У непростих відносинах України і сусідньої Угорщини днями вибухнув черговий гучний скандал, метастази якого наразі не зникли. Будапешт «за підозрою у відмиванні грошей» затримав, але невдовзі відпустив сімох співробітників «Ощадбанку», які перевозили готівку та золото. Інцидент стався майже одночасно з невдалою ремаркою нинішнього господаря Банкової на адресу угорського прем’єра, за яку Володимира Зеленського розкритикували не лише в Україні, а й у Брюсселі. Деталі – далі в матеріалі ForUA.
За версією Києва, інкасаторські автомобілі, завантажені валютою та золотом, виконували в Угорщині планову операцію, за версією Будапешта — відмивали гроші.
«5 березня 2026 року затримано 7 громадян України, у тому числі колишнього генерала української розвідки, і двох броньованих інкасаторських автомобілів, які перевозили загалом $40 млн, €35 млн і 9 кг золота з Австрії в Україну»,— заявили на початках у національній податковій та митній службі Угорщини.
Дещо згодом очільник угорського МЗС Петер Сійярто попросив пояснити, чи ці гроші призначалися тільки для транзиту через Угорщину, чи частина з них могла використовуватися на території республіки. «Виникає законне питання, чи не йдеться насправді про гроші української військової мафії», - зазначив він.
У Національному банку України (НБУ) вимагали вибачень і пояснення причин затримання інкасаторських автомобілів, які, як стверджується, виконували планову операцію. «З початку повномасштабного вторгнення РФ іноземна валюта та банківські метали перевозяться виключно наземним транспортом. Аналогічні рейси інкасаторських автомобілів «Ощадбанку» здійснюються щотижня», - додали у НБУ.
Куди більш жорсткою, якщо не сказати – безпрецедентною виявилася реакція вітчизняного зовнішньополітичного відомства. Зокрема, міністр закордонних справ Андрій Сибіга наголосив: «Угорщина бере заручників та краде гроші. Це державний тероризм та рекет».
Раніше Будапешт, який, як відомо, послідовно виступав проти будь-якої фінансової та військової допомоги нашій країні, заблокував виділення Києву десятків мільярдів євро допомоги з боку Євросоюзу (ЄС). Така позиція стала реакцією на, як стверджують в Будапешті та Братиславі затягування відновлення постачання російської нафти нафтопроводом «Дружба». Україна це заперечує, заявляючи, що їй потрібен час для відновлення пошкоджень трубопроводу, завданих російським безпілотником.
Примітно, що незадовго до затримання авто «Ощадбанку», розпал пристрастей між Києвом і Будапештом перейшов на особистості. Так, 5 березня Володимир Зеленський заявив, що передасть ЗСУ адресу прем’єра Угорщини Віктора Орбана (не назвавши його, щоправда, на ім’я), щоб ті поспілкувалися з ним «своєю мовою», якщо Будапешт продовжить блокувати рішення про видачу Україні кредиту на €90 млрд. У Будапешті відповіли, що жодна країна немає права загрожувати Угорщині, а прем’єр Словаччини Роберт Фіцо назвав погрози глави української держави переходом червоних ліній. Вгамувати пил нинішнього господаря Банкової вирішили і в ЄС. «Такий тип висловлювань неприйнятний. Не повинно бути загроз на адресу держав-членів ЄС», - заявив представник Єврокомісії Олоф Гілл.
«Невже ми хочемо збільшити свої проблеми на шляху до ЄС? Якщо так, то звісно треба продовжувати ескалацію. Використати тепер абсолютно непристойну поведінку Орбана з українськими інкасаторами. І далі підіймати градус, як вже не раз було зроблено українською владою. Від жартів про пузо Орбана, абсолютно недоречних в пристойному товаристві, до погроз Будапешту Збройними силами України. Що, звісно, мало кому сподобалось в Угорщині. Бо це, власне, не тільки допомагає Орбану виграти вибори, але й руйнує нашу співпрацю з Угорщиною у разі, якщо цей московський будяк таки програє. Зараз вже суперник Орбана вимушений ставати на бік Орбана і вимагати від ЄС припинити співпрацю з Україною. І інакше він реагувати на такі вислови не може. Бо йому треба вибори вигравати. Ба більше, нам необхідно, щоб він вибори виграв. Так, Орбан вкрав наші гроші (їх доля поки залишається незрозумілою – Ред.) і затримав наших людей. І не приховує цього. Він відкрито каже, що «ніщо важливе не переїде в Україну, поки російська нафта не тече». Але з Орбаном все ясно. Він давно відпрацьовує російські гроші. Зараз просто відчуває, що приходить його кінець, і дозволяє собі занадто багато. Ми хочемо зробити йому приємне? Ні, я сподіваюсь. А, значить, не можна вестись на його провокації. Треба притишити емоції, бути скучними. Бюрократичними. Не злими», - наголошує інвестиційний банкір і блогер Сергій Фурса.
Акцентувавши на тому, що наразі занадто багато стоїть на кону, експерт зауважив: «Мова не тільки про Орбана. Путін дав йому своїх політтехнологів. І вони провокують як конфлікт з Орбаном зараз, так і закладають міни під майбутню співпрацю з ЄС, коли Орбан програє, і Путін викине його як використаний презерватив. Путін хоче, щоб ми ескалювали. Орбан хоче, щоб ми ескалювали. Погрожували. Посилювали свій негативний імідж в Угорщині. Але нам треба просто перечекати Орбана. Перечекати один місяць до виборів. А потім вже радіти, коли його тіло винесуть із палацу в Будапешті. Що робити? Нудно жалітися в Брюссель. Не погрожувати, а бути жертвою. Жалітися. Подавати скарги. І цим дратувати як Путіна, так і Орбана. І припинити ображати Орбана на рівні глави держави. Бо йому це грає тільки на користь. Бо це заразом ображає і всіх угорців. Нам так чи інакше доведеться відновлювати відносини з Угорщиною. І краще, щоб шкода була завдана якомога менша».
