Генеральна Асамблея ООН ухвалила рішення про створення незалежної групи експертів для вивчення нових обставин довкола загибелі генсека ООН, шведа Дага Хаммаршельда, повідомляє Wall street Journal.
За офіційною версією, дипломат, який очолював ООН з 1953 року народження, загинув в авіакатастрофі у 1961 році. Генасамблея закликає всі країни, які мають якусь інформацію про цю подію, поділитися наявними відомостями, щоб «пролити нове світло» на обставини.
Згідно з останніми даними незалежного розслідування, проведеного у Швеції, літак, в якому був Хаммаршельд, був збитий над територією Північної Родезії (нині Замбії), але британська влада довгий час не давали «ходу» цій інформації. Нові відомості, що пролили світло на обставини смерті генсека ООН, були зібрані в 2011 році Йораном Б’єркдалем, співробітником шведського агентства з міжнародного розвитку, який працює в Африці. Він уже давно самостійно за своїм коштом веде розслідування.
Знайденим ним свідкам зараз по 70-80 років, проте вони добре пам'ятають, що трапилося в 1961 році. Зіставивши їхні розповіді з іншими даними, Б’єркдаль дійшов висновку, що версія про ліквідацію генерального секретаря більш ніж імовірна. За його версією, літак Хаммаршельда був збитий невпізнаним літаком, пише ТАСС.
Співробітник шведської агенції вказує й на інші факти, які свідчать на користь цієї версії. Уламки літака були оточені військами і поліцією задовго до офіційного оголошення про їх виявлення. Один пасажир, що дивом вцілів після падіння літака, міг би вижити, проте його залишили помирати в погано оснащеній лікарні.
Нарешті, незадовго до своєї загибелі Хаммаршельд став підозрювати британських дипломатів у таємній підтримці повстанців у Катанзі і в тому, що британці саботують зусилля з досягнення перемир'я між протиборчими сторонами.
Хаммаршельд санкціонував операцію сил ООН у Катанзі під кодовою назвою операція «Мортор», чим викликав лють урядів США і Великобританії.
Хоча Б’єркдаль не знає напевно, хто стоїть за катастрофою літака колишнього генсека ООН, він впевнений у причетності до неї провідних західних країн.
«Абсолютно очевидно, що багато обставин вказують на можливу участь західних держав. Мотивом для цього могла бути загроза їхнім інтересам у колишньому Бельгійському Конго, де є величезні поклади мінералів. Це було в роки звільнення Чорної Африки, коли білі колоністи відчайдушно чіплялися за свої позиції», - зазначає Б’єркдаль.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
