободи».
Саме цього дня 2004 року у столиці почалася так звана «помаранчева революція». Країну захлеснули протести, мітинги, пікети, страйки та інші акції громадянської непокори прихильників кандидата у президенти Віктора Ющенка.
Акція почалася після оголошення Центральною виборчою комісією результатів другого туру президентських виборів (у результаті першого визначилися два кандидати – Віктор Ющенко і Віктор Янукович), згідно з якими переміг Янукович. Після рішення Верховного суду було проведене повторне голосування другого туру, у результаті якого президентом України став Віктор Ющенко.
У наступні роки багато говорили про ідеали Майдану, забуті обіцянки, причини розвалу команди «любих друзів», втрати рейтингів і довіри Миздобулом-Першим (так почали називати Ющенка за його улюблену фразу 2005-го «Ми здобули») і т.д. Тим не менше, у календарі свят День Свободи залишився.
Але чи залишилося у суспільстві бажання здобувати свободу шляхом «майданів»? Часом ті чи інші політики говорять про те, що у суспільстві зростають протестні настрої, запит на соціальний протест, і що незабаром нас чекає «Майдан-2». Інші політики та експерти з ними сперечаються, стверджуючи, що українці вже не мають наміру виходити на майдани.
Про те, чи сформований у суспільстві запит на масовий, а не точковий, соціальний протест і яка причина участі політиків у цілій низці акцій непокори в Україні, ForUm запитав у експертів.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