Наразі не можна констатувати, що президент Зеленський рухається у вищеокресленій експертом парадигмі – глава держави у комунікації з європартнерами робить акцент на емоційній компоненті. Але робить, зазначимо, вкрай обережно, не вдаючись до персональних випадів, наголошуючи натомість на важливості дійсно вирішення проблеми, а не імітації процесу.
Зокрема, нинішній гарант української Конституції напередодні дорікнув Євросоюзу за відсутність прогресу щодо підтримки Києва: «Досі жодного прогресу немає по 20-му пакету санкцій Євросоюзу проти Росії за цю війну. Немає руху по пакету допомоги для України у 90 мільярдів євро, хоча Європа визнає, що це для нас життєво важливо. Все одно блокування пакету зберігається».
Зеленський також принагідно зазначив, що під час розмови у суботу, 7 березня скоординував позиції відносно цих питань із президентом Франції Емманюелем Макроном. «Фактично весь новий тиждень буде присвячений спільній роботі з європейцями, щоб рішення, які потрібні для захисту України, дійсно запрацювали», - підкреслив президент, попутно подякувавши країнам, які роблять внески в програму PURL, котра дозволяє нашій державі купувати американські ракети для ППО, зокрема для ЗРК Patriot.
«Загальна ситуація виглядає так, що, по-перше, публічне роздмухування конфлікту потрібне саме угорській верхівці. По-друге, тепер всім має бути очевидно, що в основі конфліктних ситуацій на офіційному рівні між Угорщиною та Україною — ніякі не права угорців в Україні, не штучні суперечки угорського режиму з офіційним Брюсселем і блокування підтримки Україні, не участь патріотичних громадян України — угорців за національністю — в обороні України та всієї Європи, зокрема, й Угорщини, від російської навали, а більш очевидні причини. По-третє, геополітика геополітикою, але останнім часом саме внутрішні інтереси (переважно збереження влади й управління, так би мовити, «грошовими та ресурсними потоками») в багатьох залучених країнах стали відігравати ключову роль. По-четверте, розблокування кредиту Україні для забезпечення оборони та всієї Європи — це справа не лише України, але й всього ЄС. І тому, що це внесок в Європейську безпеку, і тому, що це реноме самого Союзу та його інституційна спроможність виконувати Маастрихтський договір загалом і СЗППБ зокрема. По-п’яте, «російські вуха» вже там стирчать, а з часом вилазитимуть все більше. Слід використовувати інструменти публічності, тим більше експромти, обережно», - констатує дипломат, колишній посол України у США Валерій Чалий.
На його переконання, українській владі слід завжди мати на увазі, що Угорщина, попри наявність сьогодні при владі антиукраїнського режиму, — не Росія, і стосунки між народами значно глибші й довгострокові, тоді як режими змінюються. «Врешті-решт, Угорщина — наш західний сусід з багатьма взаємними довгостроковими інтересами і взаємовигідною співпрацею й майбутній союзник по ЄС. Тому варто максимально зберігати й поглиблювати довіру із партнерами, як в Європі, в США, так і іншими зацікавленими акторами. Тримати їх в курсі позиції України та координувати дії. Ну і, звісно, тепер жодних причин перекачувати російську нафту в Угорщину немає. «Дружба» - дружбою, а базові безпекові інтереси України та в цілому ЄС ніхто не скасовував», - підсумовує Валерій Чалий.
Натомість журналіст-міжнародник, редактор «Європейської правди» Сергій Сидоренко, аналізуючи гучний угорсько-український скандал, зауважує наступне: «На жаль, ми досі змушені розгрібати наслідки необачної і політично шкідливої заяви президента Зеленського про те, що, мовляв, ЗСУ прийдуть до Орбана. Цей невдалий жарт з Києва ненадовго став основною темою угорської пропаганди щодо України і дав Орбану шанс об’єднати тих, хто не визначився, «навколо прапора». Особливо після того, як на його підтримку висловилися усі – від уряду Німеччини до Єврокомісії, від соратників Орбана до його противників».
Водночас, резюмує колега-журналіст, іронія долі полягає в тому, що вкрай неприйнятні дії Будапешта щодо українських інкасаторів, дещо зменшили цю загрозу, «бо перевели увагу на бандитизм з боку угорського уряду». Цей наголос, вважає Сергій Сидоренко, краще і лишити. І, додає він, це вийде зробити, якщо Київ утримається від нових помилок.
Тим часом лідер угорської опозиційної партії «Тиса» Петер Мадяр звинуватив прем’єр-міністра Угорщини Орбана в тому, що той запросив до країни представників російської військової розвідки, аби ті вплинули на майбутні вибори. При цьому Мадяр зазначив, що Угорщині потрібне керівництво, яке не піддаватиме країну жодній загрозі зі Сходу, «чи то від Путіна, чи то від Зеленського».
Таким чином, як бачимо, антиукраїнські акорди не зникли з угорської політико-виборчої пісні і в ситуації, що склалася дійсно нашим керманичам головне, обпікшись на словесному «молоці», тричі дути на воду, перш ніж щось озвучувати на загал.
Автор: Тетяна Мішина
